100 днів війни. Хронологія, головні вражаючі битви та коли вона скінчиться

Сьогодні – 100 днів від часу, як Росія розпочала повномасштабну війну проти нашої держави. За цей час Україна пережила чимало жахіть, але нині впевнена, що крокує до перемоги.

Факти ICTV згадують найважливіші події за 100 днів війни.

Перший тиждень

Очевидно, перший тиждень повномасштабної війни став для України найскладнішим.

24 лютого

24 лютого о 4-й годині ранку президент РФ Володимир Путін оголосив нашій державі війну, назвавши її “спеціальною воєнною операцією”.

Невдовзі після цього розпочався масований ракетний обстріл території України, і російські окупанти увійшли на землі нашої держави. Вибухи лунали у багатьох містах різних областей України.

Ворожі війська рухалися у напрямку великих українських міст. Ворог намагався просунутися у Херсонській, Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Запорізькій та Київській областях.

Однією з найбільших несподіванок тоді став їхній рух у бік Києва.

У той же день президент Володимир Зеленський повідомив про запровадження воєнного стану і безпольотної зони над Україною. За кілька годин Україна розірвала дипломатичні стосунки з РФ.

Українські громадяни починають масово тікати з країни. На кордонах із західними сусідами утворюються величезні черги, зокрема до Польщі.

З’являється перша інформація про те, що російські окупанти брешуть про удари виключно по військових об’єктах України, і б’ють по житлових будинках та лікарнях.

Важкі бої тривають на півдні, сході і півночі України.

Близько 19-ї години з’являється інформація про захоплення Чорнобильської АЕС російськими окупантами, яку згодом підтверджує прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Також повідомляють про висадку російського десанту у Гостомелі, тривають бої за аеропорт.

– Класична операція по знищенню десанту у Гостомелі. Мені як військовому вона дуже подобається. Саме виконання – як ми його знищили, – зауважує воєнний експерт Олег Жданов.

В Україні створюються військові адміністрації, керівництво держави вимагає від партнерів закрити небо над Україною.

Водночас США одними з перших заявляють про запровадження нових санкцій проти Росії.

24 лютого активно поширилася й фраза захисника острова Зміїний, який сказав: “Русский военный корабль, иди на х*й”. Вона стала одним із найбільш упізнаваних гасел України у цій війні.

25 лютого

У ніч на 25 лютого стало відомо про перші бої у Києві. Російським військовим вдалося захопити два автомобілі ЗСУ, і разом з колоною російських вантажівок вони почали рух до центру столиці. Але українські військові ворога у Києві знищили.

Вдень 25 лютого Зеленський звернувся до Путіна із пропозицією сісти за стіл переговорів. Натомість Кремль запропонував провести переговори контактними групами у Мінську.

Україна публікує перші втрати російських окупантів – близько 2,8 тис. вбитими. Одночасно ЗСУ втрачає контроль над переправою до Херсона. Російські війська підходять упритул до Києва та багатьох інших міст на півдні та південному сході держави.

У відповідь на дезінформацію про те, що керівництво України нібито покинуло державу, Зеленський публікує відео, на якому демонструє, що вони разом із командою перебувають у Києві.

26 лютого

Ніч на 26 лютого запам’ятається боями у серці Україні – Києві. Ворог намагався атакувати ТЕЦ-6 в районі Троєщини та військову частину на проспекті Перемоги. Але українські бійці успішно протистояли спробам ворога отримати контроль над столицею.

Зранку відбулося ще одне підтвердження того, що усі й так добре розуміли: Росія воює з цивільними – удар по багатоповерхівці Києва.

Протягом дня неодноразово повідомляють про обстріли житлових будинків, шкіл і дитсадків у Харківській, Київській, Миколаївській, Чернігівській та багатьох інших областях України.

Українські війська втрачають контроль над Станицею Луганською, Кримським та Марківкою. Однак вони вибивають ворога із Сум та зупиняють наступ у напрямку Києва.

На дипломатичному фронті перша велика перемога – розпочалася технічна підготовка для відключення російських банків від системи SWIFT.

