”Володимир не інкогніто”. Як Зеленський підсумки року у владі підбивав
Володимир Зеленський спілкується з пресою зрідка, але влучно. Його перша прес-конференція перетворилася на марафон виживання серед піци і бургерів. Наступна зустріч із засобами масової інформації була приурочена до річниці інавгурації і обійшлася вже без рекордів – всього 4 години в парку на повітрі з періодичним освіжаючим дощем.
До того ж для Зеленського ще й дбайливо прогріли стілець феном перед початком заходу. Але якщо стілець був дійсно теплим, то “теплої інформаційної ванни” для глави держави на самій прес-конференції не було й близько. Звичайно, спроба модерації питань була присутня, і іноді подачі президенту від лояльних до Банкової медіа були аж занадто зрозумілими, як у випадку із запитанням про програму Велике будівництво. Але загалом, Зеленський відповів на всі найгостріші і скандальні запитання, не уникнувши жодної теми.
Ба більше, у журналістів часом навіть була можливість поставити уточнююче запитання, чи навіть подискутувати з президентом. Небачена розкіш, як для прес-конференцій попередників Зеленського. Щоправда, розкіш, що межує з буфонадою, в яку такі діалоги періодично скочувалися.
Читайте: Рік президента Зеленського: війна на Донбасі, досягнення Ради та особиста мрія
З одного боку, Зеленський сам задав такий тон розмові, підкреслюючи свою відкритість і простоту, до того ж постійно ставлячи питання представникам медіа.
З іншого, бажання показати себе, а не отримати відповідь і дізнатися щось нове, як і раніше, на жаль, превалює серед українських журналістів. Але тут обидві сторони гідні один одного. Журналісти поводяться зухвало викрикують, перебивають. Президент переходить на особистості, розмірковує про виховання журналістів і підколює: “Вас можна дивитися, слухати вас складно”.
І в такому форматі Зеленський виглядає впевнено. Прес-конференції для спікера схожі на виступ на сцені, а це, як усім відомо, козир чинного українського президента. Видно і попередньо проведену підготовку Офісу – жодне з питань не застало Зеленського зненацька або вибило з колії.
Загалом, Володимир Олександрович входить у смак президентства. Підтвердили це і його застереження про те, що, можливо, прийшов він не на один термін, як обіцяв спочатку.
– Відразу хочу запевнити – йду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього, – так починалася передвиборна програма Зеленського.
Тепер же він говорить, що буде працювати до кінця своєї каденції, а скільки вона займе вирішить народ. За його словами, одного 5-річного терміну може не вистачити для реалізації всього задуманого, але все буде залежати від рейтингу.
– Якщо буде підтримка народу України, я зможу про це (другий термін) думати … Думати, у мене є чим, – зазначає Зеленський.
Передвиборчі обіцянки під час прес-конференції йому пригадають ще не раз. Обіцяв “не приводити у владу кумів”, а оточив себе близькими друзями.
На це Зеленський відповідає скаргами на кадровий голод, мовляв навіть міністрів культури та освіти знайти не може. А Андрій Єрмак і Сергій Шефір – люди, яким він дійсно довіряє.
З Єрмаком взагалі окрема історія. Зеленського запитали про плітки, на яких брат очільника його Офісу обговорює призначення у владу, президент назвав цю історію порожньою і спеціально інсценованою для того, щоб шантажувати його і Єрмака. До того ж, Зеленський заявив, що знає, хто за цим стоїть і натякнув на державні органи, але ніяких прізвищ називати не став, пославшись на таємницю слідства.
Зеленський, як і завжди, виглядав дуже щиро. І ця щирість, судячи з рейтингів продовжує підкуповувати українців. Проста людина, яка мріє будувати дороги і мости, які падають прямо під час його прес-конференції. Хоче поїхати відпочити в Оман з сім’єю після важкого року і за словом в кишеню не лізе, коли називає черкаського мера “бандитом”.
Але ось тільки на одній щирості далеко не заїдеш, для ефективного управління державою потрібно щось ще, або хтось ще. А Зеленський продовжує щиро дивуватися, чому його запитують про призначення непрофесіоналів на вищі державні посади. Тут вже однієї довіри недостатньо, ще якісь знання і переваги потрібні.
Ось і виходить, що президент одночасно говорить, що готовий змінювати чиновників поки не знайде тих, хто буде справлятися, і нарікає на відсутність кадрів. І подібні протиріччя далеко не єдині.
– Макс – нормальна людина, симпатичний, професійний, але цього мало, контрабанда на митниці продовжується”, – пояснює Зеленський звільнення Максима Нефьодова з поста глави Митної служби.
Але вічного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова ніхто звільняти не поспішає. Хоча, прогресу в розслідуванні резонансних кримінальних справ не видно. Зеленський говорить, що Аваков “потужний міністр на своєму місці” і повинен довести до кінця справу про вбивство журналіста Павла Шеремета, тому він займає посаду.
Але чому тоді Нефьодову не дали до кінця довести боротьбу з контрабандою на митниці?
Ще протиріч? Коли Зеленському говорять про економічні проблеми він посилається на жорстку світову кризу. Коли у нього питають про досягнення – він пропонує проїхатися заправками і подивитися ціни на бензин. Тут про світову кон’юнктуру у вигляді катастрофічного падіння цін на нафту, що і призвело до здешевлення бензину, президент вже чомусь не згадує.
Прес-конференція Зеленського повинна була підвести межу під роком після виборів, але яскраво продемонструвала, що країна все ще продовжує жити у виборчій парадигмі 2019-го. Про Петра Порошенка на прес-конференції Зеленського говорили занадто багато, як для політика якого діючий господар офісу на Банковій розгромно переміг рік тому. Зеленському дуже не подобаються будь-які порівняння з попередником. Звідси і перл: “Я всім відрізняюся від Порошенка. Як фізіологічно, і як президент “.
При цьому, часом Зеленський сам дозволяє собі ці порівняння. Наприклад, коли говорить, що літав в Оман не інкогніто, а під власним прізвищем. Так і чекаєш, коли він скаже класичне порошенківське: “Яких ще вам реформ не вистачає?”.
Остаточне прощання зі спробами “міряти по Порошенку” піде на користь всім – і Зеленському, і країні. Змінити нарешті порядок денний закликає не тільки втома від суперечок, хто кому “вирок”, але і серйозність викликів, які поставив перед усім світом коронавірус. Для того, щоб впоратися з ними навчитися впевнено виглядати на прес-конференціях недостатньо.
