Люди думають, що ми лише б’ємо та кидаємо на війну: інтерв’ю з очільником ТЦК Харківщини
Олександра Конєва призначили начальником Харківського обласного ТЦК і СП на початку квітня.
Полковник із бойовим досвідом очолив обласний ТЦК у непростий період: військо вимагає постійного поповнення, а добровольці закінчилися.
Чимало чоловіків місяцями не виходять з дому, щоб не натрапити на групи оповіщення й не отримати повістку.
У соцмережах лунають заклики закрити центри комплектування або вдягти на працівників ТЦК спецформу.
На співробітників ТЦК здійснюють напади, але й самі вони не раз перевищували повноваження й потрапляли у гучні скандали. З останніх – побиття харківського вчителя Юрія Федяя та загибель на території районного ТЦК велосипедиста на ім’я Олексій.
Що засвідчила внутрішня перевірка, поки Нацполіція та ДБР здійснюють слідство, як начальник обласного ТЦК оцінює дії своїх підлеглих і що думає стосовно закликів вдягти співробітників ТЦК у спецформу – читайте в ексклюзивному інтерв’ю Олександра Конєва Фактам ICTV.
– Олександре Олександровичу, на початку квітня вас призначили начальником обласного ТЦК. Де ви служили до цього та який ваш бойовий досвід?
– Я був начальником Красноградського РТЦК (2024 року Красноград перейменовано на Берестин, – Ред.).
Щодо бойового досвіду, то ще у 2014 році мене призначили командиром окремого мотопіхотного батальйону. Ми виконували завдання в зоні АТО, потім – ООС.
У 2019 році звільнився на пенсію, набувши статусу ветерана військової служби.
Коли в лютому 2022 року почалась повномасштабна агресія, пішов у 92 бригаду. Я звідти звільнявся, туди й пішов.
Орієнтовно за два місяці там формувалися нові батальйони. Знову став командиром батальйону.
Відбивали ворога від Харкова, потім був Харківський наступ, потім Куп’янськ і за Куп’янськом.
– Звільняли Харківщину під час вересневого контрнаступу…
– Так. Усі батальйони 92 бригади, зокрема й мій, звільняли Харківщину, хоча моєму батальйону було тоді лише два місяці, тож хлопці, скажімо так, були не дуже злагоджені.
Але на той момент надавало сил те, що ми звільняємо рідну землю. Дуже швидкий контрнаступ був. Ми навіть самі дуже дивувалися, що так вони біжать.
А вже в Куп’янську, коли перейшли на той бік річки, там уже ворог став міцніше тримати свої позиції, і там уже ми добряче, скажімо так, повоювали.
Потім трішечки в районі Новоселівського вийшли на Луганську область. Після чого нас на Донбас перекинули. І там уже орієнтовно наприкінці 2023 року мене запросили до Красноградського РТЦК. Так я і потрапив у систему ТЦК.
– Чи багато добровольців тоді було у вашому батальйоні?
– Ой, можна сказати, що тоді всі були добровольцями. Коли траплялися важкі моменти, коли почалися великі втрати, я особисто розмовляв із хлопцями, із бійцями, із командирами рот, взводів, налаштовував їх на певні дії, найголовніше питання було: “Хлопці, сюди когось насильно спрямували?” Усі казали: “Ні, ми прийшли самі”. І це допомагало ставити завдання, бо люди були мотивовані та самі йшли вперед.
– А що зараз ви, як начальник ТЦК, можете сказати? Чи багато нині добровольців?
– Питання щодо добровольців – складне. Я думаю, що добровольцями вони більше стають вже там, у війську.
Якщо їх спитати, самі вони прийшли чи їх ТЦК сюди привело, то скажуть, що прийшли самі. Але виходить так, що люди чомусь бояться йти до ТЦК. Хоча у нас тут плідно взаємодіють із бригадами, представниками рекрутингових центрів, бригад, інших військових підрозділів. І потім людина каже: “Нічого собі, а що, таке буває? Нам розповіли, що в ТЦК тільки б’ють, ламають і кидають на війну туди, де вже м’ясо”.
– А хто зараз служить у ТЦК? Скільки людей із бойовим досвідом, із хворобами, інвалідностями?