Стає зрозумілою ще одна ціль Росії – захоплення міста Енергодар, а разом із ним і Запорізької АЕС.

Водночас вже з’являються перші свідчення того, що РФ не зможе реалізувати свої початкові плани в Україні.

– Переломними моментами стали перші години і дні вторгнення – 24, 25 та 26 лютого… Тоді їм не вдалося захопити саме ті міста, ті області, території, які вони намагалися взяти за лічені години. Ще 24 лютого вони заявляли: Харків наш. А що насправді? Харків “не їхній”, їм і досі не вдалося взяти місто.

Вони намагалися окупувати територію від Харкова до Одеси, створити сухопутний шлях до Придністров’я, окупувати Київську та Чернігівську області та отримати безпосередній контроль над Києвом. За 100 днів їм цього не вдалося, – зауважує військово-політичний оглядач Олександр Коваленко.

27 лютого

Вночі 27 лютого продовжуються удари по нафтобазах та газопроводах. Росія намагається знищити критичну інфраструктуру України.

Зранку російська делегація прибуває до білоруського Гомеля на переговори з Україною попри те, що українська сторона не давала на них згоду.

Водночас розповсюджується інформація про можливе втягнення Білорусі у війну на стороні РФ. Зеленський записує звернення, в якому закликає білоруських військових не перетинати кордон України.

На дипломатичному фронті також неприємні новини – повного відключення Росії від SWIFT не буде. ЄС і G7 довелося піти на компромісний варіант і відключити лише окремі російські банки.

РФ вдається до нового шантажу. Путін віддає наказ перевести російські війська на посилений режим бойового чергування. Тобто готовність до застосування ядерної зброї.

Зеленський проводить телефонну розмову з самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком, під час якої домовляється про зустріч української і російської делегацій на українсько-білоруському кордоні.

Близько 17-ї години з’являється ще одна неприємна новина – російські війська знищили Ан-225 Мрія.

28 лютого

Зранку 28 лютого Генштаб ЗСУ констатує, що російські війська знизили темпи наступу, але не полишають спроб просуватися вглиб України. Секретар РНБО Олексій Данілов заявляє, що російський план повністю провалився, тож тепер ініціатива на боці України.

– Варто зауважити, наскільки ефективніше працює організаційно-управлінська структура і модель, яка, зокрема, реформувалася за стандартами НАТО та у співпраці з нашими партнерами.

Вона має перевагу над централізованою організаційно-управлінською структурою російської армії. Ми більш креативні, не настільки скуті, – ділиться керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Українська делегація прибуває на кордон із Білоруссю, щоб взяти участь у переговорах з російською стороною. Лише ввечері стають відомими їхні результати – сторони повертаються до своїх столиць для подальших консультацій, але попереду й наступний раунд переговорів.

На 5-й день війни відбувається історична подія – президент підписує заявку на вступ України до ЄС. Євросоюз обіцяє розглянути її у найкоротші терміни.

1 березня

Ранок 1 березня починається з сумних новин – окупанти обстріляли Площу Свободи у Харкові. Зеленський заявляє, що після цього Росію не можна називати інакше, аніж державою-терористом.

Найгарячіші точки – Херсон, Харків і Маріуполь. Саме там противник намагається досягти успіху.

Увечері другий удар по моралі – російська ракета поцілила у телевежу в Києві. Вона також влучила у меморіальний комплекс Бабин Яр.

2 березня

2 березня президент США Джо Байден у своїй промові згадує, що Сполучені Штати запровадили далеко не всі санкції проти РФ, і вони лише посилюватимуться.

Харків продовжують нищити. Цього разу обстріляли будівлю обласного управління Нацполіції та університет Каразіна.

Сім російських банків нарешті відключають від системи SWIFT. Генасамблея ООН голосує за резолюцію із закликом до РФ негайно припинити агресію проти України, але вона не дає жодного ефекту.

За інформацією Пентагона, близько 82% російських військових, накопичених на кордонах України, зайшли на територію нашої держави.

