Переговори не змінили позицію Росії: результати нормандського саміту

9 грудня у Парижі відбулася зустріч у нормандському форматі між Україною, Францією, Німеччиною та Російською Федерацією, за підсумками якої було підписано комюніке про обмін полоненими та припинення вогню.

Переговори Володимира Зеленського під час проведення нормандського саміту та рішення щодо всеосяжного безстрокового припинення вогню до кінця 2019 року і подальшого розведення сил у трьох пунктах можна вважати взаємним поступом сторін щодо припинення активної фази бойових дій на Донбасі, – розповідає політтехнолог Катерина Одарченко.

Також була досягнута домовленість щодо розширення моніторингової місії ОБСЄ у цілодобовому режимі. Червоний Хрест та інші гуманітарні організації будуть допущені до полонених. За підтримки міжнародних партнерів сторони розпочали пошук прийнятних варіантів політичного врегулювання воєнного конфлікту.

Читайте: Комюніке нормандського саміту: в Офісі президента уточнили текст

Те, що під час двосторонніх переговорів між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним також обговорювалося укладання нового довгострокового контракту на транзит російського природного газу в Європу з використанням українських транзитних потужностей з 1 січня 2020 року, свідчить про готовність сторін до конструктивного діалогу і в економічній площині.

Вагомим підтвердженням цьому є скасування Росією жорсткої вимоги до України щодо відмови від стягнення Нафтогазом $3 млрд з Газпрому за рішенням Стокгольмського арбітражу. За результатами нормандського саміту Зеленський повідомив, що Україна готова закрити цей борг, отримавши від Газпрому відповідний обсяг блакитного палива на суму заборгованості.

Але переговори не змінили позицію російської сторони, яка наполягає на імплементації  формули Шнайнмаєра, дотримання положень Мінських угод щодо повної амністії для учасників незаконних збройних формувань, закріплення особливого статусу для непідконтрольних українській владі територій Донецької та Луганської областей.

Читайте: Домовленості щодо Донбасу можуть зірвати на будь-якому етапі – Загороднюк

На тлі результатів переговорів виникає ціла низка запитань щодо прийнятності таких вимог для українського суспільства та політикуму.

• Як провести амністію учасників незаконних збройних формувань, не викликавши хвилю протестів українського суспільства, особливо серед ветеранів збройного конфлікту та їхніх родин?
• Яким чином та у які терміни вносити відповідні зміни до Конституції України?
• Кому підпорядковуватиметься “народна міліція” і якими нормативними документами вона керуватиметься у своїй діяльності?
• Як провести на непідконтрольних територіях чесні та прозорі вибори відповідно до чинного українського законодавства без контролю державного кордону з Росією за умов фактичної окупації цих територій впродовж понад п’ять років?
• Яка вірогідність, що у результаті таких виборів до Верховної Ради цілком легельно потрапить велика група проросійських політичних сил?

Амністія не може бути застосована до злочинців, які скоювали важкі злочини, зокрема вбивства, акти вандалізму та геноциду за національною чи іншими ознаками, а також аналогічні злочини проти людства.

Читайте: Нормандська зустріч: чи вдалося перемогти Україні

У Грузії та Молдові гібридні війни тривають у формі легальної присутності у парламентах та місцевих представницьких органах великих проросійських політичних груп, які безпосередньо впливають на всі політичні процеси. Так Росія зберігає реальний геополітичний вплив та реалізацію своїх інтересів. 

Причини слабкості переговорної позиції української сторони полягають у непрофесійних діях посадовців, які представляють зовнішньополітичний вектор Офісу президента та інших владних органів.

Допоки вони не налагодять нормальні канали комунікації з суспільством, у нинішньої владної команди виникатимуть проблеми. Також можуть бути проблеми з парламентською фракцією партії Слуга народу  щодо її готовності одностайно голосувати за зміни до Конституції України у частині особливостей місцевого самоврядування на непідконтрольних територіях. Адже ми не знаємо, якими будуть ці особливості.

В європейських країнах, які мають власні економічні інтереси щодо зняття обмежувальних санкцій з Росії, питанням врегулювання збройного конфлікту в Україні опікуються професійні дипломатичні фахівці.

В Україні часто позиція чиновників Офісу президента суперечить позиції міністра закордонних справ, це прояв очевидного непрофесіоналізму щодо вирішення таких важливих справ.

До переговорів на міжнародній арені повинні бути залучені лише фахівці, що мають досвід практичної дипломатії, які чітко розуміють інтереси України та відстоюватимуть їх за будь-якої ситуації.

Якщо нормандський алгоритм досягнення миру в Україні зрештою виявиться неефективним, необхідно переходити до іншого. Наприклад, спираючись на Будапештський меморандум та відмову України від арсеналу ядерної зброї, запросити до мирного врегулювання представників Великої Британії та США як підписантів цього меморандуму.

Це комплексно інший формат, інші учасники та розмова на іншому рівні.

На внутрішньоукраїнському рівні владі необхідно пояснити громадянам, яким є мирний план, ухвалити законодавство про проведення референдуму та провести його, щоб почути голос народу щодо умов та процедури врегулювання цього конфлікту без поступок у сфері безпеки та національних інтересів.

Автор: Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії SIC Group Ukrainе, Member of International association of political consultants (IAPC).