Україні варто розвивати власний видобуток газу. Особливо в умовах імовірної блокади Росією української газотранспортної системи після добудови Північного потоку-2 та Турецького потоку. Про це говорять навіть за океаном. Зокрема, пораду активніше розвивати власні родовища газу українцям дав радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон. При цьому він не виключив участь у видобутку природного газу в Україні американських та інших іноземних компаній. Наскільки ймовірний прихід на наш ринок нових потужних інвесторів, чи не повторять вони долі Shell і Chevron, а також скільки газу зможе видобувати Україна за сприятливих умов?
Про це Факти ICTV говорили з енергетичним експертом, президентом Центру глобалістики Стратегія XXI Михайлом Гончарем.
– Заява Болтона – це не просто комплімент… Україна вже цікава для інвесторів.
На Вашу думку, чи справді Україна нині може зацікавити американські компанії?
Американський капітал уже присутній в українській газовидобувній галузі. Поки що невеликий. Розраховувати на прихід одразу великих гравців, американських, європейських чи будь-яких інших, поки не доводиться.
Швидше за все, на наш ринок можуть зайти малі та середні компанії. Але це нормально. Мають прийти своєрідні “лоцмани”, які переконаються, що в Україні змінився інвестиційний клімат. Гадаю, такі піонери з’являться вже найближчим часом. І вони спробують знову відкрити для світу українські газові родовища.
Чому це так і не вдалося Shell і Chevron?
Не тільки ці дві компанії стикнулася з низькими світовими цінами на нафту й газ після 2014 року. Це зробило видобуток комерційно невигідним. А Shell, яка навіть пробурила свердловину на сході, добила ще й російська агресія проти України. Через низьку рентабельність після падіння цін на нафту, проекти з видобутку нетрадиційного газу загальмувалися не лише в нас, а й у решті Європи. Свою роль зіграла й проросійська пропаганда на тему шкідливості видобутку нетрадиційного газу. Підвищені екологічні вимоги до видобувних компаній також вплинули на рентабельність. Від таких нестерпних умов європейські компанії навіть подалися бурити до США.
До речі, в США немає розрізнення газу на традиційний і нетрадиційний. Бо і те, і інше – звичайний природний газ, метан з формулою СН4. Немає ніякої різниці, він однаковий. Відрізняються тільки технології видобутку.
В яку сферу американцям було б доцільніше вкладати гроші в Україні: в традиційний видобуток чи сланцевий?
У традиційний видобуток. І тут Україна вже цікава для інвесторів. Заява Болтона – це не просто комплімент. Коли американці розглядали проекти розробки Олеської площі на заході України, то досліджували не лише сланцевий газ. Мова йшла про вуглеводні загалом. І зараз якраз сприятливий момент для того, щоб інвестувати в їх видобуток. Передусім на сході України, де є чималі прогнозні ресурси природного газу глибокого залягання.
А от сланцевий газ – не на часі. І справа не лише в російській агресії, а й у ринковій кон’юнктурі. Світові ціни на вуглеводні нині не настільки високі, аби інвестиції в видобуток нетрадиційного газу в Україні окупилися. При нинішньому рівні цін видобуток сланцевого газу – це фантастика.
– Тема сланцевого газу для нас закрита… А от інший нетрадиційний газ – ущільнених пісковиків – може бути перспективним!
Чи є шанси на відродження наших “сланцевих перспектив” згодом? Раніше повернення актуальності “сланцю” анонсували на 2020 рік. Ми близькі до відновлення інтересу до нетрадиційного газу чи ні?
Навряд чи це буде можливо й на початку 20-х років. Chevron згорнула свої проекти з видобутку сланцевого газу не тільки в Україні, а скрізь у Європі. Бо в компанії зрозуміли, що ці площі малоперспективні. Сланцевий газ там є. Але за нинішнього рівня цін його видобуток нерентабельний. Тому, гадаю, тема сланцевого газу для нас поки що закрита. Можливо, не тільки для 20-х років, а й надалі. А от інший нетрадиційний газ – із пісковиків щільних порід – може бути перспективним. Але за умови вигідних цін на видобуте паливо.
Читайте: Інвестор Північного потоку-2 злякався санкцій США
За якої ціни “блакитного палива” видобуток такого нетрадиційного газу може бути рентабельним в Україні?
За нинішніх цін у 200-300 доларів за тисячу кубів це не перспективно. Це рентабельно хіба для США, де вже наявна вся інфраструктура для видобутку нетрадиційного газу.
Якщо ж світові ціни на газ зростуть до рівня 400-500 доларів за тисячу кубів, то тоді видобуток теоретично стане економічно привабливим.
Звичайно, не варто очікувати швидкого відкриття якихось гігантських родовищ. Нині їх у нас просто немає. Але вони можуть бути знайдені в процесі пошукових робіт на зовсім інших глибинах.
– Нові перспективні поклади газу знаходяться на глибині 3,5-5 км.
Зараз перспективними є поклади газу на глибині 3,5-5 км. І це не просто концептуальне бачення, це – практика останніх років. Нові перспективні поклади газу знаходяться на більш глибоких горизонтах.
Нині на нашому ринку помітне пожвавлення сервісних компаній, котрі займаються сейсмікою, геологорозвідкою, інтенсифікацією видобутку тощо. Пальму першості тут тримають китайці. Можливо, саме це примушує наших західних партнерів “ворушитися”.
Але швидких результатів чекати не варто. Від приходу компанії на ринок до реального видобутку можуть пройти роки. Приблизно 5-7. Проте результати інвестицій можуть бути серйозними.
– Україна може видобувати понад 70 млрд кубометрів газу на рік!
Які більш-менш реалістичні оцінки запасів газу в Україні станом на 2018 рік?
Прогнозні ресурси варіюються в широкому діапазоні: від 2-ох до 8-ми трлн кубів, включно з нетрадиційним газом. Але це не означає, що їх усі можливо видобути. В комерційно-видобувні запаси може перетворитися, наприклад, лише десята частина цього гігантського обсягу. Але й вона суттєва. Це кількасот мільярдів кубів запасів газу.
Ще 2012-го року американські фахівці зробили висновок: за сприятливих умов та інвестицій у видобуток наприкінці 2020-их – на початку 2030-их Україна може видобувати понад 70 млрд кубометрів газу на рік. Для порівняння: нині в нас видобувають 21 млрд на рік. Пік газовидобутку в Україні прийшовся на 1975 рік. Тоді було видобуто 68,5 млрд кубів. Нині ж за рахунок освоєння газоносних горизонтів глибокого залягання ми можемо навіть перевершити рекорд радянських часів.
Олексій Савіцький, Факти, ICTV
Фото: УНІАН
