Консервація Донбасу: висновки 2017-го і прогноз на 2018 рік
Охарактеризувати ситуацію з Донбасом за місяць до завершення року та вибудувати перспективи вирішення конфлікту у 2018-му Факти ICTV попросили кількох експертів. Серед них:
Георгій Тука – заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.
Ольга Мусафірова – кореспондент російської Новой газеты в Україні.
Євген Магда – директор Центру суспільних відносин, кандидат політичних наук, політичний експерт.
Олег Петровець – політичний експерт, засновник ГО Свідомі.
Далі – пряма мова спікерів.
2017-й: успіх чи провал?
Георгій Тука:
– Ні перше, ні друге. Сподіваюся, що 2017-й був кроком для звільнення Донбасу, але, на жаль, дуже несуттєвим.
А великим крок буде після досягнення домовленості щодо введення миротворчої місії.
З моєї точки зору, були зроблені деякі фундаментальні помилки. Зокрема, влада своєчасно не відреагувала на ту самодіяльність, яку витворив Семен Семенченко зі своїми людьми, створивши так звану блокаду. Як наслідок, ми втратили контроль над приблизно 50 підприємствами, які розташовані на тій території.
Це втрати і нашої економіки, і допомога терористам.
Наприкінці року все-таки вдалося зрушити з мертвої точки дві речі. Перше – процес обміну полоненими. Хоча я не великий оптиміст – не вірю тим людям, які “з-за порєбріка”, бо вони постійно брешуть.
Другим великим успіхом можу назвати початок діалогу щодо застосування миротворчих сил.
Ольга Мусафірова:
– Я би не міряла ситуацію на Донбасі в системі координат успіх-провал. Поки гинуть військові і мирні громадяни, я би не хотіла говорити про успіх: це дуже болісно сприймається.
Не так давно мені телефонувала колишня директорка школи у Верхньоторецькому (населений пункт знаходиться у сірій зоні. – Ред.). Вона каже, що приготувала сумки, сховала документи і збирається йти у підвал, адже надто сильно “гупають”.
Дітей зі школи розпустили. Наступного дня вони теж не йдуть на уроки. Частина дітей і вчителів у ту школу ходить з Ясинуватої (непідконтрольна територія). Перехід на нашу територію закрито. Передивилася зведення АТО – про це там ні слова. Водночас, люди відчувають загострення.
Євген Магда:
– 2017-й – це рік посилення проблем, починаючи з блокади торгівельного сполучення з Донбасом, яка призвела до удару по економічним позиціям України в цілому, продовжуючи тим, що упродовж року не обміняли жодного полоненого, і закінчуючи зміною “влади” в Луганську, яка не змінила розстановку сил.
Проблем на Донбасі достатньо, і вони консервуються. Адже Росія ці проблеми не хоче вирішувати, а Україна та світова спільнота не спроможні це зробити без російської згоди.
Проте, є такий факт: західна єдність у питанні санкцій проти Росії зберігається попри всі зусилля Москви. Це дуже показовий момент.
Олег Петровець:
– Вважаю, що 2017-й – це, скоріше, успіх. Маленький, але успіх.
Дуже ефективно включилися США. І надзвичайно велику підтримку нам дало призначення спецпредставника Курта Волкера, який активно відстоює інтереси України і не соромиться озвучувати це.
У нас дуже потужний союзник, думка якого постійно сприймається Євросоюзом.
Крім того, втручання США у конфлікт фактично додало важливості процесу. Штати чітко показали, що такі конфлікти Європа не може розрулювати самостійно.
Згадайте, що за часів адміністрації Обами нічого не робилося, окрім заяв “ми стурбовані”.
США зараз має намір вирішити цей конфлікт і таким чином продемонструвати свою зверхність.
Якщо Росії давати свободу дій і спиратися на те, що виключно РФ править балом на сході, то Москва ще глибше запускатиме свої пазурі.
Чи могли б ми два роки тому подумати, що президент РФ Путін фактично сяде за перемовини щодо миротворців і заручників?
