Хворі на ВІЛ жінки у колонії пакують лавровий лист для всієї України

Про це – у сюжеті Більше, ніж правда на ICTV.

Враження, наче потрапив до Радянського Союзу. Довкола усе сіро, жінки закутані у куфайки та пухові хустки. Косметика та чиста білизна тут – непомірна розкіш.

– Не можна волосся фарбувати. Я що, не жінка? Косметику не дозволяють, на батареї навіть труси не можна сушити, – каже одна з утримуваних.

Це єдина виправна колонія, де адміністрація заборонила жінкам користуватися підодіяльником, хоча це незаконно.

Періодично жінки переживають так званий шмон – перевірку та повний огляд. Процедура досить принизлива.

– Два оперативники з пищалкою поклали на розтяжку, почали оглядати. Розділи при усіх контролерах, я повинна присідати, вони там заглядають… На жіночому кріслі теж огляд при контролерському составі 5-6 людей. Огляд тривав десь 2,5 години, – ділиться враженнями утримувана.

З гарячою водою – дефіцит. Банний день – раз на тиждень. У тюремну їдальню навіть страшно заходити. Зранку – каша, на обід – каша, на вечерю – теж каша. Посеред їдальні прямо у підлозі – помийна яма.

Колонія розрахована на 900 осіб, а зараз тут перебуває лише 200. У тюрмі є кілька робіт.

Одні набивають матраци усілякими старими речами. За день колонія заробляє 40 тисяч гривень, а робітникам платять копійки.

Інші робота – фасування харчових продуктів. Затримані (деякі з них хворі, а про медичні книжки тут і не чули) поміж бруду займаються цим прямо у колонії. Практично весь лавровий лист зроблений на зоні. А з чернігівської колонії продукт йде на експорт – у Євросоюз.

Одна з ВІЛ-інфікованих утримуваних розрізала собі вени у знак протесту, щоб кров потрапили на продукти. Деякий товар взагалі лежить на підлозі.

Адміністрація запевняє, це легальне виробництво. Кажуть, що мають договори з торговельними марками. Журналістам документів не показали.

На місце приїхала прокуратура і поліція. Незаконного виробництва не знайшли.