Річкові перевезення не такі й прибуткові: проблеми бізнесу на воді в Миколаєві

У Миколаєві найдовша серед міст країни берегова лінія – 137 км. Але донедавна річкою до портів курсували тільки великотоннажні судна. Нині місцеві підприємці організовують прогулянки водою і навіть запустили рейсовий трамвайчик.

Однак розвиток річкових перевезень виявився не таким вже і прибутковим, та зіткнувся з бюрократією.

Жителі села Нова Богданівка для швартування трамвайчика власноруч поновили причал, що руйнувався 20 років. Укріпили бетонні опори, встановили огородження і лавки.

Але пасажирські перевезення водою нерентабельні і потребують дотації. Міська влада має допомогти розвитку водних перевезень, вважають підприємці.

Дивіться: На Миколаївщині пенсіонер зробив електромобіль з дивана та піаніно

Документ затвердили торік міською владою під тиском підприємців, яхтсменів, власників катерів і човнів. Та практичних, конкретних кроків немає досі.

Заправні станції на воді ніби й дозволені, але їхнє будівництво так сильно зарегульоване паперами, що охочих до цього немає. Тож, катери заправляють із каністр прямо на річці. І таких прикладів, як бюрократія заважає розвитку бізнесу на воді, у миколаївських підприємців чимало.

Калейдоскоп вражень за помірну ціну приготувала туристам Миколаївщина.

Там можна завітати до української Швейцарії у Первомайському районі, подолати на рафті бурхливі пороги Південного Бугу у селі Мигія, освіжитись у Радоновому озері, відвідати військовий музей із найпотужнішою атомною зброєю та спуститись у 45-метрову шахту командного пункту міжконтинентальних балістичних ракет.