4-го листопада померла громадська активістка Катерина Гандзюк.
31 липня на радницю мера Херсону скоїли напад. Невідомі вилили на жінку майже літр концентрованої сірчаної кислоти.
В опіках було 35% тіла. За три місяці в лікарні Катерина перенесла 11 операцій. За попередньою інформацією у неї відірвався тромб.
Хто така Гандзюк?
Катерина Гандзюк була місцевою активісткою Херсону. Вона виконувала обов’язки керуючого справами міськради. Також була депутаткою двох скликань міської ради, входила у передвиборчий штат діючого мера Херсона Володимира Миколаєнко.
Серед основних напрямів роботи – протидія проросійським рухам та боротьба з корупцією на місцевих рівнях.
Напад пов’язують з її професійною діяльністю. Катерина поплатилась за свою активну громадянську позицію. Замах міг слугувати своєрідним залякуванням. Втім замовника вбивства досі не знайшли.
Гандзюк неодноразово мала конфлікти з місцевими держслужбовцями та правоохоронними органами. У 2017 році вона обвинувачувала начальника Управління захисту економіки Нацполіції в Херсонській області Артема Антощука у вимаганні хабаря.
Антощук подавав позов до суду з вимогою спростувати інформацію, яку Катерина опублікувала у Facebook. Адвокатом активістки виступав Масі Найєм, брат народного депутата. Позов задовільнили частково, але прибрати інформацію з Facebook так і не змусили.
У квітні 2018 року активістка оприлюднила дані про понад 200 “журналістів”, яким обласна поліція видавала дозволи на травматичну і газову зброю за 2014-2018 роки. Документи діячів ЗМІ були фальшивими.
Хто замовив Гандзюк
Вже за декілька днів після нападу заарештували першого підозрюваного – Миколу Новікова. Однак у день злочину чоловік був на морі. Після 19 днів перебування під вартою чоловіка відпустили і вибачились за помилку.
Зараз в Нацполіції підозрюють 5 осіб, які причетні до замаху. Четверо з них зізнались у причетності. Усі обвинувачувані – колишні бійці АТО.
Двоє знаходяться під вартою – Сергій Торбін та Микита Грабчук. Троє інших – під домашнім арештом.
Спочатку справу нападу на Катерину Гандзюк кваліфікували як хуліганство. Лише під натиском громадськості її змінили на тяжкі тілесні ушкодження. Потім кваліфікували справу як замах на вбивство.
Сьогодні заарештованим загрожує довічне ув’язнення.
Генеральний прокурор Юрій Луценко особисто контролює слідство Нацполіції. Він запевняє, що скоро справа буде завершена. Однак, конкретних часових рамок не називає. Ця справа стане показовою. Якщо Луценко покарає винних, то доведе свою дієвість як генерального прокурора держави.
Виконавці та організатор злочину відомі. Втім замовника нападу так і не знайшли. Це залишається ключовим питання у даній ситуації. Можна безкінечно карати тих, чиїми руками виконують подібні злочини, однак головні особи залишаються на волі.
Допоки невідомий замовник вбивства – невідомий і мотив. У Катерини було багато ворогів і людей, яким не подобалась її діяльність. Кого з впливових осіб зачепила активістка, за що поплатилась власним життям?
Хто замовив вбивство Катерини Гандзюк?
В Україну повернулись 90-ті
З початку року в Україні зафіксовано понад 50 нападів на громадських активістів. Деякі з них обернулись смерттю.
В той же день, коли напали на Гандзюк, у Бердянську вбили місцевого активіста Віталія Олешко. Його застрелили на порозі домівки на очах у жінки та дітей. Олешко боровся з корупцією на місцевому рівні. Був добровольцем батальйону Донбас, брав участь у бою під Іловайськом, після чого потрапив у полон.
Підозрювані у скоєнні злочину заарештовані без права вийти під залог. Слідство триває. Однак ані мотиву, ані замовника в Нацполіції не назвали.
Найагресивніше працюють в Одеській області. У вересні цього року там стріляли у Олега Михайлика. Йому влучили в плече та грудну клітку. Медикам вдалось врятувати життя активіста. Винних знайшли і покарали. Їх заарештували на 60 діб без права внесення залогу.
В тому ж місяці стріляли у волонтера Андрія Вагапова, який займався розслідуванням незаконних забудов на узбережжі Одеси. Винних не знайшли. Так само не покарали і нападників на активіста одеського Автомайдану Віталія Устименка.
Понад 200 активістів на рік
У 2016 році зафіксована найбільша кількість вбивств активістів у світі – понад 200 осіб. Таку статистику надали Global Witness. У дослідженні йдеться про те, що щотижня вбивали в середньому чотири людини.
Найнебезпечніша країна для активістів – Бразилія, де загинуло 49 осіб. Далі йдуть Колумбія, Філіппіни та Індія.
Однак, основна відмінність – мотиви вбивств. Більшість активістів займались питаннями захисту навколишнього середовища. Їх діяльність була направлена проти великих корпорацій та приватних підприємств, які забруднювали навколишнє середовище.
В Україні ж активісти займались питаннями корупції владних структур. Влади, яка має гарантувати безпеку своїх громадян.
Виявляється, в Україні можна просто залякати або “прибрати” людину, яка стоїть в тебе на шляху. Технічних людей посадять у в’язницю. У кращому випадку надовго. А винний продовжить діяльність і при необхідності прибере чергового активіста, який буде намагатись перешкоджати.
Постає питання – чи може суспільство довіряти правоохоронним органам?
Право на участь у суспільному житті та протест є міжнародно визнаними правами людини, тобто уряди держав повинні захищати ці права згідно з Декларацією ООН про захист прав людини.
Фото: офіційні сторінки Facebook
Лілія Ященко
