Від майстеркласу до своєї майстерні за пів року: як програма Власна справа дає старт малому бізнесу
У 2025 році грантова програма Власна справа стала доступною і для креативного сектору. Вже майже 200 підприємців отримали кошти на запуск свого бізнесу.
Про шлях від подання заявки до відкриття майстерень редакторці Фактів ICTV Ангеліні Малиновській розповіли самі грантери.
Програма Власна справа: історії грантерів, які надихають
— У мене змінилось буквально все, бо я брала не на розвиток, а на відкриття своєї майстерні, — каже Юлія Бевзюк, яка отримала грант у розмірі 200 тис. грн.
Фото: Юлія Бевзюк
Мистецька майстерня Zirochka Ceramics у Кропивницькому — її перша, а тому така особлива. І оскільки це новий досвід, фінансова підтримка від держави, зізнається Юлія, стала дуже важливою.
До того ж це дало швидкий старт – жінка сходила на свій перший майстерклас з кераміки лише у травні, а вже у листопаді отримала грант на власну справу. Більш того, у січні її майстерня розпочала роботу у тестовому форматі, а зараз вже і дохід приносить.
— У мене не було майстерні, я займалася цим як хобі, у себе вдома, ходила на майстеркласи в інших містах. У мене не було жодного бізнесу, я навіть не була ФОПом до схвалення заявки.
Тож змінилося справді все. Грантові кошти допомогли мені закупити потрібне обладнання для власної майстерні: піч для випалювання кераміки, матеріали та інструменти (глину, фарби, поливи), меблі, а також частково покрити оренду приміщення на перші місяці, — розповідає переможниця грантової програми Власна справа.
І тепер у Кропивницькому є свій осередок керамічної діяльності, якого не було раніше і про який так мріяла Юлія. У майстерні щотижня проводяться майстер-класи з ліпки, виготовлення та випалювання глиняних виробів. Далі грантерка планує розширювати свій бізнес та продавати власну кераміку по всій Україні.
Юлія ділиться, що механізм програми Власна справа досить простий, доступний та прозорий. Заявка на отримання гранту та бізнес-план подається через портал Дія. У відкритому доступі можна дізнатися всю необхідну інформацію: від процедури подання заявки до, власне, механізму отримання гранту.
— У самій процедурі подання на грант взагалі не було жодних проблем, тому що це швидко, через Дію. Вона займає буквально пів години. До того ж вся комунікація з Державним центром зайнятості, який і розглядає заявки, також дуже швидка та проста. Якщо виникають якісь питання, вони одразу їх спрямовують вам на пошту, — розповідає переможниця грантової програми Власна справа.
Найскладнішим етапом для Юлії став бізнес-план. Формувати його вона почала в середині літа, а подала на початку жовтня. І писала його не сама, а разом з грантовим консультантом, бо мало мати гарну ідею, потрібно її сфокусовано подати.
— Я була відповідальна за описову частину бізнес-плану. Оскільки я чітко розуміла ідею своєї майстерні, то цей етап був для мене досить легким. Допомога консультанта знадобилась там, де з’явились цифри та прорахунки, як-от прибуток, виплати тощо, — каже Юлія.
Власниця майстерні радить не намагатись зробити все самостійно, особливо якщо в чомусь не впевнені. Окрім платних консультацій, у кожному місті є безкоштовні державні інституції, які готові допомогти та підтримати бізнесмена-початківця.
Фото: Юлія Бевзюк
— Коли я формувала описову частину бізнес-плану, я ще зверталася в місцевий департамент розвитку бізнесу Кіровоградщини. Там жінка просто безкоштовно мене проконсультувала: що варто прибрати, а що, навпаки, додати. Вказала, на які саме моменти комісія звертатиме увагу, — розповідає Юлія Бевзюк.
І тоді, з допомогою, в комунікації, у вас точно буде гарний бізнес-план, який приймуть з першого разу.
Однак навіть якщо комісія не схвалила його одразу, це не привід полишати мрію та здаватися. Це точно знає ще одна переможниця грантової програми Власна справа Христина Струтинська.
Їй не погодили виділення коштів з першого разу, але жінка спробувала ще раз і все ж таки отримала фінансову підтримку у розмірі 75 тис. грн на відкриття школи вокалу та хорового мистецтва Академія голосу в Івано-Франківську.
