Часткова мобілізація Путіна поклала край “стабільності” в Росії – CNN

Президенту Росії Володимиру Путіну вдалося досягнути несподіваного лише за тиждень. Він порушив “суспільний договір, який утримував його при владі понад два десятиліття”.

Такий аналіз дає глава московського бюро CNN та WSJ Натан Годж у своєму матеріалі.

Угода Путіна з російським електоратом полягала в тому, що вони залишатимуться осторонь політики, а він гарантуватиме певну стабільність – що, здавалося, було запропоновано, коли Путін розпочав своє повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого.

Тоді ВВП обережно підкреслював, що військовий напад, який він назвав “спеціальною військовою операцією”, проводитиметься лише військовими професіоналами. Це була фікція, яка дозволила багатьом росіянам зануритися у відчуття “нормальності”, живучи в Москві чи Санкт-Петербурзі, та байдуже спостерігати жахливу бійню в Україні.

Часткова мобілізація, оголошена минулого тижня главою Кремля, раптово поклала цьому край. Тепер політичні кола Росії охопив страх.

Довгі черги машин на кордоні РФ з Фінляндією, Грузією та Монголією свідчать про те, що тисячі російських чоловіків, придатних до військової служби, висловлюють своє невдоволення, тікаючи. У регіонах нацменшин спалахують протести, військомати підпалюють, а в одному з регіонів застрелили голову призовної комісії.

Наразі ширяться чутки про те, що російський уряд, можливо, готується закрити свої кордони та повністю заборонити чоловікам призовного віку залишати країну. Спростування цієї інформації Кремлем не надто заспокоює самих росіян.

— Я нічого про це не знаю. Рішень щодо цього ще немає, – сказав журналістам речник Кремля Дмитро Пєсков.

Путін збудував свою владу в Росії, позиціонуючи себе як протилежність Борису Єльцину, який очолював хаотичний пострадянський перехідний період у Росії в 1990-х роках. Але сьогодні сцени із розлюченим натовпом, який протистоїть чиновникам, і бійки з місцевою поліцією через призов навіюють спогади про період 1990-х.

Те ж стосується епізодів, що ширяться Telegram-каналами та іншими соціальними мережами. Деякі з них показують, як російські призовники інформують, що їх відправлять на фронт з мінімальною підготовкою. На одному відео жінка у військовій формі каже призовникам, що вони повинні самі зібрати спорядження, від спальних мішків до джгутів.

— Хлопці, це я знаю з Чечні, — каже вона у відео.

Перша війна в Чечні 1994-1996 років закінчилася принизливою для РФ поразкою. Це оголило як корупцію в лавах, так і крах військової могутності Росії. Путін прийшов до влади під час другої чеченської війни, яка почалася 1999 року. Протягом цієї війни Кремль був обережнішим у контролі ЗМІ, допомагаючи Путіну створити ауру компетентності та жорсткості.

Але зображення мертвих та полонених російських солдатів і знищеної техніки в Україні сьогодні проводять сильні візуальні паралелі з першою чеченською війною, коли фотографи фіксували переляканих і погано споряджених призовників РФ у чеченському полоні.

Нещодавні протести проти часткової мобілізації Путіна нагадують, що призов залишається третьою рейкою в політичному житті Росії. Під час протестів у неділю проти мобілізації в Махачкалі на відео потрапили жінки, які протистояли поліції та вигукували: Чому ви забираєте наших дітей? Хто на кого напав? Це Росія напала на Україну!

Водночас Натан Годж пише, що найзатятіші кремлівські пропагандисти намагаються скерувати гнів громадськості не на Путіна, а на місцевих чиновників.

— Це нагадує стару російську байку про “доброго царя” і “поганих бояр”. Царя – у цьому випадку Путіна – сприймають як мудрого, великодушного (хоча й віддаленого) правителя, тоді як його місцеві підлеглі та чиновники нижчого рівня винні в підриві його “благих намірів”. Вони, а не правитель, є мішенями народного гніву, – наголошує він.

Годж додає, що в цьому є прихована загроза. Адже не лише місцеві чиновники можуть бути покарані за невиконання квот належним чином. Призов є й інструментом для нагнітання страху.

В одному з постів у соцмережах пропагандистка Маргарита Симоньян задоволено зазначила, що повістки отримали чоловіки, які брали участь у акції протесту на Арбаті в Москві.

— Всім чоловікам, які були на мітингу проти мобілізації на Арбаті, виписали понад 200 повісток. Підготовлена чергова партія. На мій погляд, краще вони, ніж учитель року з Пскова, – написала вона.

Грамотно проведена чи ні, часткова мобілізація може бути одним із найризикованіших кроків Путіна на сьогодні. І хоча його контроль над владою залишається сильним, він самостійно розбирає фундамент російської головоломки дженга (настільна гра, в якій гравці дістають блоки з основи вежі й кладуть на гору, роблячи вежу вищою та хиткою).