– Точну цифру ми не назвемо, тому що склад ТЦК постійно змінюється. Одні хлопці приходять, інші або йдуть назад до війська, або звільняються через інвалідність.
Загалом близько 80% військовослужбовців ТЦК мають бойовий досвід, поповнюють нас із бойових бригад. Хлопці сюди потрапляють і без рук, і без ніг, набувають статус інвалідності, окремі звільняються. Дехто, навпаки, підліковується, допомагають нам у групах оповіщення.
Значний відсоток із них повертається назад. Може, уже не в ті бригади (штурмові або механізовані), але поповнюють ряди безпілотних військ, військових частин забезпечення, військові частини ППО.
А щодо військових з інвалідністю, то, напевно, близько 20% тих, які залишилися і бажають допомагати війську, допомагати Україні, робити щось для перемоги.
– Рік тому ми знімали сюжет, коли ви ще працювали в Красноградському РТЦК, тоді в групах оповіщення дійсно були військові з бойовим досвідом та інвалідностіями.
– Так, я навіть пам’ятаю прізвище одного з них – Назаренко. Хлопець без руки. Коли я прийшов, він там уже служив. Він брав участь у групі оповіщення. Кілька разів він сходив, потім прийшов до мене і каже: “Командире, можна я не буду туди ходити? Люди сваряться, обзивають, дуже неприємно”. Але я йому сказав, навіщо я це роблю – щоб у них навіть роти не роззявлялися.
І він каже: “Дійсно, хлопці кажуть, що коли я в групі, то менше таких сварок, люди на вулиці мовчать, менше зніманнями займаються”. Але потім він попросився перевестись у бригаду. З однією рукою здав на дрони, перевівся назад у бойову бригаду, тож у нас цього хлопця вже в ТЦК немає.
Були поранені, без ніг, на протезах. Їх теж залучали, але їм дуже важко ходити. Вони не можуть, не витримують, протези ламаються, коли вони ходять постійно.
Але хлопці готові допомагати, тому що вони були на війні. Вони знають, що там потрібні люди, потрібна допомога, і вони працюють на вулицях, попри всі образи й натяки, що вони не воювали.
Фото: Факти ICTV
– А коли почав змінюватися склад ТЦК? Так було ж не відразу?
– Я не можу сказати, коли це почалося, та з огляду на документи, які потрапляли мені до рук у 2022 році, коли я був у бригаді, то ТЦК поповнювалися саме пораненими, які претендували на інвалідність, оскільки у військах вони не могли вже виконувати свою роботу.
І ТЦК тоді поповнювали цими людьми, щоб до війська можна було інших призвати.
А тут вони чекали, коли набудуть статусу інвалідності або трішки підлікуються.
Потім стало більше поранених, командування вирішило спрямувати до війська тих, хто служать і були призвані до ТЦК, а до ТЦК перевести поранених хлопців.
Я вам так скажу. Наприкінці 2023 року, коли я прийшов до Красноградського РТЦК, особисто кожному командиру роти наказав принести особові справи і згори покласти довідку ВЛК. Усі 100% на той момент уже були обмежено придатними. Може, не всі пройшли через війну, але точно всі були обмежено придатними.
– Останнім часом зросла кількість конфліктних ситуацій, пов’язаних із ТЦК. На вашу думку, чому це відбувається?
– Конфлікти під час оповіщення стаються дуже часто, оскільки окремі цивільні громадяни відмовляються виконувати законні вимоги поліції, представників ТЦК. Натомість виявляють агресію, провокують конфлікти.
Я вважаю, що це, скажімо так, і завдяки засобам масової інформації, які розповсюджують такі наративи, що ТЦК – це суцільне зло, а якщо потрапиш до ТЦК, то з тобою трапляться якісь погані речі. І дуже часто ці наративи спочатку розповсюджують російські канали, а потім підхоплюють наші.
– Розкажіть про історію з побиттям харківського вчителя Юрія Федяя. Соцмережі облетіло відео, як 11 травня під час перевірки документів співробітник ТЦК завдав йому двох ударів. Як і чому це сталося? Як ви вважаєте, чи перевищив свої повноваження співробітник ТЦК?
