Знесення пам’ятника Ватутіну у Києві: ким був генерал і чому навколо було стільки конфліктів
У Києві у Маріїнському парку після багатьох років суперечок демонтували пам’ятник герою СРСР, генералу Миколі Ватутіну. Монумент відправили до одного з музеїв.
Ким був Ватутін, за які здобутки йому звели пам’ятник та чому вирішили демонтувати – читайте далі у матеріалі.
Ким був Ватутін
Микола Ватутін – радянський генерал армії, посмертно (з 1965 року) герой СРСР, який командував групою радянських військ в Україні під час Другої світової війни.
Він народився у 1901 році в одному з сіл на території нинішньої Бєлгородської області Росії у родині селянина-середняка.
У більшовицькій революції участі не брав, в радянську армію потрапив у квітні 1920 року, за однією версією – за призовом, за іншою добровольцем.
Встиг взяти участь у розгромі армії Нестора Махна на Луганщині і боротьбі з прихильниками Української народної республіки (УНР) у 1920-1921 роках.
Це один з моментів в біографії Ватутіна, який викликає критику в Україні.
З 1922 року він командував різними підрозділами радянської армії, переважно на територіях України та Росії, у 1937 році закінчив академію Генштабу радянської армії у Москві. Ватутіна обійшли стороною сталінські репресії 1930-х.
На початку Другої світової Ватутін був заступником командувача генштабу армії СРСР, у 1942 році командував військами південно-західного фронту під час битви за Сталінград.
У 1943 році командував Воронезьким фронтом, тоді радянські війська перемогли німецькі сили у битві на Курській дузі і остаточно перехопили ініціативу у війні.
Згідно з офіційною версією, 29 лютого 1944 року автомобіль Ватутіна потрапив у засідку бійців УПА біля села Милятин неподалік від Острога. Ватутін дістав важке поранення в ногу і помер.
Чому знесли пам’ятник Ватутіну
Окрім боротьби з прихильниками УНР у 1920-1921 роках, Ватутіна, як одного з радянських військових, звинувачували у масовій мобілізації непідготовленої української молоді на Лівобережній Україні, аби пошвидше визволити від військ Адольфа Гітлера Київ і вийти на Правобережжя.
– Жахлива бійня, влаштована Сталіним, щоб під чергову дату жовтневого перевороту “визволити” Київ у 1943 році, призвела до масштабної катастрофи та втрат, наслідки яких ми відчуваємо й понині… Визволяв Київ генерал Ватутін, – писав історик Роман Федько у 2017 році.
На його думку, Ватутін був серед тих радянських воєначальників, які найбільше хотіли догодити Сталіну, навіть якщо це коштувало життя сотням тисяч радянських військових.
Подібний висновок міститься і у повідомленні Українського інституту національної пам’яті щодо знесення монумента.
– Під час битви за Дніпро, участь у якій брав Перший український фронт, очолюваний Ватутіним, до бойових дій масово залучали “чорну піхоту” – нашвидкуруч мобілізованих, ненавчених та неспоряджених чоловіків, яких кидали на загибель під час форсування ріки восени 1943 року. Однак і тисячі добре вишколених бійців повітряно-десантних військ загинули під час невдало спланованої Букринської десантної операції, – йдеться у повідомленні.
Зокрема голова цього інституту Антон Дробович відреагував на демонтаж пам’ятнику та зазначив, що “наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих “чорносвитників” під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває”.
– Хоча ми не маємо зайвих іллюзій і бачимо, що російські полководці ніколи особливо не шкодували особовий склад, але висновки про успіхи чи провали військових операцій треба робити на підставі фактів, документів, достовірних матеріалів, частина з яких досі у закритих архівах держави-агресора. Певен, що вичерпні монографії та висновки щодо цих подій загалом та постаті Ватутіна зокрема, ще будуть написані. Нам ще одна причина денацифікувати Росію і зробити доступною правду, – написав він у Facebook.