Норми закону жорсткі, але вимушені: як регулюються трудові відносини під час війни

Фото: Depositphotos

Як регулюються трудові відносини між роботодавцями та найманими працівниками під час дії воєнного стану, пояснили юристи кадрового порталу grc.ua.

– Роботодавець у період військових дій звільняється від виплати заробітної плати в разі неможливості її здійснити, при цьому він буде зобов’язаний здійснити оплату праці по завершенню воєнного стану за всі терміни таких затримок, – відзначають фахівці.

За їхніми словами, така норма закріплена законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, яким закріплюються нові умови відносин між працівниками і роботодавцями під час війни, що набрав чинності 24 березня 2022 року.

Читайте також

Перемога України у війні з РФ лише питання часу – Зеленський

Закон діятиме протягом воєнного стану, тобто щонайменше до 24 квітня 2022 року. Після скасування воєнного стану він втратить свою силу.

Основні положення Закону Про трудові положення на період воєнного стану:

• і роботодавець, і працівник можуть призупинити дію трудового договору, що не передбачає припинення трудових відносин, тобто звільнення. У цьому випадку роботодавець не зобов’язаний виплачувати зарплату та інші компенсації працівникові. Такі зобов’язання на час припинення дії трудового договору повністю лягають на країну-агресора;
• роботодавець має право розірвати трудову угоду (тобто звільнити працівника), якщо підприємство ліквідовано, знищено потужності і майно в результаті бойових дій. Про це звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів. Йому також виплачується допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку;
• роботодавець має право звільнити співробітників, які втратили працездатність у період воєнного стану (наприклад, у період захворюваності або отримання інвалідності). Також можуть звільнити і тих, хто перебував або пішов у відпустку зі збереженням заробітної плати (крім декретної відпустки або відпустки по догляду за дитиною);
• у разі переїзду співробітника в іншу місцевість (наприклад, у більш безпечне місто) роботодавець не має права звільнити такого співробітника, але він має право тимчасово взяти нового співробітника на це робоче місце на період відсутності співробітника;
• роботодавець має право перевести співробітника без його згоди на нову посаду або робоче місце. Така посада може відрізнятися від профільної посади співробітника. У разі, якщо таке переведення може загрожувати життю співробітника (перебування в зоні бойових дій) і якщо таке переведення протипоказане за станом його здоров’я, роботодавець не має права переводити співробітника без його згоди. Оплата праці в разі переведення повинна проводитися за виконану роботу, але не бути нижчою від середнього заробітку за попередньою роботою;
• працівник має право розірвати трудову угоду, не відпрацьовуючи і не попереджаючи роботодавця за два тижні, як це зазначено в КЗпП України. Досить написати заяву і вказати бажану дату розірвання трудових відносин. Таке правило стосується безпосередньо тих міст, де відбуваються бойові дії. Виняток становлять працівники, які виконують стратегічно важливі завдання або роботу, яка досить важлива для суспільства в період воєнного стану або бойових дій;
• щорічна основна оплачувана відпустка надається тривалістю 24 календарних дні. Проте новим законом на період воєнного стану роботодавцю дозволено відмовити працівникові в наданні відпустки, якщо працівник задіяний у роботах на об’єктах, що належать до критичної інфраструктури. Можна взяти відпустку без збереження заробітної плати, а також відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами або по догляду за дитиною до трьох років;
• при укладанні нового трудового договору (працевлаштування на нове місце роботи) роботодавець має право призначити випробувальний термін для будь-яких видів професій;
• на період воєнного часу або період заміщення тимчасово відсутнього працівника роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори;
• роботодавець має право залучати жінок до важких робіт і робіт зі шкідливими умовами праці, до підземних робіт, у нічний час, понаднормових робіт у вихідні, святкові та неробочі дні за їхньою згодою. Виняток становлять вагітні жінки і жінки, які мають дітей до одного року. Без крайньої необхідності не залучаються в нічний час також особи з інвалідністю, яким протипоказана така робота за медичними рекомендаціями;
• нормування робочого часу на період воєнного стану може бути збільшено до 60 годин. Тим працівникам, хто працював у режимі скороченого графіка за станом здоров’я, робочий час може бути збільшено до 50 годин на тиждень. Час початку і завершення щоденної роботи визначається роботодавцем;
• роботодавець може також встановити шестиденний робочий тиждень за рішенням військового командування разом з військовими адміністраціями.

Відзначається також, що тривалість щотижневого відпочинку (тобто вихідних) роботодавець може скоротити до 24 годин. Скасовуються також на період воєнного стану норми, згідно з якими працівники мали право на скорочений робочий день напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, а також додаткові вихідні у святкові дні й неробочі дні.

Джерело: grc.ua