Можлива зброя та “мирний план” КНР: наскільки Пекін готовий підтримувати Москву
Цього тижня увага світу була прикута до “мирного плану” Китаю, який через рік війни в Україні таки вирішив вступити у гру. От тільки що це за гра, чи прийнятна для Києва та яку роль у ній відведено Москві.
Минулого тижня Путін зустрічався з радником Сі Цзіньпіна і донедавна головним китайським дипломатом Ван І. Публічно лунали загальні фрази про міцну дружбу. Хоча, можливо, Ван І привозив до Москви “мирний план” Сі Цзіньпіна?
Текст “мирного плану” МЗС Китаю поширило до річниці російського вторгнення в Україну. 12 пунктів, якщо стисло – “за мир в усьому світі”. Заклики до перемир’я, перемовин, ядерне табу, скасування антиросійських санкцій, повоєнної відбудови України. Але в яких межах? Що з російськими військами? Заморожений конфлікт? Без відповідей.
— Китай опинився в ситуації, коли мовчання протягом року для держави, яка об’єктивно говорить про те, що є одним зі світових лідерів, важливим учасником у вирішенні світових проблем, вже почало виглядати абсурдним, – розповідає експерт-міжнародник Віктор Константинов.
Експерти одразу заговорили, що цей план не про план, а передусім послання для головного геополітичного суперника – Сполучених Штатів.
— Китай спілкується лише зі США, тому що для нього і Росія, і Україна – це лише шахова дошка. І це фігури на шаховій дошці, де вони грають із своїм ключовим партнером-супротивником США, – каже виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко.
Президент США Джо Байден вже відкинув “мирний план” Китаю, мовляв, він вигідний лише Росії. За діями самого Пекіна у Вашингтоні уважно стежать. Днями низка світових ЗМІ з посиланням на американську розвідку повідомила, що Китай планує допомагати Росії зброєю. Для початку нібито готує партію дронів-камікадзе.
Якщо будуть докази, Байден обіцяє відповідь. Ймовірно, санкціями. Це те, чого весь рік всіляко уникав Китай. Адже його основні ринки – в ЄС та США.
— Половина китайської зовнішньої торгівлі – це США і Західна Європа. Російська економіка в китайській зовнішній торгівлі – це 3%, навіть 2%. Китай прагматично не може поміняти 50% на 2%, – каже ексспівробітник КДБ та Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Жирнов.
Та що обере Пекін зараз: прагматизм чи нарощування геополітичного впливу? Є ще одне пояснення, чому Китай активізувався саме зараз.
— Росія сьогодні значно ближча до поразки, ніж це було рік тому чи навіть пів року тому, а поразка Росії для КНР є далеко не ідеальним сценарієм в міжнародних відносинах, бо залишить фактично Китай віч-на-віч вже не просто зі США, а з усім Заходом, – вважає Константинов.
Із самою Росією Китай поки демонструє обережне зближення. Навесні до Москви має приїхати Сі Цзіньпін. Востаннє тет-а-тет з Путіним вони зустрічалися ще рік тому, під час Олімпіади в Пекіні, незадовго до початку великого вторгнення Росії в Україну.
На Росії Китай за цей рік добряче заробив, скуповуючи дешеві нафту і газ. Та можливий економічний зиск ще далеко не вичерпано. Є в Росії та Китаю і кілька спірних питань. Ядерні погрози Путіна суперечать стримувальній політиці Сі Цзіньпіна. Тож кремлівському диктатору вже могло дістатися за надмірну ядерну риторику цього тижня.
Крім того, питання Тайваню для Китаю йде у розвіз з окупаційною політикою Москви в Україні.
— Китай дуже тривалий час принципово не підтримував будь-яких захоплень територій, немає значення, де це – Косово, Крим, що б це не було, з обох боків – і Заходу, і Росії. Саме тому, що в нього є свої точки болючі, які піддаються сумніву в цьому випадку. І великою мірою і тут Китай з самого початку не був на боці Росії, – зазначає Константинов.
На суперечностях між Росією та Китаєм у майбутньому може грати Україна. Головне ж питання зараз, наскільки Пекін готовий підтримувати Москву?
— Звісно ж, Китаю не потрібна сильна Росія, але вона потрібна йому як такий собі ослаблений сателіт, який змушений буде підігравати Китаю в цих майбутній діях. Тому коли ми говоримо про “мирний план” Китаю щодо України, це питання не завтра і, можливо, навіть не 2023 року. Китай традиційно в своїй дипломатії вже 4 тис. років старається говорити так, щоб нічого не сказати, – каже Денисенко.
В Україні “мирний план” Китаю поки вивчають. Президент Зеленський бачить в ньому, швидше, “думки вголос”. Кілька позицій, приміром, про територіальну цілісність або ядерну безпеку – цілком непогані. А значить, діалог, теоретично, може бути. Головне, що Китай почав говорити про Україну.