Фото: Христина Струтинська
— Коли я подавала заявку на мікрогрант вперше, мені відмовили. Тому що у мене були деякі зауваження щодо бізнес-плану від комісії. Але я допрацювала, врахувала всі зауваження — і з другої спроби мені погодили виділення коштів. Скажу чесно, добре, що був час все ще раз обдумати та допрацювати, оскільки завдяки цьому я поглибила власну ідею та розуміння, як працюватиме моя школа після запуску, — говорить грантерка.
Над бізнес-планом Христина Струтинська працювала самостійно, лише з прорахунками їй допомагали друзі.
— Особисто для мене не було жодних нездоланних труднощів. Звісно, складно моментами все, що в голові, винести на папір, особливо якщо пишеш бізнес-план самостійно. Щоб це було лаконічно, чітко і зрозуміло. Щоб донести до людей свою ідею не в декількох сторінках, а в декількох реченнях, — розповідає вона.
Тож якщо у вас немає коштів на експертність під час написання бізнес-плану, це не привід згортати мрію. І навіть у разі невдачі на початку терпіння, наполегливість обов’язково дадуть результат.
— Згадується важкий період із обстрілами, холодами та відключеннями у січні. Саме тоді мені зателефонували та сказали: “Вітаємо, ваша заявка на грант погоджена”. Як сьогодні пам’ятаю цей момент і як тоді сказала: “Боже, це найкращі новини за останній час!”, – ділиться грантерка.
І хоча на відкриття школи вокалу знадобились також власні кошти, грантові допомогли придбати сучасну активну акустичну систему, офісні меблі, тримачі для нот, а також побутові речі. Частина з них пішла на оренду залу та рекламу.
Школі наразі лише два місяці, але вона вже працює: люди, як діти, так і дорослі, приходять і займаються. Тепер в Івано-Франківську є справжній творчий музичний простір, що надихає.
На грантові кошти розвивається простір і у Вінниці. Це центр арттерапевтичних трансформаційних ігор та метафоричних карток, на який Тетяна Грицай отримала 100 тис. грн.
— Я б радила всім, навіть хто сумнівається, брати участь у програмі Власна справа та подаватися. Якщо держава дає таку можливість, нею потрібно скористатися. І це, правда, дуже крута підтримка на першому етапі, коли людина лише відкриває власний бізнес, — розповідає Тетяна Грицай.
Найбільше, що страшить початківців-ФОПів, — це невідомість, каже власниця артпростору.
— У мене теж так було. У голові одразу стільки питань: як це спрацює, яким буде дохід, чи впораєшся з податками. А саме держава через конкретну підтримку, програму Власна справа, дарує відчуття, що ти не один у цьому. І це певне розвантаження, оскільки грантові кошти можна вкласти, наприклад, у меблі, техніку, а свої — у податки або в рекламу для просування власного продукту, — говорить переможниця грантової програми Власна справа.
Фото: Тетяна Грицай
Окрім сумнівів та хвилювання від очікування на погодження гранту, Тетяна згадує і більш практичні складнощі. Незважаючи на те що у поданні заявки та у процедурі отримання фінансової допомоги не було нічого складного, реалізація коштів стала певним викликом для підприємниці.
— Труднощі були вже після отримання гранту. Тому що документально покупки на грантові кошти мають відповідати прописаним у бізнес-плані сумам. А за час очікування на ринку змінюються ціни. І, наприклад, в гранті я прописувала одну вартість, а після його отримання вона збільшилась. Відповідність потім офіційно перевіряє держава за чеками і магазинами, — говорить грантерка.
І от через пів року з моменту отримання гранту, каже Тетяна, буде комісія, яка досліджуватиме доцільність та точність використання грантових коштів: що саме було придбано та чи співвідноситься це з цінами, прописаними у бізнес-плані.
Але ці труднощі просто один із етапів, який точно варто пройти, щоб мрія власної справи ожила. Вже зараз, коли підприємниця заходить в офіс, який обставила завдяки гранту, у неї є відчуття Все вдалося!
— У мене відчуття “вау”, певної ейфорії від того, що все вийшло, — говорить Тетяна Грицай.
Усі ці історії об’єднують не лише гранти, а й місія — подарувати українцям можливість видихнути, переключитись, відновитись ментально. Гончарство, спів, трансформаційні ігри — всі ці простори про творчість, натхнення, про час, де можна на декілька годин забути про жахи війни.
