Як країнам Перської затоки вдалося досягнути низького рівня смертності від Covid-19

Чому одні країни успішно борються з вірусом, а інші пасуть задніх? І що спільного у переможців та аутсайдерів? Досвід двох останніх місяців показав, що антикризовий менеджмент та швидка реакція – це те, що об’єднує ефективні уряди. Недооцінка загроз і недалекоглядність тягнуть – на дно. Коронавірус поставив політиків усього світу на розтяжку: як зберегти баланс між суспільною безпекою та економікою?

В усіх країнах Перської затоки, окрім Ірану, низькі показники зараження та смертності. Наприклад, у Катарі усього 14 летальних випадків на майже 24 тис. виявлених інфікованих. У Саудівській Аравії 255 смертей на понад 41 тис. заражених. Небагато країн можуть похвалитись таким співвідношенням, ще менше – збереженою при цьому економікою.

Це не означає, що арабські країни перемогли вірус, але їхня реакція на пандемію, дозволила їм ще з позаминулого тижня поступово полегшувати локдаун і виводити фінансову активність на докарантинні потужності.

Хірург-стоматолог Ахмед мешкає у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. З 29 квітня, після півторамісячного карантину, лікар повернувся на роботу, а відтак знову отримує зарплату та платить податки у бюджет. Королівство було зачинене на карантин з середини березня. Ще донедавна в усій Саудівській Аравії була цілодобова комендантська година. Виходити з дому можна було лише на 100 метрів і тільки в продуктовий магазин та аптеку. Штраф за порушення карантину, схоже, був найвищим у світі – $2 600!

— Подібні суми чудово мотивують не виходити з дому. Маски та рукавички у нас видають безкоштовно. Великих скупчень людей поза торговельними центрами, які одразу зачинили, у нас не було. Тому що у Королівстві немає громадського транспорту. Усі їздять своїми автомобілями чи таксі, – каже хірург-стоматолог з міста Ер-Ріяд Ахмед Альсаді Абу Еліас.

У Саудівській Аравії були зачинені усі мечеті. Як масові скупчення людей у релігійних установах впливають на розповсюдження хвороби пояснювати не треба. Для ісламського світу – це справжня драма, адже нині мусульмани святкують священний місяць Рамадан. Один з п’яти головних стовпів їхньої релігії.

— Це без перебільшення трагедія! Основна святиня для мусульман і головне місце нашого паломництва мечеть Аль-Харам у місті Мекка зачинена. Ми не можемо піти і помолитись під час Рамадану, – додає Ахмед Альсаді Абу Еліас.

Непопулярне обмеження допомогло скоротити активне розповсюдження вірусу, але, втім, негативної реакції у суспільстві не було. З огляду на консервативність та релігійність арабів – це доволі дивно. Але як показує практика, подібні методи працюють у країнах, де є високий рівень довіри до влади.

— У нас тут завжди тихо та спокійно. І навіть коли на півдні відбувались бойові дії з Єменом було якось спокійніше, ніж під час пандемії. Тому люди розуміли, що обмеження запроваджуються для їхнього блага, – каже Ахмед Альсаді Абу Еліас.

Заборона принесла свої результати: поширення хвороби вдалося стабілізувати. І нині мечеть Аль-Харам поступово виходить з карантину і до неї пускають невеликими групами. А вже з червня у Саудівській Аравії відновлять внутрішнє авіасполучення. Що теж має підлатати інфіковану економіку.

— Днями я заходив і перевіряв, на яку дату я можу придбати квиток, і вже на 3 червня були доступні перельоти, – розповідає Ахмед Альсаді Абу Еліас

Чим раніше країна бере під контроль розповсюдження вірусу, а відтак виходить з карантину, тим швидше одужує її економіка. І тут важлива робота на випередження. Стратегію багатих країн Перської затоки фахівці називають агресивною профілактикою. Це коли система охорони здоров’я не чекає, коли до неї прийде пацієнт із симптомами пневмонії, а сама до нього йде. Пояснює ліванець за походженням, експерт з питань Близького Сходу Аурагх Рамдан.

— Наприклад у Катарі спеціальні медичні комісії самостійно ходили районами і проводили обов’язкове тестування, – каже експерт з питань Близького Сходу Аурагх Рамдан.

Аурагх розповідає, що країни Перської затоки хоч і глибоко інтегровані у світову економіку, але швидко зорієнтуватись у кризових умовах національні системи охорони здоров’я самі по собі не змогли. Тому вони вирішили зайти з іншого боку. Еміри та королі просто докупили усе, чого їм не вистачало. І це стосується не лише медичного обладнання та засобів захисту, але і провідних фахівців з усього світу.

 — Країни Перської затоки мають подушку безпеки. Фінансову та організаційну. Вони одразу відреагували і запросили провідних спеціалістів. Їх купували. Давали їм величезні гонорари і одразу організовували системи тестування. Сума не мала значення. Оскільки це було питанням національної безпеки. Вони відреагували миттєво, – додає Аурагх Рамдан.

Окремо від своїх сусідів стоїть Іран. Там 6 685 смертей і майже 110 тис. виявлених інфікованих. Це в десятки разів більше, ніж в інших країнах Перської затоки. Офіційний Тегеран доволі довго заперечував існування вірусу, але як показала світова практика, швидка реакція – це один з ключових моментів у боротьбі з Covid-19.

— У Ірані суспільство завжди ставиться з підозрою до усіх рекомендацій, що надходять від духовенства та політичного класу. Коли увесь світ говорив про коронавірус, духовний лідер заявляв, що це витівки Заходу, що це лише біологічна зброя. Але суспільство на усе це дивилось крізь призму популізму і не реагувало. Це теж зіграло негативну роль. Частково, це і стало причиною швидкого розповсюдження Covid-19 в Ірані, – зазначає Аурагх Рамдан.