Це лише невелика частина того, що лунало в інформаційному просторі протягом перших днів війни.

Кроки з економічної, політичної та культурної ізоляції Росії, її надвеликі втрати на полі бою, фото і допит десятків полонених окупантів та постійні повідомлення про бої – про це українці чули кожного дня.

Жахи війни та перемоги України

Окрім буремного першого тижня, за час повномасштабної війни в Україні було чимало як трагічних подій, так і таких, що вселяють надію на нашу перемогу.

Перемога у битві за Київ

Одним із найбільших досягнень України у повномасштабній війні проти Росії є перемога у битві за Київ фактично власними силами.

З 24 лютого столиця України стала однією з пріоритетних цілей ворога. Бої неподалік міста точилися до кінця березня.

31 березня російські війська почали відступати, але й далі нав’язували важкі бої. Та попри це 2 квітня Міноборони повідомило, що Збройні сили України повністю звільнили Київську область від загарбників.

– На північному плацдармі вони отримали досить ганебне фіаско. Ще один момент зламу – коли їм не вистачило сил та засобів, щоб продовжувати штурмові дії проти Києва, утримувати територію.

Під тиском постійних комбінованих оборонних та контрнаступальних дій ЗСУ російські війська були вимушені втекти з Київської, Чернігівської та Сумської областей, – нагадує Коваленко.

Витиснути окупантів з Чернігівської та Сумської областей українським військовим вдалося 6 та 8 квітня відповідно.

– Потрібно відзначити і перемогу у битві за Чернігів, адже місто чинило опір та перерізало ланцюги постачання, які йшли безпосередньо до Києва, – наголошує Мусієнко.

Трагедія у Бучі

Разом зі звільненням окупованих територій почали виходити на загал звірства російських військових, які вони вчиняли на окупованих територіях.

Найбільш показовою стала Буча – одне з перших звільнених міст Київської області. 1 квітня ЗСУ увійшли до Бучі, а 2 квітня з’явилися перші кадри злочинів, які вчиняли російські окупанти.

Тіла загиблих лежали на вулицях зі зв’язаними руками, десятки братських могил, вбиті зі слідами катувань, спроби приховати злочини, спаливши тіла.

Згодом почали з’являтися відомості про масові зґвалтування жінок і неповнолітніх дітей російськими військовими.

Перших кадрів з Бучі стало достатньо, щоб світ нарешті усвідомив, що має справу із сучасними варварами. У світі почала лунати інша риторика: Україна має перемогти.

Звичайно, не лише в Бучі окупанти знущалися з цивільного населення. Таких міст в Україні десятки, якщо не сотні. Але саме Буча стала шоком для світу і точкою відправлення оновленої міжнародної політики.

Героїчна оборона Маріуполя

Оборона Маріуполя назавжди увійде в історію військової справи, як приклад надзвичайного героїзму українських захисників і жахливих діянь Росії.

З перших днів росіяни почали рівняти місто із землею. Перші вибухи у Маріуполі почули 24 лютого, а наступного дня у місті розпочалися бої. Попри постійні обстріли, українські захисники продовжували тримати оборону і стягували на себе переважаючі сили противника, навіть після того, як опинилися у повному оточенні, без можливості військової деблокади.

Нині багато хто вважає, що це стало запорукою успіху України на інших фронтах.

– Героїчна оборона цього міста дала нам час і можливість добре підготуватися на інших напрямках. Власне, завдяки в тому числі і обороні Маріуполя нам вдалося досягти суттєвих результатів на більшості оперативних напрямків, де Росія наступала, – сказав у одному з інтерв’ю речник Міноборони України Олександр Мотузяник.

6 травня прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у Маріуполі знищено 95% будівель.

Серед них і пологовий будинок, по якому окупанти завдали удару 9 березня. На той момент там перебували персонал, породіллі та новонароджені.

Внаслідок удару загинуло троє людей, серед яких була й дитина. Ще 17 людей отримали поранення.

Ще одна трагічна подія у Маріуполі – знищення міського драмтеатру, на який 16 березня скинули бомбу.

Там переховувалися сотні мирних жителів з дітьми, про що російські окупанти чудово знали.

Майже не було надії, що хтось вижив. Згодом з’ясувалося, що бомбосховище частково вціліло і з-під завалів почали виводити людей. Інформація щодо врятованих різниться – від 600 до 900 людей.

Та чимало цивільних загинули під завалами. Згідно з розслідуванням Associated Press, втратити життя від удару по драмтеатру Маріуполя могли близько 600 цивільних, тоді як міськрада повідомляла про приблизно 300 загиблих.

Загалом жертви серед мирного населення колосальні. Щонайменше відомо про 22 тис. загиблих, але їх може бути більше.

Понад 80 днів оборонці Маріуполя утримували місто від повної окупації. Останні тижні бої тривали на околицях Азовсталі та на самому заводі. За цей час українським військовим вдалося знищити близько 2,5 тис. окупантів, та ще 5 тис. – поранити.

16 травня військові отримали команду “зберегти власні життя”. Почалася операція з їхнього порятунку, яка триває й досі. Достеменно ніхто не знає, скільки бійців захищали завод, але розвідка Великої Британії каже, що вдалося вивести близько 1,7 тис. військових, які зараз у полоні РФ.

Ще раніше вдалося евакуювати цивільних та поранених, які перебували на Азовсталі.

Окупація Херсона

Точна дата окупації Херсона Росією у повномасштабній війні й досі не відома. Протягом 1-3 березня тривали бої за місто. І попри заяви 2 березня, що російські війська контролюють лише центр міста, вже наступного дня повідомлялося про бої на його околицях.

Станом на сьогодні Херсон – єдиний адміністративний центр, який Росія зуміла тимчасово окупувати після початку повномасштабної війни.

Водночас Херсон – це прояв незламності українців. Попри окупацію, там неодноразово відбувалися проукраїнські мітинги.

Окупанти відкривали вогонь по мирних жителях, та в місті продовжували і продовжують виголошувати проукраїнську позицію.

Знищення крейсера Москва

13 квітня з’явилася інформація, що українські військові підбили флагман Чорноморського флоту – ракетний крейсер Москва.

А вже 14 квітня стало відомо, що зазнавши двох ударів, російський флагман пішов на дно. Це стало неабиякою поразкою для РФ у Чорному морі та потужним моральним ударом.

– Ми відстояли Чорне море. Тобто, потопили крейсер Москва. На мою думку, це унікальна операція… Це сильно знизило активність Чорноморського флоту у цій війні, – пояснює Жданов.

Щоб вразити російський корабель, українські війська використали протикорабельні ракети Нептун вітчизняного виробництва.

Це стало важливим показником для української військової промисловості у світі, а також вчергове продемонструвало професіоналізм ЗСУ.

– По-перше, це флагман російського Чорноморського флоту, і втрата судна такого типу – серйозна поразка для Росії. По-друге, Україна продемонструвала, наскільки ефективно може застосовувати протикорабельні ракети, ще й вітчизняного виробництва, – роз’яснює Мусієнко.

Лендліз і військова допомога

Однією із запорук перемоги України має стати стабільне постачання важкого озброєння від наших партнерів.

– Вдалося сконсолідувати наших західних партнерів – Велику Британію, США, країни ЄС – довкола підтримки України та домогтися постачання важкого озброєння. Цей елемент дає нам можливість ефективно стримувати ворога, – зауважує Мусієнко.

Хоча протягом війни окремі країни допомагали нам із озброєнням, централізованого характеру ця ініціатива набула лише після того як 26 квітня відбулася зустріч міністрів оборони понад 40 країн світу на авіабазі Рамштайн.

Під час зустрічі узгодили військову допомогу, яку отримуватиме Україна, а також озвучили деякі позиції.

А за кілька тижнів відбулася історична подія – 9 травня президент США Джо Байден підписав закон про лендліз для України. Тобто підтвердив стабільне постачання американської зброї нашій державі на час протистояння збройній агресії Росії.

