Вступ СРСР у війну 1945 року став вирішальним у поразці Японії. Таку думку висловив історик-краєзнавець Олексій Тіваненко. Він дослідив значення СРСР в перемозі над мілітаристською Японією на основі архівних документальних матеріалів, наукових праць і живого спілкування з ветеранами війни.
За його словами, гучне святкування сімдесятиріччя перемоги над нацизмом відсунуло на задній план той факт, що 9 травня 1945 року Друга світова війна не закінчилася. Хоча гітлерівська Німеччина була повалена, вірні союзники німців – японці не збиралися складати зброю. Переможцям ще належало битися з Квантунською армією, що окопалася в Маньчжурії.
По суті, здійснена радянськими військами Маньчжурська операція стала дубиною, яка зламала хребет японської агресії. І залишати цей факт без уваги ні в якому разі не можна. У сучасній західній історіографії переважає думка, що втручання СРСР не було продиктовано стратегічною необхідністю і було бажанням посилити вплив у регіоні.
Нібито ключову роль в розгромі Японії зіграли атомні бомбардування США, а радянські війська воювали з противником, який уже здався внаслідок американського натиску. 6 і 9 серпня атомні бомби з доброзичливими назвами Малюк і Товстун знищили разом з мирними жителями Хіросіму і Нагасакі, а вже 14 серпня імператор підписав рескрипт про капітуляцію.
– Але все не так просто, як здається на перший погляд. Впроваджуючи ці постулати в масову свідомість, сучасні інтернет-ресурси традиційно вдаються до примітивної фальсифікації, свідомо залишаючи за дужками непорушні історичні факти.
Адже саме США наполягли на вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, всі пам’ятають Ялтинську зустріч і домовленості. Прохання про необхідність нанесення удару по Японії надходили в Москву з Вашингтона відразу після подій в Перл-Харбор, – стверджує історик.
Про важливість цього питання для США свідчить те, що заради обіцянки Сталіна долучитися до вирішення японської проблеми, президент Рузвельт без особливої дискусії прийняв практично всі пропозиції СРСР з післявоєнного світоустрою, озвучені в Ялті.
І його можна зрозуміти. Американці, розуміючи чим потрібно пожертвувати заради перемоги, випросили допомогу СРСР у локалізації загрози з боку Японії.
За словами Тіваненка, значно перебільшеним є значення горезвісних Малюка та Товстуна. По-перше, на Хіросіму та Нагасакі було скинуто весь наявний на той час у США ядерний арсенал. На виготовлення нових пристроїв потрібен був час, а для забезпечення успішної висадки на острови, за розрахунками американців, було необхідно ще як мінімум дев’ять бомб.
По-друге, ефект залякування від атомного бомбардування, на який розраховували вашингтонські стратеги, в японських умовах не спрацював. У березні 1945 року після масованого удару по Токіо загинуло понад 80 тис. осіб, у масштабній пожежі згоріла чверть мільйона будинків.
Читайте: 22 червня 1941. Велика Вітчизняна чи німецько-радянська війна?
До серпня в результаті нальотів ВВС США перетворилися на руїни майже всі великі міста країни. Тому загибель Хіросіми і Нагасакі особливих емоцій у підданих мікадо не викликала.
Вичерпний висновок за цією темою зробив професор Каліфорнійського університету Хасегава Цуесі, який навряд чи відчуває симпатії до Радянського Союзу. Провівши скрупульозну роботу, він прийшов до висновку, що скинуті на Хіросіму та Нагасакі атомні бомби не були визначальним фактором зміни вектора японської дипломатії, а саме вступ Радянського Союзу під час війни з Японією.
Ця інформація підтверджується проведеним екстреним засіданням імператорської Вищої військової ради, що відбулося 9 серпня.
– Вступ сьогодні вранці в війну Радянського Союзу ставить нас остаточно в безвихідне становище і унеможливлює її продовження, – заявив прем’єр-міністр Кантаро Судзукі під час цього заходу.
До слова, за результатами соціологічного опитування, половина українців – 50,1% не шкодують про розпад СРСР, а 33,5% – шкодують.
Фото: Новые известия, pexels.com