Росія 25 листопада захопила українські судна, що прямували з порту Одеси до Маріуполя. Спочатку кораблі таранили, а потім відкрили вогонь на ураження. Екіпажі суден заарештовано. Їм інкримінували незаконний перетин кордону Росії і засудили до двох місяців позбавлення волі.
Агресія Росії в Керченській протоці – наймасштабніший конфлікт в регіоні з часів анексії Криму.
Азовське море вже півроку залишається основним полем провокацій з боку Російської Федерації. Російські прикордонники навмисно затримують судна, які прямують в українські порти або з них, створюючи таким чином економічну блокаду.
Але конфлікт виник задовго до 2018 року. Навколо Керченської протоки вже більше 15 років точиться спір між Україною і Росією. Країни не можуть визначитись, кому ж належить прохід з Чорного в Азовське море.
Керченська протока – ласий шматок
Керченська протока – вигідна економічна зона. Фактично, вона сполучає Чорне та Азовське моря. На заході від протоки берег Керченського півострова Криму, на сході – Таманський півострів Росії.
Через протоку щодня курсують сотні суден як в порти України, так і в порти Росії. Адже в Азовському морі знаходься два потужних українських порти- Маріупольський та Бердянський. Вигідна протока і для Росії – сюди прямують кораблі, що йдуть до Ростова, Таганрогу та Єйська.
До анексії Криму через Керченську протоку проходило близько 9 000 суден на рік, що сплачували при цьому відповідні податки.
Після 2014 року Росія заявила, що Керченська протока – територіальні води Росії, тим самим вони мають право затримувати судна для перевірки. Ця заява суперечить і Договору про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки, і Конвенції ООН з морського права.
Спір за острів Тузла
Перший конфлікт стався ще у 2003 році навколо острова Тузла, що належав Україні.
Суднохідна частина Керченської протоки знаходиться саме між Тузлою і Керченським півостровом. Інша частина протоки занадто мілка для кораблів. Відповідно, Керченську протоку контролювала Україна. І гроші за її прохід надходили Україні. Росія оцінила свої збитки у 15 млн. доларів на рік.
Тоді вони почали будувати дамбу, яка б сполучала Таманський півострів та Тузлу. Тим самим вони б пред’явили права на острів і контролювали б потоки суден через Керченську протоку. Так не сталось.
Спір вирішили тодішні президенти Леонід Кучма та Володимир Путін, підписавши Договір про співробітництво у використанні Керченської протоки і Азовського моря.
З 2004 року Азовське море і Керченська протока – внутрішні води України і Росії. Відтак, некомерційні кораблі під прапором однієї з держав можуть вільно пересуватись цією акваторією. Для проходу через протоку держави мали б надавати спільну згоду.
Договір про спільне використання – формальність
Росія вже неодноразово порушувала договір. Спочатку – анексувавши Крим і заявивши про свої внутрішні води, потім – побудувавши Керченський міст всупереч позиції України та міжнародної спільноти.
Свавілля з блокуванням кораблів на вході і виході з Азовського моря – чергова порція порушень від Росії.
– Спори між Сторонами вирішуються шляхом консультацій та переговорів, а також іншими мирними засобами за вибором Сторін, – зазначено в договорі.
От тільки мирним шляхом Росія вже давно не вирішує спори.
– Договір не потрібний. Він фактично обмежує наші можливості і дає їх Росії. Денонсація договору є абсолютно логічною, – вважає експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Олександр Хара.
Під обмеженням можливостей мається на увазі неможливість ввести у води Азова кораблі інших держав для тиску на Російську Федерацію. Згідно з договором, для проходу протокою дозвіл мають надати обидві країни.
Та в уряді інші настрої. Зокрема, заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль неодноразово підкреслювала, що порушення договору – це те, за що Росію можна притягнути до відповідальності у міжнародному суді. Відповідно, розірвавши його, ми втратимо свої аргументи.
У пошуках міжнародної підтримки
Під час одного з виступів президент України Петро Порошенко закликав НАТО ввести кораблі в Азовське море:
– Ми сподіваємося, що держави НАТО готові направити кораблі в Азовське море, щоб підтримати Україну і гарантувати безпеку.
Хоч звучить оптимістично, але сьогодні неможливо направити кораблі НАТО до Азову.
– В Азовське море на даний момент неможливе введення будь-яких кораблів, окрім російських і українських, без згоди двох сторін. Відповідно, росіяни на це не підуть, – пояснює експерт.
Крім того, країни-члени НАТО навряд відправлять корабель в води, де фактично відбувається агресія.
Єдиний можливий варіант – присутність НАТО в Чорному морі. І це найкращий варіант зараз, адже експерт впевнений, що Росія найближчим часом може почати ескалацію конфлікту і в Чорному морі:
– Те, що зараз відбувається в Азові – відпрацьовуються технології, які можуть бути застосовані в Чорному морі, що перекриє Україні експорт товарів з чорноморських портів.
Вирішення конфлікту
Сьогодні Керченська протока фактично належить Росії, пояснює експерт. Росія окупувала Крим. Тепер і з одного боку протоки, і з іншого одна й та сама держава.
Вирішення конфлікту в Азовському морі має бути комплексне. Україна має одночасно працювати в різних напрямках:
- Дипломатичні кроки. Має бути порушене питання під час Генасамблеї ООН.
- Судові кроки. Порушення Росією міжнародного права має бути зафіксоване у рішеннях міжнародних судів.
- Військові кроки. Посилення флоту, нарощування присутності в Азовському морі і поза ним, оборона узбережжя Азова і Чорного моря.
Окрім того, слід чітко визначити територіальні і прилеглі води. Тоді, згідно з міжнародним морським правом, ми матимемо 12-мильну зону територіальних вод України.
– Через відповідні структури ООН мають бути визнані суверенні води України і визначені відповідні координати територіальних вод. Потім ВМС має боронити ці води для того, щоб захищати наші інтереси, – розповідає експерт.
Юридично – Керченська протока вважається спільними водами України та Росії. Про це говорить Договір про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки. Фактично – протока належить Росії. Сьогодні вони контролюють анексований Крим, а відповідно і Керченський порт, що регулює прохід через протоку.
Фото: Олександр Хара, gettyimages
Лілія Ященко