Той факт, що і ПАРЄ хоче знімати санкції щодо Росії, свідчить про наявність певного компромісу. Головне, Путіну зберегти обличчя від час виходу з Донбасу.
Те, що Волкер і Сурков зустрічаються за зачиненими дверима, теж свідчить про тісний контакт з цього питання. Є діалог, а значить буде рішення.
Що ще буде у 2017-му
Георгій Тука:
– До кінця 2017-го, на мою думку, змінитися може щось лише на гірше, тобто – ситуація загостритися. Але хочу вірити, що цього не станеться. Наші позиції досить міцні, тому будь-які спроби терористів наскоком захопити нові території призведуть до численних жертв серед незаконних збройних формувань. Тому я не думаю, що вони наважаться на такі вчинки.
Швидше за все, ми зіштовхнемося зі стабільним неспокоєм.
Ольга Мусафірова:
– Я дуже далека від того, щоб давалися конкретні результати до якихось дат (до Нового року, 1 травня тощо). Це практика з радянських часів.
Про закон щодо окупованих територій. Сподіваюся, наступного пленарного тижня його розглянуть. Закон потрібний, але я далека від оптимізму – не думаю, що це вирішить згадані мною нагальні питання.
Як цей закон може вплинути на російських окупантів, щоб вони пішли з Донбасу? Ніяк. Люди продовжують гинути.
На що ми можемо очікувати? Треба перед собою ставити реальні цілі. Якщо до Нового року нам вдасться провести обмін полоненими – я буду вважати, що у нас буде гарний Новий рік.
Це найважливіше. Люди, які місяці і роки перебувають у полоні, заслуговують на те, щоб повернутися додому без усіляких додаткових умов.
Євген Магда:
– Єдина надія у 2017-му – це, мабуть, обмін полоненими. Очікувати на якийсь кардинальний прорив у пошуку врегулювання ситуації на Донбасі я б не став.
Це клубок протиріч, який на сьогодні залишається дуже болісним з відсутністю простого вирішення проблеми. Росія, без якої розв’язати конфлікт цей практично було неможливо, не зацікавлена в тому, щоб шукати спосіб врегулювання.
Активізація США – плюс. Але вони не можуть переграти Росію у цьому протистоянні. Європейський союз, зокрема члени нормандської четвірки (Німеччина, Франція), не проти більш щільно зайнятися цією проблемою, але на них висить тягар внутрішніх проблем.
Тому ми спостерігатимемо протягом грудня складну гру у шантаж. Тобто, що буде з полоненими, якщо ухвалять закон про реінтеграцію Донбасу?
Закон не змінить кардинально розстановку сил і, мабуть, не виведе жодного російського військового підрозділу, але він може продемонструвати українську політичну волю. Це важливо.
2018-й: які прогнози?
Георгій Тука:
– Я б не хотів бути Вангою. Надто багато зовнішніх чинників, на які ми не впливаємо або ж щонайменше не завжди здатні це робити. Можу тільки сподіватися, що у 2018 році на нашу землю прийде мир.
Треба бути реалістами. Від моменту прийняття рішення Радою Безпеки ООН і до реалізації проекту миротворців сплине чимало часу. За оптимістичними прогнозами, 8-10 місяців, а, можливо, й більше. Це залежить від мандату, складу та обсягів фінансування місії.
Але дуже сподіваюся, що до хоча б кінця 2018 року місія вже працюватиме на Донбасі.
Ольга Мусафірова:
– Я погоджуюся з тими, хто говорить про небезпеку переформатування і виникнення так званої нової геополітичної реальності. Крім того, я посилаюся і на ті відомості, якими артикулюють колишні лідери бойовиків.
Той самий Олександр Ходаковський – колишній командир Востока. Він говорить, що треба негайно проводити референдум, користуючись ситуацією невизначеності у Луганську і або об’єднувати “ЛНР” та “ДНР”, або повертатися до проекту “Новоросія”, який був актуальним у 2014 році.
