Сепаратизм Каталонії: коли гроші важливіші |

На тлі світової економічної кризи сепаратистський рух активізувався в Каталонії. Регіон почав вимагати більше прав у центральної влади Іспанії.

Мадрид перебуває в перманентній боротьбі з сепаратистськими рухами. Раніше його головним болем була Країна Басків (про неї в найближчих публікаціях серії Фактів ICTV про світові міжнаціональні конфлікти), але зараз – Барселона.

Записано зі слів Пабло Гонсалеса, іспанського журналіста, етнічного баска, який висвітлював події на сході України для видань Gara, Naiz, Zazpika і латиноамериканського телебачення.

Зараз дивляться

Читайте: Війна у Сирії: кого бомбить Росія і нова Османська імперія Ердогана

Читайте: Розпад Югославії та Дейтонські угоди: примус до миру, або Бомба уповільненої дії

Читайте: Війна в Нагірному Карабасі: несподівана ескалація не на користь Росії й Туреччини

Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська

Читайте: Війна і незалежність Косова: розвінчано міфи, якими прикривався Путін

Читайте: Війна в Хорватії: ліквідація сепаратистів за 84 години і здача героїв

Читайте: “Оксамитове розлучення” Чехії та Словаччини: вибір еліт всупереч думці народів

Читайте: Війна в Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з Україною

Читайте: Війна в Південній Осетії та Абхазії: ва-банк Саакашвілі і провал стратегії Путіна

Читайте: Війна у Придністров’ї: проект “червоних директорів”, який програв “русскому міру”

Читайте: Війна в Ємені: proxy war між Іраном та Саудівською Аравією

Пабло Гонсалес на Донбасі.

Каталонія була частиною королівства Арагон – великої середньовічної держави, яка завжди була на роздоріжжі між Францією та Іспанією. Зрештою, вона увійшло до складу Іспанії в кінці 18 століття.

У порівнянні з сепаратизмом в Країні Басків каталонський рух менш радикальніший. Справа у темпераменті: в певному сенсі ви можете порівняти басків з кавказцями, а у каталонців спокійніший характер. Але вони злопам’ятні. Каталонці, може, не роблять різких рухів, але висновки на майбутнє вже склали.

У Каталонії, як і у басків, був збройний опір. Терористи себе називали “Терра Юрре” ( “Вільна земля”). Організація проіснувала з кінця 1978-1979 і до 1991 року. На рахунку “Терра Юрре” (lliure) кілька сотень терактів і буквально кілька жертв. Вони зосередилися на економічному тиску, на руйнуваннях, не на вбивствах.

За часів Франко націоналістичний рух був активно на рівні культурного опору – в першу чергу дисиденти видавали книги або завозили їх з-за кордону. І так, дисиденти сиділи в тюрмі – той же Джордже Пужоль. Тільки після приходу демократії (вибори 1980-х) він став президентом Каталонії. Правив фактично років.

Каталонія як частина Іспанії на сучасній карті.

Націоналізм у Каталонії ділиться на два типи: “лівий” і “правий”. Пужоль із «правих». Але з часом “ліві” почали набирати обертів і саме вони зараз в силі. Через кризу люди засумнівалися в капіталістичній системі. При цьому відносини між Барселоною і Мадридом будувалися на економічній вигоді та взаємному інтересі.

Влада Каталонії домоглися багатьох поступок з боку Мадриду. Наприклад, допомога в організації Олімпійських ігор-1992, розвиток інфраструктури в цілому.

Каталонії було цього замало. З початком економічної кризи 2008 року загальне становище громадян стало погіршуватися. Плюс почалися корупційні скандали у правлячій “Народній партії” Іспанії. До недавніх пір рух за самовизначення був маргіналізованим. Але все змінила саме глобальна криза 2008 року.

Пік сепаратистських настроїв припав на 2015 рік під час виборів до парламенту Каталонії. Сепаратистсько налаштована коаліція Junts per Si (“Разом за незалежність”) отримує 62 місця в 135-місцевому парламенті. Також виступає за відділення регіону від Іспанії вкрай “ліва” партія “Кандидатура народної єдності” (CUP), яка отримала 10 місць.

Ці вибори сприймалися як референдум, оскільки раніше запланований на 2014 рік референдум про політичне майбутнє Каталонії не відбувся (він не відповідав Конституції Іспанії).

Зараз проблема в іншому – криза уряду в Мадриді. Каталонії ні з ким розмовляти. Водночас загальнонаціональна партія “Ми можемо” (Podemos) навіть готова провести референдуми. Але не для роздачі незалежності, а щоб розуміти настрої суспільства перед початком конституційної реформи.

Паралель з Донбасом проста – протистояння центру і периферії щодо конституційної реформи; труднощі в тлумаченні історії. При цьому потрібно зазначити, що Каталонія, як і Країна Басків, століттями знаходяться в межах, які ми знаємо сьогодні, на відміну від “ДНР” та “ЛНР”.

Я не вірю в те, що якщо Каталонія оголосить незалежність, Мадрид направить танки на Барселону. Буде ізоляція, Каталонію виключать з Євросоюзу, будуть порвані чимало економічних зв’язків, але війни не буде.

Каталонія.

У цілому, до локального сепаратизму в Іспанії ставляться спокійно. Якщо працюють світлофори – значить, все нормально. Для пересічного іспанця можлива незалежність Каталонії проблема не глобальна. Безробіття, криза – ось що турбує кожного.

На прикладі Каталонії українцям варто задуматися, що без діалогу далі ніяк. Якщо бути гнучким, не закриватися, йти на поступки – домовитися завжди вийде. Адже насправді між Барселоною і Мадридом історичних розбіжностей набагато більше, ніж між Донецьком і Києвом. Але іспанці вже кілька разів в минулому бомбили Каталонію і зараз розуміють, що це не веде ні до чого хорошого в подальшому…