Про казки та роль батька: Вадим Карпʼяк поділився секретами виховання

Цього року День батька в Україні припадає на 15 червня. Це чудова нагода вкотре згадати про важливу роль, яку відіграють татусі в житті своїх дітей.

Адже саме вони часто стають першими оповідачами чарівних історій, провідниками у світ фантазій та важливих життєвих уроків. Для багатьох із нас спогади про казки, прочитані батьком, залишаються одними з найтепліших і найцінніших. Ці моменти не лише розвивають уяву, а й створюють особливий зв’язок, який ми проносимо крізь усе життя.

Ведучий Фактів ICTV Вадим Карп’як поділився, що батько читав в дитинстві йому, а тепер він читає своїм дітям. Крім того, Вадим долучився до спільного проєкту ICTV2 та MEGOGO Татусеві казки, у межах якого начитав гуцульську казку, яку зможуть послухати усі маленькі українці та українки.

Вадим Карпʼяк про казки

– Вже зовсім скоро вийде гуцульська народна казка, яку адаптували для спільного проєкту ICTV2 та MEGOGO. Про що ваша казка й чому саме гуцульська? 

– Чому гуцульська казка? Я не з Гуцулії, звичайно, я покутянин, Коломия – це Покуття, але мені подобається гуцульська казкова історія.

У них дуже цікаві казки, дуже страшні. Я вирішив (начитати – Ред.) не страшну, а просто таку красиву гуцульську, у якій згадується Чорне море.

– Вам в дитинстві читали казки? Які були улюблені?

– Читали, а улюблена була одна дуже страшна – про трьох братів. Її мені батько читав, показуючи старі радянські діафільми. Треба було простирадло на стінку вішати, заправляти в проєктор плівку і виводити на стіну. Він крутив, я ще не вмів читати, але пам’ятаю, що страшенно любив один діафільм про цих трьох братів.

Мені тоді здавалося, що ця історія страшна, а потім я її знайшов, вона не виявилася вже аж такою страшною. Проте в той момент мені на картинках здавалося, що просто жах. Це найяскравіший спогад про казки. Я люблю страшні казки.

– Назвіть три найкращі книжки для дітей.

– Ой, складне питання! Моїм, наприклад, дуже сподобалися Пригоди в лісовій школі Нестайка, серія Джуді Муді і, звісно, Астрід Ліндгрен. Пепі Довга Панчоха – це обов’язково до прочитання. Про сім’ю.

Вадим Карпʼяк про виховання

– Якими головними правилами виховання ви могли б поділитися з іншими?

– Найголовніше – це ставитися до дітей серйозно. Вони такі самі люди, як і дорослі, – зі своїми переживаннями, стражданнями, радощами. Треба це повністю серйозно сприймати, не зверхньо.

Тобто ставитися до них, як до рівних, але розуміючи їхні кордони, цікавитися їхньою думкою, радитися з ними, що стосується їх і що стосується сім’ї. Вони мають також право голосу в сімейних питаннях.

Це і їм надає важливості, і відчуття власної гідності, і необхідності, і виховує в дітях самостійність, відповідальність за ухвалені рішення, і відчуття власної значущості, що вони щось можуть в цьому житті. Це про самостійність фактично.

– Чого вас вчать ваші діти?

– Нещодавно мій прекрасний син, у якого англійська ліпша, ніж у мене, й з правильним оксфордським акцентом, зауважив, що я неправильно вимовляю англійською слово culture (культура – Ред.). Оце останнє, чого він мене навчив – правильній вимові.

– Як ви з дружиною розподіляєте ролі у вихованні дітей?

– Ролі нам складно зараз розподіляти, тому що більшу частку дружина на себе взяла вимушено. Ми стараємося розподіляти їх порівну.

У нас немає такого, що хтось за щось відповідає окремо. Є, звичайно, там момент, якщо я люблю в гори ходити, то я їх тягаю в гори. Якщо Таня любить на лижах кататися, то вона їх тягає на лижі. Це дуже органічно. Тобто прямо якихось прописаних обов’язків нема.

Вадим Карпʼяк про День батька

– Чи відзначають у вас в родині це свято?

– Чесно кажучи, ми не дуже святкуємо День батька. Може, треба б завести таку традицію? У День матері ми стараємося привітати. Тож якщо ми рівноправні партнери у батьківстві, то і День батька має бути – треба його теж відзначати.

– Яким батьківським вчинком ви особливо пишаєтеся? 

– Я сподіваюся, що в мене попереду найбільші досягнення як батька – це коли діти виростуть і перевершать мої уявлення про їхні досягнення. Поки що я з Мартою займався цілий рік, виступав як її вчитель світової літератури в українській школі.

Вона склала цей іспит на 10 з 12 і подзвонила мені похвалитися і подякувати та сказати, що це завдяки мені зокрема. Тому я відкрив у собі оцей талант педагога світової літератури з дитиною.