Мені видається це дуже небезпечним. Якби собі уявити, що вони швидко проведуть референдум і утворять “Новоросію”, то можна припустити, що ватажки бойовиків скажуть Україні: “Ми мирна країна, чому ви маєте до нас якісь претензії чи “агресію”? Ми не вбиваємо українських військових”. І формально на це можуть клюнути якісь міжнародні структури. Це небажаний розвиток подій.
Порахуймо час, скільки треба на прийняття резолюції в ООН, формування миротворчих сил. Ми не можемо говорити про близьку перспективу, хіба що про середньострокову. Найважливіше – не брехати одне одному. На мій погляд, 1,5-2 роки – це найоптимістичніший сценарій.
Тоді це означає, що нам ще 2 роки жити у ситуацій, в які знаходимося на цей момент.
Тільки реформуючи країну, ми зможемо витягти себе з тої безодні і болота, в якому знаходимося стільки років. Треба дати надію людям, які живуть на окупованих територіях – показати, що в Україні раптом щось стало виходити путнє.
Люди в ОРДЛО дуже стомилися від війни і невизначеності. Але, дякуючи друзям, родичам і соціальним мережам, вони добре комутують з мирною територією і знають про всі наші проблеми, яких вище голови.
Для тих людей найважливіше, звісно, отримати мир. Але наступного дня, після настання миру, вони відчують всі ці невирішені проблеми так само гостро, як ми.
Євген Магда:
– Конкретики щодо 2018-го року немає. Можна гратися у скасування Мінських домовленостей, але що замість них? Відповіді немає.
Не та сьогодні ситуація, щоб світова спільнота могла продиктувати свою волі Росії. Оскільки це неможливо, доведеться враховувати Москву у цьому рівнянні, яка так чи інакше буде учасником процесу.
Для розміщення миротворців на Донбасі у 2018 році, потрібна дуже висока динаміка в ООН. Це рішення, яке не ухвалюється одномоментно. Навіть процедура ухвалення про це говорить: спочатку слідує принципове рішення про направлення контингенту, а потім – його чисельність, мандат, озброєння тощо.
Припускається, що це буде безпрецедентна за розмірами місія миротворців ООН. Бо конфлікт на Донбасі – найбільший в Європі за останні 20 років. Треба враховувати: накопичено настільки багато різноманітної військової техніки, якою можна озброїти одразу кілька європейських армій. Відповідно, чисельність миротворців повинна бути адекватною.
Станом на зараз, ми балансуємо між консервацією та появою якоїсь консолідованої західної пропозиції до Росії щодо врегулювання, яка має дозволити Москві зберегти обличчя та, водночас, остаточно піти з Донбасу.
Олег Петровець:
– До виборів президента у Росії (березень 2018-го. – Ред.) ситуація з Донбасом кардинально не зміниться. Хіба що будуть прийняті рішення, які пом’якшать позицію Путіна серед скептиків у Росії.
Тобто, якщо Путін демонструватиме публічну миролюбивість, це додасть ваги на виборах і олюднить його образ. Словом, декларації будуть, а реальних кроків – ні. Лише після виборів буде розв’язка на Донбасі.
Путін для збереження свого обличчя повністю закриє фінансові потоки самопроголошеним республікам з боку Росії. У свою чергу, це призведе до повної збитковості в ОРДЛО і до пошуку компромісів з українською стороною.
До речі, зміна керівництва “ЛНР” – яскраве тому свідчення. Люди вже побачать, що немає ніяких народних урядів, а замість них – маріонетки.
Донбас, однозначно, не втрачений. Адже це штучно створена криза. Більше того, чим далі – тим більше люди розуміють, що обіцяного блага не буде, а болото, в яке вони влізли – це і є Росія.
Щойно перекриються фінансові потоки з Росії та державний кордон миротворцями ООН – зубожіння людей стрімко зростатиме. Тоді силовий сценарій українців набагато ймовірніший і дасть можливість говорити про те, що конфлікт на Донбасі вирішиться, коли піде останній російський солдат. А з місцевими терористами ми розберемося дуже швидко.
Богдан Амінов.