– Ми з’ясовували цю ситуацію. Я особисто вважаю, що наш військовослужбовець був неправий і перевищив свої повноваження. Щодо обставин, то ми заслухали пояснення наших співробітників. Як стало відомо, спочатку було двоє фігурантів, які відмовлялися надавати документи та вдавалися до образ. Один із них навіть втік. А другий не втік. І лише після того, коли вже наш співробітник не стримався, той показав документи на підтвердження того, що він вчитель і має бронь. Але це не виправдовує дії військовослужбовця.
– Поліція кваліфікувала дії співробітника ТЦК як хуліганство, буде суд. Де зараз цей працівник, яка його доля?
– Дуже багато було заходів. За результатами службового розслідування до нього було застосовано дисциплінарне стягнення, ухвалено кадрові рішення.
Цей військовослужбовець переведений до військової частини, яка зараз виконує бойове завдання на одному з напрямків, попри те, що він має інвалідність третьої групи.
– Він має бойовий досвід? Якщо так, де й коли він його здобув, коли приєднався до війська?
– Я не маю права розповідати багато, але цей військовослужбовець дійсно був призваний до лав Збройних сил України ще у 2022 році, виконував завдання у складі одного з підрозділів на Ізюмському, Авдіївському напрямках. Там дістав бойове поранення. Після трьох місяців лікування в госпіталі його перевели до ТЦК.
Служив і виконував свої обов’язки в складі групи оповіщення він орієнтовно з 2023 року.
– А до тих співробітників ТЦК, які стали свідками застосування сили, якісь дисциплінарні покарання застосовані?
– На моє переконання, вони теж не були праві, тому що потрібно було зупинити свого товариша. Але я там не був, не чув, можливо, дійсно були якісь образи.
– А що говорили співробітники ТЦК про образи, які лунали?
– Я там не був, а переповідати не буду. Я не виправдую дії наших військовослужбовців. Та суспільство має зрозуміти, що наші групи оповіщення постійно перебувають під вкрай негативним впливом.
Вони йдуть патрулювати в такому емоційному стані, ідуть у негатив. У них є наказ, який треба виконати: пройти, оповістити, перевірити документи. І вони вже готові до образ і якогось неприємного спілкування. Тож, на жаль, не всі витримують цього. Особливо ті, які дійсно перебували в зоні бойових дій, які бачили набагато більше, ніж ті, які їм кричать, що ви ніде не були і взагалі ніхто.
– Розкажіть про загибель на території одного з районних ТЦК Харкова 39-річного велосипедиста Олексія. Поліція кваліфікувала його смерть як самогубство, але рідні та друзі чоловіка в це не вірять.
Сам Олексій у групі велосипедистів раніше писав, що після попереднього візиту до ТЦК йому обіцяли помститися, адже під час сутички зі співробітником завдав удару у відповідь. Писав Олексій і про те, що категорично відмовляється воювати, і що краще взагалі “куля в лоб”. Що вам відомо про загибель Олексія?
– Я можу підтвердити, що ця людина перебувала в розшуку через неявку за повісткою, виписаною у ТЦК, де перебувала на обліку. Потім вже поліція зупинила чоловіка на вулиці, щоб перевірити документи.
Коли з’ясувалося, що той у розшуку, його доставили до найближчого ТЦК. Там йому видали повістку, направлення на ВЛК. Він пішов і не повернувся.
Тоді чоловіка втретє зупинили на вулиці Харкова. При собі в нього не було документів, а будь-які пояснення він давати відмовлявся.
Щоби з’ясувати обставини, він добровільно пішов до ТЦК. Я наголошую, що добровільно, мені доповідали.
Поки там з’ясовували, хто він (він був людиною неагресивною, поводився чемно, все було нормально), він, скажімо так, приспав пильність наших співробітників і вчинив самогубство.
Чому я кажу, що самогубство? Тому що така версія слідства була і є. Перше, що ми спитали у слідчих, чи є якісь насильницькі моменти? Ні, тільки від удару – і все.
– Від удару під час падіння з третього поверху?
– Під час падіння, так.
– Тобто інших слідів на тілі цього загиблого не було? Від побиття чи знущань?
– Так. Під час спілкування з поліцейськими було зазначено, що це самогубство.
