Білоруський сценарій для Кремля. Що буде з російськими протестами
Росіяни, озброєні йоржиками для унітазів і сніжками, потягнулися на наймасовіші протести за останні кілька років. По всій країні на вулиці вийшли 150 – 200 тис. людей.
Акції організували прихильники опозиціонера Олексія Навального, який вижив після отруєння Новачком, але все одно опинився у російській в’язниці.
Підігрів інтерес до протестів і новий фільм команди опозиціонера про чорноморський палац Володимира Путіна. Власне, завдяки фільму в руках протестувальників і були йоржики, адже, за даними Навального, у Путіна в палаці використовують такі предмети вартістю в €700 за штуку.
А ось російські силовики на акціях протесту віддають перевагу більш звичним аксесуарам – гумовим кийкам. Підсумок зіткнення йоржиків і кийків – понад 3,5 тис. затриманих за один день – цілий національний рекорд.
Прихильники Навального збираються продовжувати акції, силовики – їх розганяти. То що, Росія рухається за білоруським протестним сценарієм?
Протистояння веж
У 2021 році у російській політиці є дві важливі теми – транзит влади Володимира Путіна, який рано чи пізно неминуче почнеться, і майбутні вибори в Державну Думу. Черговий виток конфлікту навколо Навального і появу фільму-викриття про палац Путіна російські аналітики пов’язують саме з цими двома темами.
– Це говорить про те, що у Кремлі є якась група, що зараз зацікавлена в “наїзді” на Путіна, і в цьому сенсі теорія про боротьбу веж Кремля правильна. Ми поки не можемо відповісти на питання, яка мета цього “наїзду”. Тому що це можуть бути дві мети. З одного боку, власне підготовка до трансферу влади, тобто до заміни Путіна на когось іншого.
А може бути зворотна мета – навпаки, Путін збирався вже йти, а хтось із його оточення не зацікавлений у цьому. І звідси “наїзд”, який легко пов’язати з західними інтересами. Відповідно вмикається зворотна реакція – адже Путін під тиском Заходу не піде, – розмірковує російський політичний аналітик Ольга Курносова.
У самостійність дій Навального вірять тільки його вірні прихильники. За версією ж аналітиків, отруєння опозиціонера, арешт і вихід його фільму – лише елементи великої гри всередині російських еліт. Зокрема сам Навальний це теж прекрасно розуміє.
– Фонд боротьби з корупцією Навального спочатку був створений як інструмент внутрішньоелітних війн. Тому що неможливо одній групі, одній вежі Кремля нападати на іншу крізь федеральні канали. Путін виступає категорично проти внутрішніх конфліктів – і за це покарав би. А тут можна сказати, що ми ні до чого, це Навальний щось відкопав.
Сам Олексій теж це розумів і намагався за рахунок таких ігор підвищити свою власну капіталізацію. Я думаю, що і зараз те ж саме. Він розуміє, що інструмент у чиїхось руках. Щоб отримати ті ресурси, які він вставляє до свого фільму, не можна просто піти до палацу Путіна і почати з камерою знімати. Ну це ж курям на сміх. Хтось це знімав, і хтось йому це “злив”, – впевнена Курносова.
“Злита” інформація про путінські багатства лягла на благодатне соціально-економічне підґрунтя, як результат – зростання протестних настроїв серед росіян, що вилилося на вулицю.
Кремль не боїться
Зокрема протестувальникам так і не вдалося знайти спільної ідеї й мети. Хтось вийшов за звільнення Навального, хтось проти корупції, хтось просто проти влади. Єдиного гасла за відставку Путіна зовсім не було чути. Тобто це досі більше про акціонізм, народні гуляння, а не про досягнення політичної мети через протест. У Білорусі, наприклад, “гуляють” уже півроку – результатів нуль.
Звичайно, потихеньку росіяни починають чинити опір силовикам, закидають їх сніжками, атакують автомобілі. Небачений досі градус боротьби – захоплюються російські експерти, але все ще схожий скоріше на дитячі забави – відповідають з України. Адже немає більш дурної демонстрації покірності, ніж мирний протест проти влади, готової вас вбивати.
– Aвторитаризм пострадянського типу базується на силі, а не народній підтримці. І поки громадяни хочуть діяти за запропонованими цим режимом правилами, поки вони “гуляють”, а не блокують, поки вони бояться силовиків, а не силовики – їх, немає ніякого особливого значення, в якій кількості вони виходять на вулиці. На зміну політичної ситуації це все особливо не вплине, – вважає публіцист Віталій Портніков.
Але, за білоруським прикладом, тільки жорстокість правоохоронців якраз і здатна підігрівати протест, до того ж легітимізуючи його в очах усього суспільства. Попереджають про це Кремль і експерти.
– Кремль даремно делегував відповідальність за врегулювання ситуації з Навальним силовикам: ситуація після арешту, фільму і акцій протестів з більш ніж 3 тис. затриманих по всій країні суттєво змінюється.
Влада сама перетворили Навального на морального лідера. Самих лише “білоруських технологій” придушення громадянського суспільства недостатньо. Вони застаріли безпосередньо в прямому ефірі, – відзначає Андрій Колесніков, старший науковий співробітник Московського центру Карнегі.
Тобто, що більше ми їх б’ємо, то активніше вони знову виходять на вулиці. У Кремлі це усвідомили настільки, що все МВС змусили вибачатися перед жінкою, якій спецназівець перед камерами зарядив ногою в живіт. Показову акцію людяності проведено, але скільки подібних надмірностей на камери не потрапили і залишилися без реакції – питання риторичне.
Окрім сили, нехай більш м’якої, ніж у Білорусі, і розповідей про агента Заходу Навального на пропагандистських телеканалах, поки Путін у відповідь на протести нічого і не пропонує.
У Кремлі продовжують повторювати, що чинного президента підтримують набагато більше людей, ніж зараз виходять на вулиці. Якби кількість протестувальників за звільнення Навального дорівнювала кількості переглядів його ролика на Youtube – це була б інша справа. А поки такі протести нічого змінити не можуть.
– Я не дуже вірю в народну революцію в Москві, я думаю, що якщо Володимира Путіна якимось чином і знімуть, то це буде внаслідок палацового перевороту, – прогнозує журналіст-міжнародник Іван Яковина.
Гра в довгу
Але це зовсім не означає, що протести швидко закінчяться. На 30 січня вже збирають нову акцію.
– Без усіляких виборів створюється білоруська ситуація, коли опозиція може виводити людей на вулиці в щотижневому режимі, перетворюючи мітинги на рутинний стан національного та міського життя. Цей регулярний протест буде фоном будь-яких міжнародних контактів Кремля, а можливе насильство з боку силовиків – звичним інструментом в очах іноземців та власних громадян.
У відповідь, як жест зустрічної делегітимації, влада буде використовувати тему зарубіжних спонсорів протесту і насильства з боку протестувальників. У такому вигляді, як ми знаємо з Мінська, протест може бути законсервований на довгі місяці в очікуванні якихось подій, які дадуть перевагу одній зі сторін. Час поки на боці влади, але не в нескінченному обсязі, – резюмує Олександр Бауман, експерт Московського центру Карнегі.
Білоруському портрету не вистачає ще жіночого образу. Але він у російських протестах теж вже є. Як Світлана Тіхановська очолили білоруську опозицію після арешту її чоловіка. Так і Юлію Навальну, яка поки залишається на волі, вже пророкують в нові російські опозиційні лідери.
Якщо протести протягнуть до осені, то саме Юлія Навальна може балотуватися на виборах в Держдуму, якщо її, звісно, до виборів допустять.