Олег Пендзин, економіст, керівник Економічного дискусійного клубу
Фінансова криза 2008 року: крах іпотечного ринку США
Криза 2008 року стала однією з найсерйозніших економічних катастроф у сучасній історії. Вона розпочалася в США з проблем на ринку іпотечного кредитування та швидко поширилася на світові фінансові ринки.
Це викликало банкрутство великих банків і фінансових компаній, різке падіння фондових індексів, зростання безробіття та скорочення обсягів світової торгівлі. Наслідки кризи відчули майже всі країни світу.
Якою була криза 2008 року та які наслідки для України вона мала, ми поговорили з економістом Олегом Пендзиним.
Фінансова криза 2008: причини
Багато людей мріють про власне житло, і громадяни США – не виняток. До 2000-х років позичальники у США проходили ретельну перевірку доходів та наявності застави. Проте в цей період вимоги до позичальників суттєво знизилися. У банках перестали звертати увагу на стабільність доходів, а також з’явилися субсидіарні кредити з плаваючими ставками.
Дешеві іпотечні кредити спочатку були дуже привабливими для американців, проте з часом до надійних позичальників додалися ті, хто не міг виконувати свої фінансові зобов’язання – так звані проблемні позичальники. Частка таких клієнтів постійно зростала, що підвищувало ризики неповернення кредитів.
Іпотечні компанії видавали кредити за низькими ставками, а банки перетворювали їх у облігації і продавали інвесторам. Ринок нерухомості активно зростав, а прибутковість цих паперів була привабливою, що підсилювало попит.
Проте з ростом кількості проблемних кредитів система почала розвалюватися. Утворилася бульбашка, коли видають купу кредитів та іпотек на житло, але у майбутньому відсоток повернення буде дуже малим, через те, що клієнти не зможуть повернути гроші.
Коли частина позичальників не змогла виплачувати кредити, банки опинилися з величезною кількістю нерухомості та сміттєвих цінних паперів, що спричинило кризу ліквідності.
Падіння почалося у вересні 2008 року з банкрутства одного з найбільших банків США з боргами понад 631 млрд доларів, що перевищувало ринкову вартість багатьох провідних компаній. Внаслідок цього уряд США був змушений втрутитися для стабілізації фінансової системи.
Під час кризи банки намагалися отримати додаткову капіталізацію та державну підтримку, але у певний момент це стало неможливим через величезні обсяги втрат. На тлі зростання ринку додавалися страхові гарантії на іпотечні цінні папери.
Проте коли ринок почав падати, страхові компанії теж не змогли виконувати свої зобов’язання. Уряд США змушений був вливати колосальні кошти, щоби врятувати головного страховика і фактично всю фінансову систему від повного краху. Після банкрутства Lehman Brothers почали обвалюватися й інші фондові ринки.
Під час гострої фази кризи фондові індекси США впали майже на 10%, що можна порівняти лише з падінням у кризовому 1987 році, у так званий чорний понеділок, коли індекси обвалювалися більше ніж на 20%.
Фінансова криза 2008 року в Європі
Фінансова криза 2008 у Європі була ще складнішою, адже обвали на ринках Франції, Великої Британії, Бельгії, Австрії та Нідерландів 12 березня стали рекордними в історії, а для Німеччини — найбільшими з 1989 року.
Причина падіння фондового ринку була безпосередньо пов’язана з іпотечними цінними паперами. Вони продавалися інвесторам і пенсійним фондам, які вкладали довгострокові кошти. Коли ринок нерухомості обвалився, довіра до цих паперів та банків втратилася. Банки перестали виконувати основну функцію посередництва між депозитами і кредитами.
Гроші, вкладені у фіктивні іпотечні цінні папери, раптово втратили будь-яку вартість. Через це фондові біржі різко просіли, капіталізація впала більше ніж на 8 трильйонів доларів, адже просто за одну мить ці кошти зникли.
Фінансова криза 2008: наслідки
Одним із наслідків світової кризи 2008 року стало безробіття. Воно зростало не лише в США, а й у європейських країнах. Багато компаній не витримали фінансового навантаження та закрилися.
Під час кризи у розвинутих країнах ЄС і США рівень безробіття досягав близько 10%, тобто кожен десятий залишався без роботи. В ЄС показник становив 9,5%, а в Іспанії — до 18%.
Криза серйозно вплинула на світовий експорт, адже люди втратили кошти, і світова торгівля скоротилася більше ніж на 12%. Одним із ключових індикаторів стало зменшення кількості операцій між людьми, що відчувалося як у Китаї, так і в Німеччині.
Валютні ринки зазнали сильних коливань, адже долар, який традиційно виступав світовою резервною валютою, частково втратив цю роль. Внаслідок цього економіка США опинилася на межі повного колапсу.
Як вплинула фінансова криза 2008 року на Україну
Економіст та керівник Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин зазначив, що в Україні причиною фінансової кризи 2008 року стали зовсім не іпотечні кредити, як у США. За його словами, наша держава відчула на собі наслідки світової кризи, яка почалася у великих країнах, зокрема в США та Європі.
– В українських реаліях криза була спричинена стрімким падінням національної валюти – гривні. Це стало своєрідною реакцією на різке зменшення обсягів реалізації продукції на світовому ринку, – зазначив економіст.
Як пояснює економіст, через глобальну кризу впало загальне виробництво, що спричинило значне зниження цін на сировину, зокрема на метал, хімічну продукцію та аграрний сегмент. Саме ці товари були основою українського експорту, тож скорочення валютних надходжень вдарило по економіці країни.
– Водночас внутрішній попит залишався стабільним, а пропозиція валюти різко зменшилася, що й призвело до обвалу гривні. Наприклад, ціна на металопродукцію впала у 5–6 разів, на хімію — у 3–4 рази, а вартість зерна знизилася удвічі. Це різко зменшило доходи українців, – наголосив Олег Пендзин.
Криза зачепила практично всі сфери, адже обвалилися обсяги будівництва, скоротилися витрати на предмети розкоші. У підсумку обсяг пропозиції валюти в країні різко зменшився, а рівень життя людей суттєво впав.
– Фінансова криза 2008 року в Україні була спровокована передусім зовнішніми факторами, – резюмував економіст.
Методи усунення наслідків кризи 2008 року
За даними НБУ велика рецесія 2008–2009 років показала, що традиційні інструменти центральних банків часто неефективні під час криз. За останні десять років банки розробили нові підходи.
Традиційна теорія вважала, що центральні банки не можуть встановлювати негативні ставки, але практика показала що це не так. Крім того, банки розвинених країн застосовують нестандартні інструменти для боротьби з дефляцією, включно з концепцією “грошей з гелікоптера” та втручанням держави для контролю інфляції.
Водночас постійне використання таких заходів створює ризики:
- економіка стає залежною від стимулів;
- частина боргу переходить до державного сектору;
- зростає ризик формування “бульбашок” активів;
- довіра інвесторів до банків і нагляду зменшується.
Кризи 2008–2009 років та боргова криза в ЄС показали, що контроль над системними ризиками потребує більше уваги. Тому сучасний центральний банк має потрійне завдання, зокрема це цінова стабільність, фінансова стабільність і підтримка сталого економічного розвитку.
Також змінилися підходи до регулювання потоків капіталу та банківської системи загалом, тож технології та FinTech змінюють банківський сектор, створюючи нові виклики й можливості. Центральні банки виступають покупцями проблемних активів, а їхні доходи обмежені, що потребує підвищення ефективності управління.
Національний банк України враховує глобальні тенденції. Після 2014 року він зміцнив незалежність і реформував монетарну політику та банківський нагляд.
