Радянському народу обіцяли світле майбутнє. Збудувати комунізм партійна верхівка збиралася до 1980 року. Але для цього була потрібна колективна свідомість. Щоб ніхто не вирізнявся із загальної маси, ані в думках, ані в побуті. Найперше – в одязі.
Усе стандартне: однакові будинки, гарнітури, телевізори, магнітофони, одяг.
Дістати одяг поза чергою було вкрай важко. І навіть хабарі – не завжди допомагали. Деякі історії взагалі закінчувалися драматично.
Один закрійник відсидів за те, що клієнтка пошила у нього штани, віддячила йому і дала йому п’ять рублів подяки. А потім заявила на нього в міліцію. Його посадили на кілька років.
Поки простий народ викручувався як міг, дехто знайшов вихід – шити одяг підпільно, так з’явилося негативне у радянському лексиконі слово “цеховики”.
Чим більше товарів потрапляло до дефіцитного списку, тим масштабнішими ставали корупція і схеми. Якщо когось і ловили на гарячому, то тільки дрібних підприємців. Дивно, але багатьох крупних підпільних цеховиків у 70-х та 80-х влада чомусь не чіпала.
Але так було не завжди. У 60-ті партія розгорнула справжнє полювання на фабрикантів. На лаві підсудних тоді опинилися близько півтисячі людей. Під час процесів спливали факти, коли цеховики купали коханок у шампанському, купували потримані іномарки та заробляли мільйони.
За розпорядженням Хрущова, саме у 60-ті під час зачистки цеховиків, до кримінального кодексу повернули статтю про смертну кару за економічні злочини. А тому директора Львівської ткацької фабрики, за розкрадання держмайна в особливо великих розмірах, одразу засудили до розстрілу.
Реальні ж потреби населення, схоже, нікого не хвилювали. Навіть якісну туш та тіні для очей в звичайних магазинах було не купити. Для одеських майстрів це стало зеленим світлом. Раз треба – значить буде. У Південній Пальмірі навчилися підробляти навіть косметику.
У 70-х у Радянському Союзі з’явилося нове явище – фарцовщики. Вони продавали вже не самопал, як казали, а модний закордонний товар.
Фарцовщики могли дістати будь що, але значно дорожче аніж в магазині. Фактично це була спекуляція. Саме для боротьби з спекуляцією у Союзі створили ОБХСС.
Водночас з’явилися підпільні мільйонери. Вони мали гроші, але витрачати їх на повну не могли. Жити на широку ногу означало привернути до себе увагу міліції.
Легалізувати ж доходи в Союзі було практично неможливо.
Опитування про розпад СРСР
Половина українців – 50,1% не шкодують про розпад СРСР, а 33,5% – шкодують.
За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), серед громадян України, які голосували за Володимира Зеленського 52,7% не шкодують, що Радянський союз розпався, 28,7% – шкодують.