На жаль, нині темпи постачання важкого озброєння не настільки потужні, як ми очікували, але стабільно набирають обертів.

Пауза у переговорах

Ще одна важлива подія сталася на політичному фронті – переговорний процес України та Росії призупинили.

17 травня про це повідомив радник голови Офісу президента Михайло Подоляк. За його словами, це не означає, що Україна зовсім відмовляється від переговорного процесу.

Але його довелося поставити на паузу через неконструктивну позицію Росії та її спробу використовувати переговори для власної пропаганди. Продовжуються лише переговори для вирішення гуманітарних питань.

24 травня президент Володимир Зеленський заявив, що відновлення переговорів з РФ буде можливим лише після того, як російські війська відійдуть на лінію зіткнення, яка була до 24 лютого.

Тобто наразі Україна робить ставку на військовий шлях.

Затяжна фаза війни

17 травня міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що війна переходить у затяжну фазу.

Фактично він підтвердив, що Росія не збирається шукати миру, а й надалі старатиметься домогтися свого військовим шляхом.

Нині наші Збройні сили намагаються стримати наступ Росії на сході України та паралельно готуються до контрнаступу.

Оскільки ніхто не може сказати напевне, коли почнеться контрнаступ, цю фазу війни і називають затяжною.

Та й Росії не надто вдається просуватися на фронті, хоча вона має певні успіхи.

– Немає якогось стрімкого просування на десятки кілометрів по всьому фронту. Вони не можуть здійснювати масштабний наступ, навіть маючи таку кількісну перевагу. Вони здійснюють просування виключно на деяких напрямках, обмежуючись невеликими містечками.

Тобто це зовсім не той формат, з якого починалася війна, коли вони заходили вглиб України на десятки кілометрів, розтягували свої фронти. З одного боку, вони стали більш обережними. З іншого – їм не вистачає ресурсу, щоб проводити велику битву за Донбас, яку вони анонсували два місяці тому, а нині не можуть реалізувати, – звертає увагу Коваленко.

Наступний злам

З тим, як тепер розвиваються події, ніхто не в змозі спрогнозувати, коли закінчиться війна в Україні. Звісно, ми сподіваємося, що зможемо завершити її активну фазу до кінця року.

Нині ж чекаємо на завершення битви на Донбасі, яка має показати, чи вдалося ЗСУ остаточно перехилити чашу терезів на бік України.

– Головне питання: як закінчиться битва за Донбас. Ми на неї довго чекали, потім вона дуже довго “розгойдувалася”, а наразі ми маємо її апогей. Зараз вона триває в Луганській області, а потім продовжуватиметься в Донецькій.

Її завершення і буде вирішальною подією. Зможемо ми завершити корінний перелом у цій війні, чи нам іще доведеться попрацювати над тим, щоб переломити хід війни на свою користь, – пояснює Жданов.

Також ми чекаємо на те, коли розпочнеться український контрнаступ, який залежатиме від постачання озброєння західними партнерами.

Поки що наші очікування не змінилися – середина липня-початок серпня. І лише після того, як розпочнеться контрнаступ, ми зможемо прогнозувати терміни завершення повномасштабної фази російсько-української війни.

Тобто й постачання озброєння може стати переламним моментом у війні, який ми не помітимо одразу.

– Одним із переламних моментів може стати насичення України більшою кількістю необхідного нам озброєння, зокрема артилерійського. Крім того, поступові успіхи, які демонструє українська армія на півдні, також можуть стати (переламом. – Ред.).

Вони ще більше деморалізують противника, і в поєднанні з кількістю озброєння, яке надходитиме, здатні будуть перевернути ситуацію на нашу користь, – каже Мусієнко.

Триває 100-й день героїчного протистояння України російським окупантам. За цей час пролилося чимало крові, чимало сліз, але ми довели всьому світові, наскільки є сильними.

Ніхто не сумнівається, що ми рухаємося до перемоги, хоча до неї ще доведеться пройти довгий шлях.