– Чи дійсно була бійка між Олексієм і співробітником ТЦК під час попереднього перебування в ТЦК 8 травня?
– Мені невідомо про жоден випадок, де була б бійка. 8 травня його не затримували, у мене немає таких даних взагалі.
За моїми даними, перший випадок, коли він потрапив до розшуку, мав місце кілька місяців тому.
Другий випадок, коли чоловіка доправила до ТЦК уже поліція, теж був задовго до 10 травня, коли його доставила вже спільна група. Я впевнений, що з боку представників ТЦК жодних протиправних дій щодо цього громадянина вчинено не було.
– Чи є докази, що загибель була самогубством? У поліції посилаються на відео з камер спостереження. Ви бачили ці відео?
– Я вважаю, що не маю права давати ці пояснення, тому що слідство триває, і всі наявні дані – відеозаписи та експертизи – є у справі.
– Цей чоловік міг самостійно пересуватися по території ТЦК? Чи, коли людина перебуває в ТЦК, має перебувати в якомусь окремому кабінеті й пересуватися під наглядом співробітників?
– Звичайно, що вони повинні бути під наглядом. Але я вам казав, що людина поводилася чемно. І я був на тому місці, звідки він вистрибнув. Там поруч є звичайний туалет, куди люди підіймаються по сходах. Туалет відчинений і для відвідувачів ТЦК, і для працівників. Припускаю, він просто міг піти туди, тож усі просто подумали, що він пішов до туалету.
– Там немає решіток на вікнах?
– Там немає решіток, це ж не тюрма.
– Чи годували його, чи давали йому воду?
– Звичайно, його там годували. До нього нормально ставилися, тому він по коридорах міг пересуватися з одного місця в інше.
– Чи говорив цей чоловік, що відмовляється воювати, що це його принципи?
– Я не пояснюватиму цього, щоб не наражати на небезпеку своїх підлеглих.
– Чи бачили ви те, що він, начебто особисто, писав у групі велосипедистів, що не хоче воювати, краще куля в лоб, аніж іти служити?
– Бачив. Побачивши ті його слова, вважаю, що він сам давно вже задумав те, що зробив.
– Чи було внутрішнє розслідування? Чи засвідчило воно, що в діях співробітників ТЦК були порушення?
– Розслідування проводили представники старшого штабу. Коментувати я його не можу, але можу запевнити, що всі винні особи вже покарані дисциплінарно, ухвалені й кадрові рішення.
– Вони звільнені?
– Не можу цього коментувати (18 травня в Оперативному командуванні Схід повідомили про відсторонення від виконання службових обов’язків начальника та заступника РТЦК, – Ред.)
– Ви вживаєте слово “винні”, то в чому вони винні?
– Людина щонайменше повинна була бути під наглядом, і наші співробітники не повинні були послаблювати свою пильність.
– На тлі надскладної ситуації з поповненням війська в соцмережах лунають заклики скасувати мобілізацію, закрити ТЦК, вдягти співробітників ТЦК у спецформу. Як ви до цього всього ставитеся?
– Що робити з ТЦК – вирішувати керівництву країни. Ми діємо відповідно до визначених для нас завдань – мобілізації та призову військовозобов’язаних на військову службу за контрактом.
Можливості наші обумовлені законодавством. Для того, щоб ми працювали в межах чинного законодавства, створені мобільні групи, до складу яких належать Національна поліція, інколи навіть представники СБУ (щоб усе було в межах чинного законодавства). Завдання є, і мобілізація повинна відбуватися.
Щодо форми можу сказати тільки одне. Я вам уже розповідав, скільки військовослужбовців прийшли до ТЦК з фронту. Для цих хлопців буде образою, якщо їм розроблятимуть якусь індивідуальну форму.
Я вважаю, що вони цього не заслужили. Вони багато зробили для своєї країни не для того, щоб їм видавали якусь окрему форму і вказували: “Дивіться, це ТЦКшник”. Вони такі ж захисники своєї країни, як і ті, які зараз перебувають в окопах і на лінії зіткнення.
І хотів би додати, що я виріс у Харківській області, навчався в Харкові, тому наш регіон я дуже люблю. І вважаю, що справжній харків’янин повинен захищати свою землю, а не ховатися від мобілізації.
