Вихід США з НАТО: що означають заяви Дональда Трампа і що каже закон
Питання можливого виходу США з НАТО знову опинилося в центрі дискусій на тлі політичних заяв і напруги у відносинах із союзниками.
Так, 1 квітня в інтерв’ю The Telegraph Дональд Трамп заявив, що розглядає вихід США з НАТО з усією серйозністю.
– Я б сказав, що йдеться про більше, ніж перегляд. Я ніколи не був під впливом НАТО. Я завжди знав, що НАТО – це паперовий тигр, і, до речі, Путін це теж знає, – заявив він.
Американський лідер вкотре дорікнув союзникам, що вони не стали долучатися до американо-ізраїльської війни проти Ірану та похвалив державного секретаря США Марко Рубіо за те, що той також висловлювався проти американського членства у НАТО.
Зауважимо, що Рубіо назвав партнерів по Організації Північноатлантичного договору “боягузами”, а сам союз – “паперовим тигром”.
Він висловив думку, що “альянс має бути взаємовигідним”, і що США “доведеться переглянути все це після завершення операції”, щоб визначити, чи є нинішня домовленість з НАТО прийнятною.
Це вже не вперше, коли Трамп критикує союзників по НАТО і погрожує виходом з блоку.
Один з таких випадків трапився майже два тижні тому, коли він заявив, що членство США в НАТО – це “безумовно те, про що нам слід замислитися”.
Він наголосив, що США нібито не зобов’язані були допомагати, коли РФ вторглась до України.
– Ми допомагаємо їм, а вони не допомогли нам, і я вважаю, що це дуже погано для НАТО, – сказав тоді Трамп.
Очільник Білого дому зауважив, що Сполучені Штати “запам’ятали це”.
Тож чи може Трамп одноосібно вивести США з блоку НАТО
Дискусія про можливий вихід США з НАТО загострює старе питання американської політики: “Хто контролює зовнішній курс держави?”
Так, попри законодавчі обмеження, повноваження президента у цій сфері залишаються предметом суперечок, що створює правову невизначеність навколо майбутнього Організації Північноатлантичного договору.
Факти ICTV проаналізували документ Congressional Research Service (CRS) під назвою Розподіл влади та вихід НАТО (Separation of Powers and NATO Withdrawal) – це аналітичний правовий огляд, підготовлений для Конгресу. Він розкриває можливі варіанти виходу США з НАТО та взаємодію гілок влади при цьому – тобто, розподіл повноважень між президентом і Конгресом, а також те, якими є ризики та потенційні сценарії, якщо США захочуть вийти з Альянсу.
Судячи з доповіді CRS, питання можливого виходу США з НАТО в американській правовій системі не має простої відповіді. Цей документ показує, що хоча формально існують обмеження такого сценарію, водночас є серйозні юридичні прогалини, які роблять ситуацію відкритою для трактувань.
Ключове питання навіть не сама процедура виходу, а те, хто саме має повноваження ухвалити таке рішення.
Зокрема, варто зауважити, що останні законодавчі зміни прямо обмежують можливість президента самостійно ініціювати вихід США з НАТО без погодження із законодавцями.
Мова йде вимогу або отримати “advice and consent of the Senate”, або ж ухвалити окремий акт Конгресу.
Формально рішення про вихід:
- або має підтримати дві третини Сенату;
- або воно повинне пройти через повноцінну законодавчу процедуру.
Водночас у США немає однозначної відповіді, хто контролює вихід із договорів. Виконавча влада традиційно вважає, що президент має право самостійно припиняти міжнародні договори.
Інакше кажучи, виникає конфлікт:
- Конгрес каже, що потрібна його згода;
- президентська адміністрація може наполягати, що це її повноваження.
Це питання не врегульоване остаточно ні Конституцією, ні судовою практикою. CRS прямо підкреслює, що ситуація залишається відкритою для інтерпретацій.
Окрему невизначеність додає позиція судів. Історично американські суди часто уникають втручання у суперечки між гілками влади щодо зовнішньої політики.
Це означає, що навіть у разі конфлікту:
- справа може не отримати чіткого рішення по суті;
- або ж суд може фактично залишити простір для дій президента.
У документі наголошується, що прецедентів саме щодо НАТО немає, отже результат потенційного судового спору передбачити складно.
Тим часом процедура виходу США з НАТО, прописана в самому Північноатлантичному договорі, виглядає доволі просто: країна повідомляє про своє рішення, і через рік воно набирає чинності.
Однак CRS підкреслює, що реальна складність – не в процедурі, а в наслідках:
- різкому перегляді системи безпеки США;
- політичному спротиві усередині країни;
- реакції союзників.
Тому навіть за наявності юридичного механізму питання виходу залишається передусім політичним.
Аналітики вважають, що найреалістичніший сценарій – не вихід, а поступове згортання участі США в НАТО.
Зауважимо, що американський президент має інструменти, які дозволяють фактично послабити участь США в НАТО без офіційного розриву договору.
Серед них:
- скорочення військової присутності в Європі;
- обмеження участі у спільних операціях;
- політичне дистанціювання від союзників.
Такий підхід юридично менш ризикований і не потребує складних процедур. Таким чином, формально США залишаться в НАТО, однак їхня роль в союзі суттєво зміниться.
Крім іншого, варто врахувати, що питання НАТО є частиною ширшої боротьби за повноваження.
Таким чином, поки Конгрес намагається закріпити свою роль через законодавчі обмеження, президент, зі свого боку, спирається на ширші повноваження у сфері міжнародних відносин.
