Іран до революції: західний курс, що привів до Ісламської держави
Іран — це країна з багатою історією, яка не завджи була ізольованим чи закритим світом. Він активно взаємодіяв із сусідніми державами і лише в XX столітті, особливо перед революцією 1979 року, Іран почав кардинально змінювати свій внутрішній устрій і зовнішню політику, що заклало основу для тих подій, які змінили його назавжди.
Яким був Іран до Ісламської революції та що стало її причиною, читайте в нашому матеріалі.
Іран до Ісламської революції 1979 року
Іран до революції 1979 року був зовсім іншим за устроєм і настроями. Країною керував шах Мохаммед Реза Пахлаві, який прийшов до влади після свого батька в 1941 році.
Він мав тісні зв’язки із Заходом, особливо з США, які надавали йому потужну політичну, військову й економічну підтримку. В Іран активно заходили американські фахівці, технології та зброя. Шах проводив масштабну програму модернізації, будували дороги, заводи, інфраструктуру, намагались зробити країну більш “західною” за стилем життя та економікою.
Шах спирався на світську еліту і модернізував країну, що викликало різкий розрив із традиційним суспільством та напругу з релігійними колами, особливо шиїтським духовенством.
Економіка збагачувалася за рахунок нафтових доходів, але багатьом людям жилося не дуже — нерівність зростала. В містах, особливо серед молоді, з’являлися західні звички, одяг і музика, що відрізняло їх від консервативних традицій країни.
Ісламська революція в Ірані: коли почалася
Ісламська революція в Ірані почалася у січні 1978 року з масових протестів проти шаха Мохаммеда Рези Пахлаві. Поступово протести набирали масштабів, охоплюючи дедалі більше соціальних груп.
Кульмінацією революції стало повалення монархії 11 лютого 1979 року, коли шах утік з країни, а владу перебрали ісламські сили на чолі з аятолою Рухоллою Хомейні.
Що стало причиною революції в Ірані
Шах Пахлеві тісно співпрацював із Заходом, а згодом почав налагоджувати стосунки і з СРСР, зосередившись на газовому секторі. Він активно зміцнював армію та ініціював масштабні реформи.
Однак модернізація країни спричинила обурення як серед лівих (через прозахідну орієнтацію та економічну нерівність), так і серед релігійних лідерів, які критикували шаха.
У відповідь на зростаюче невдоволення влада заборонила діяльність інших партій і посилила репресії. Ще з 60-х років масові протести придушувалися, а для контролю створили політичну поліцію.
Головним критиком шаха став ісламський богослов Рухолла Хомейні, якого вигнали з Ірану. Він оселився у Франції, де писав праці про те, як слід перебудувати Іран на релігійних засадах.
Після жорстокого розстрілу мирних протестів у 1978 році народне обурення досягло максимуму. Люди втомилися від майже чотирьох десятиліть авторитарної “стабільності”.
У січні 1979 року країну охопив масштабний страйк. Шах із дружиною змушені були тікати до Єгипту. Тимчасовий уряд звернувся до Хомейні із проханням повернутись і допомогти написати нову конституцію.
1 лютого 1979 року Хомейні повернувся до Ірану. Його зустрічали як рятівника, адже суспільство було переповнене надіями. Здавалося, що тепер влада діятиме згідно з моральними приписами ісламу, багатства поділять між усіма, репресії зникнуть, а замість диктатури настане справжня демократія.
Проте Хомейні швидко відмовився від ідеї співпраці з урядом і закликав до повного знищення старої влади. Армія та поліція поступово переходили на бік революціонерів.
Ісламська революція в Ірані: скільки тривала
Хронологія подій у Ірані з січня 1978 до лютого 1979 року призвела до усунення від влади шаха Мохаммеда Рези Пехлеві, падіння монархічного режиму та утвердження нової влади на чолі з аятолою Хомейні.
Початком революції вважають 8 січня 1978 року, коли першу масштабну антиурядову демонстрацію в місті Кум жорстоко придушили, що викликало хвилю обурення серед населення.
Що змінилося в Ірані після революції:
- Відтоді Іран зазнав кардинальних змін у політичному, соціальному та культурному житті. Після повалення монархії в країні утвердилася ісламська теократія — влада перейшла до релігійного керівництва, а нова система державного управління була побудована на принципах шиїтського ісламу.
- Політична система стала теократичною, а верховна влада належить верховному лідеру (аятолі), який контролює судову, виконавчу і навіть частково законодавчу владу.
- Свобода слова та опозиція опинилися під суворим контролем. Інакодумство, критика ісламського устрою чи духовенства переслідуються, ЗМІ цензуруються, активісти — переслідуються.
- Права жінок значно обмежено: обов’язкове носіння хіджабу, обмеження в кар’єрі, освіті й особистому житті. Хоча жінки й далі беруть активну участь у суспільстві, їхня свобода суттєво звужена порівняно з добою Пехлеві. Культурне життя зазнало ісламізації — західна музика, мода, фільми, розваги були обмежені або заборонені.
