PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTMxOSIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJGYWt0eV9GdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1jb250ZW50X2lkPSJmYWt0eS5pY3R2LnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLmFkdGVsbGlnZW50LmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjExL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Російські танки у Чехословаччині: що спільного між Празькою весною та Донбасом

Січень 68-го року. Соціалістична Чехословаччина – сателіт СРСР. Після змін у керівництві місцевої Компартії країна несподівано для Москви починає будувати соціалізм із людським обличчям. Ініціатор реформ – новообраний перший секретар ЦК КПЧ Олександр Дубчек.  Насправді Прага не збиралася виходити із Варшавського договору. Лише дозволити свободу слова і ЗМІ, спростити виїзд на Захід і зробити поворот до ринкової економіки. Але на ті часи це була неймовірна крамола. По всій країні починаються масові акції на підтримку нового курсу. Реформи на кшталт Горбачовської перебудови у світі назвали Празькою весною.

Леонід Брежнєв намагався тиснути на Дубчека. Все зрозуміло – Москві був потрібен формальний привід для воєнного придушення Празької весни. Представники консервативного крила компартії Чехословаччини передали радянській делегації лист з проханням ввести ніби-то дружні війська. Військову операцію назвали «Дунай». Понад 6 тисяч танків, близько 30-ти дивізій, три фронти. Центральний – війська Німецької демократичної та Польської народної республік спільно з мотострілковими, танковими та десантними підрозділами з СРСР. Південний – підрозділи армій Народної республіки Болгарії та Угорської народної республіки спільно з радянськими ВДВ. І Прикарпатський фронт – переважно механізовані частини з України.

Читайте: Javelin для цього: Волкер спрогнозував танковий наступ РФ

Почати вторгнення повинні були оновлені повітряно-десанті війська генерала Маргелова. Саме у 1968-ому вперше з’явився блакитний берет – це був акт пропаганди. Мовляв, у радянському Союзі є війська, які за ніч можуть перекреслити політичну карту Європи. На літаках з Росії вилітають 103 та 7 дивізії ВДВ. Ніяких військ НАТО не зустріли і сухопутні частини. Єдиний спротив – місцеве населення. Досі незрозуміло, для чого було гнати техніку через міста. Танки лише посилювали обурення, їх зустрічали із закликами – “Ідіть геть!”.

21 серпня у Кошице загинуло одразу 7 місцевих. Це найбільші втрати за один день. У Празі радіостанції встигли закликати людей дати відсіч інтервентам. Почалися найгарячіші бої. У першу ніч інтервенції керівництво Чехословаччини провело з’їзд і винесло ноту протесту СРСР і її сателітам. Але під ранок Олександр Дубчек й інші лідери республіки не змогли вийти з будівлі і були на прицілі автоматників. Літаком їх вивезли до Москви. Там, під тиском, а за іншою версією під дією спеціального уколу, Дубчек підписав протокол, який фактично згортав Празьку весну. На зміну теплій весні 68-го прийде холодна – 69-го, коли Дубчека на посту змінить повністю лояльний Москві Густав Гусак. Всіх, хто протестував проти введення військ,  відправлять у тюрми або психушки. Серед них і чимало українських шестидесятників та націоналістів.

До слова, Факти ICTV розповідали про те, як у РФ після параду перекинувся танк

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка