Чекалкин: Зароблені в РФ $500 тис. вклав в антиросійську пропаганду
Дипломат, перекладач, шоумен, а ще – гендиректор рекламної агенції Diva Production та блогер – усе це про Дмитра Чекалкина, який став переможцем рейтингу Топ-100 блогерів України від Фактів ICTV у категорії Політика та економіка.
Себе він найчастіше представляє як багатопрофільного дилетанта. Про це він сказав у розмові з інтерв’юером Максимом Коржаном.
– На відміну від Остапа Ібрагімовича (Бендера. – Ред.), у якого було 400 відносно чесних способів “отъема денег у населения”, у мене – понад 40, тобто вдесятеро менше. Але це абсолютно різні сфери, – жартує блогер.
Скільки коштує розіграш від Чекалкина
– Дуже дешево беру! Свого часу це було $50, а зараз $20. Тобто ми враховуємо сучасний стан української економіки. І здебільшого сьогодні ці програми не на радіо, бо, ніде правди діти, воно втрачає свою аудиторію, – розповідає Чекалкин.
Зараз дивляться
Чому обрав Московський військовий інститут іноземних мов
– Три причини було. По-перше, я закохався в дівчину, яка була москвичкою. У нас поруч були дачі на березі Десни. А її бабуся закінчувала цей інститут, була військовим перекладачем німецької мови і свого часу – перекладачем на Нюрнберзькому процесі. Вона була дуже яскравою особистістю. Тобто я закохався не тільки в онуку, а й у бабусю.
Інша причина – це був насправді найпрестижніший виш, який давав можливість у 18-річному віці поїхати за кордон, тобто вирватися за залізну завісу. Це був єдиний виш, після другого курсу якого можна було поїхати у закордонне відрядження.
А третя причина – це Афганістан. Тоді всіх призивали в армію, незалежно від наявності військової кафедри. Ти мав відслужити два роки. Я подумав, що краще здобути за цей час професію, ніж просидіти ці роки в якійсь казармі в далекому гарнізоні.
Чи намагався завербувати КДБ
– Так, бо я був найкращим випускником свого курсу. Мені навіть червоний диплом вручали в Кремлі. Тому право першої руки було у КДБ. На співбесіді сказали, що треба пройти медкомісію, бо трохи підвищений тиск. Перед медкомісією я випиваю дві чашки міцної кави – тиск 150 на 90. Подумали, що я перехвилювався, і сказали прийти за два тижні. Я повторюю той самий фортель.
Головна причина – моя родина постраждала від цих органів, тому в мене не було бажання співпрацювати. Інша причина – щоб стати кадровим офіцером КДБ чи ГРУ, треба було пройти навчання у так званих лісових школах, які розміщувалися в закритих районах у Підмосков’ї.
Тому я розумів, що навіть якщо я погоджуся на цю роботу, мені треба буде ще 2-3 роки, залежно від напрямку діяльності, просидіти в цих лісових школах. Тому я знову повторив цей фінт. Але мені досі соромно перед товаришами, які через мене туди потрапили.
“Пал Андреич, вы шпион?”
– Зараз ці люди лишаються активними діячами, навіть ведуть деякі українські телепрограми, їх запрошують на телеефіри. В мене є спецвипуск на моєму Youtube-каналі, називається Пал Андреич, вы шпион? (фраза з фільму Ад’ютант його високоповажності – Ред.), в якому я розповідаю про різні долі своїх однокурсників.
Але ще до подій у 2014-му я перетинався у Києві зі своїми колишніми однокурсниками та знайомими по російській дипломатичній службі, які сюди їздили, як на роботу, вербували тут наших співвітчизників.
Дзеркало світла
– У мене було 40 абсолютно різних напрямів діяльності. З одного боку це перевага, а з іншого – в жодному з них я не почуваюся висококваліфікованим експертом.
Тому, коли дізнався про премію (ТОП-100 блогерів України), сказав, що я здебільшого вбачаю свою роль не в тому, щоб самому якийсь якісний контент створювати, скоріше, бути транслятором.
Тому що є два способи поширення світла – бути джерелом світла і бути дзеркалом. Я все ж таки більше схиляюся до того, щоб надавати майданчик для фахівців на своїх каналах, соцмережах, щоб поширювати його.
Ми – не Росія
– Ще під час навчання у Московському військовому інституті іноземних мов я почувався певною мірою українським націоналістом. Річ у тім, що у мене не було акценту, і прізвище незрозуміле – українське чи російське.
Тому при мені люди дозволяли собі зневажливі вислови та жарти щодо українців. Саме тоді я зрозумів, наскільки ми різні. Ми – не Росія. І подорожуючи Росією, я бачив величезний контраст між нею та тим, що ми бачимо в Україні і за тих часів, і тепер.
Зараз, сперечаючись з опонентами – поборниками “русского мира”, я кажу: “Ви поїдьте в будь-якому напрямку по Україні і подивіться, які будинки обабіч доріг, і поїдьте дорогою Москва – Санкт-Петербург, як колись Олександр Радищев”… Убогість та запустіння. Це не можна порівнювати з тим, що ми бачимо в Україні. Астрономічна прірва між тим, як живуть оті піввідсотка, наближених до Путіна олігархів та чиновників, і як живе абсолютна більшість росіян.
$500 тис. – на антиросійську пропаганду
– Мої програми до 2014 року на Гумор FM виходили в 160 російських містах. Я розігрував зірок, іменинників. Тому мені регулярно вручали Золоті мікрофони за найкращу радіопрограму РФ. Тоді вони були дуже популярними й прибутковими. Потім майже $500 тис., зароблених в Росії, я вклав в антиросійську пропаганду, в такі проекти, як ПолитЛомбард, АнтиПутин, АнтиМоль.
Я вбачав у цьому свій обов’язок, бо розумів, наскільки небезпечні ідеї “русского мира”, хотів розповісти правду, в яких реаліях живе сучасна путінська Росія. Це зовсім не те, що їм показують на телеекранах.
У Москві востаннє я був у червні 2014 року, проводив захід для замовників. Потім припинив трансляцію на всіх радіостанціях, хоча в РФ я був популярнішим, ніж в Україні.
Трансформація із дипломата в шоумена
– Я просто вбачав свою роль у тому, щоб активніше просувати саме західні цінності і впливати на свідомість співвітчизників. Головна революція, яку я 100-відсотково підтримую, це революція свідомості.
У нас населення, на жаль, отруєне радянською пропагандою, а зараз – популістичною пропагандою.
Тому, коли я очолив Київські відомості, я активно просував наші програми в Україні. Ми були першими ретрансляторами української служби ВВС. І за рахунок наших програм матеріали ВВС ретранслювалися в десятках українських і російських міст.
А потім я перейшов на розважальний контент, за допомогою якого продовжую інформувати людей.
