В України буде свій день перемоги після капітуляції Росії – історик про війну в Україні та 8 травня

Україна наблизилася до того, щоб скасувати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня, і разом з усім  світом відзначати цю пам’ятну дату 8 травня.

Сьогодні – День пам’яті та примирення, під час якого ми згадуємо мільйони жертв у Другій світовій війні і трагічні події тих часів.

Доктор історичних наук Павло Гай-Нижник розповів Фактам ICTV, як створили міфічне 9 травня та яку дату має відзначати Україна.

– У чому важливість відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні саме 8 травня?

– Перенесення на 8 чи 9 травня святкування Дня перемоги, завершення Другої світової війни у Європі чи перемоги над Німеччиною не залежить від того, як нам зручно чи хочеться.

Є історичний факт, і ми маємо орієнтуватися на те, коли справді було підписано капітуляцію Німеччини. Тобто коли в Європі закінчилися воєнні дії.

Всі нормальні держави, вчені та й звичайні люди повинні цим послуговуватися. Капітуляція (Німеччини у Другій світовій – Ред.) була підписана 8 травня 1945 року.

– Росія навіть зараз намагається присвоїти собі перемогу над Німеччиною у Другій світовій. Це ж міф?

– Ідею про капітуляцію Німеччини придумав президент США Франклін Рузвельт. Не Сталін чи якісь російські “видатні мислителі”.

Рузвельт про це сказав на конференції у Касабланці 13 січня 1943 року. Європейська консультативна комісія почала розробляти текст цієї капітуляції у січні 1944 року. Його назвали Умови капітуляції Німеччини.

Наприкінці липня він був схвалений главами союзних урядів. Проєкт надіслали у штаби союзних військ, і його сприйняли як обов’язкову інструкцію і рекомендацію щодо дій у випадку перемоги в Європі.

Саме тому 4-5 травня (1945 року – Ред.) питання про капітуляцію Німеччини постало у союзному штабі. Вони скористалися цим документом, коли були перші контакти з німецькими високопосадовцями щодо її виходу з війни.

Остаточно цей текст розробила група американських офіцерів з оточення Дуайта Ейзенхауера. Його автором є полковник Філімор з третього оперативного відділу.

Тобто руйнується міф не лише про те, що СРСР сам переміг (Німеччину – Ред.), але й змусив до капітуляції.

Перший акт капітуляції був підписаний о 2.41 за середньоєвропейським часом 7 травня. Його підписав начальник оперативного відділу Верховного головнокомандування Збройними силами Німеччини Альфред Йодль як представник Вермахту (німецьких військ).

Капітуляцію прийняли від англо-американської сторони – генерал-лейтенант армії США, начальник Головного штабу союзних військ Волтер Сміт, а від СРСР підписав представник ставки верховного головнокомандувача Іван Суслапаров.

– То звідки ж взялося 9 травня, цей радянський День перемоги?

– США та Британія погодилися відкласти публічне оголошення про капітуляцію Німеччини, щоб Радянський Союз підготував відповідну церемонію.

З репортерів взяли клятву, що вони повідомлять про неї через 36 годин – о 3.00 8 травня 1945 року…

В Радянському Союзі на капітуляцію від 7 травня наклали заборону. Справа в тім, що Суслапаров підписав цей акт без дозволу диктатора Сталіна.

Для офіцера підписати капітуляцію – це шанс закінчити війну. Однак без особистого наказу Сталіна її можна було затягнути, що було потрібно для піару.

Після підписання 7 травня Суслапаров отримав телеграму від Сталіна, в якій було написано, що йому заборонено її підписувати.

Очільник СРСР був обурений, оскільки всю ініціативу, підготовку (капітуляції Німеччини – Ред.) зробив Захід. Він відмовився визнати цей акт і почав вимагати підписання нового акту про капітуляцію у Берліні, щоб це зробили в присутності радянських свідків і щоб акт вже після цього набрав чинності. Сталін вимагав це зробити 9 травня, але Черчилль у цьому відмовив, як і Трумен.

Зі свого боку Сталін заявив, що попередній договір не можна скасувати, але й не можна визнати. Тому він запропонував здійснити ще одну капітуляцію як найважливіший історичний акт, ухвалений не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія.

Союзники змушені були погодитися і провели вторинний акт підписання капітуляції у Берліні. Він був підписаний 8 травня о 22.43 за центральноєвропейським часом, а в Москві тоді було 00.43.

Його текст майже дослівно повторював підписаний 7 травня. Де-юре цей акт був підписаний 7 травня, де-юре підтверджений 8 травня. А радянські люди про це дізналися лише 9 травня о 22.00.

– Чи потрібно залишати 9 травня як певну пам’ятну дату? Останні опитування показують, що для багатьох українців це досі важливий день.

– Ані з фактичної, ані з юридичної точки зору, ані щодо українських реалій 9 травня не має жодного стосунку до України та українського народу.

Якщо 8 травня може залишатися як день припинення війни, то 9 травня – це просто календарний день.

Інша справа, що є старші люди, які за принципом пам’яті та простої людської звички вшановують своїх батьків, дідів у цей день.

Але це питання особистої пам’яті кожної людини. Український народ, українська держава не мають жодного стосунку до 9 травня.

– Ще один великий міф навколо 9 травня – Велика вітчизняна війна. На вашу думку, він вже викорінився зі свідомості українців?

– Так. Спілкуючись зі студентами, з молоддю, навіть з моїм поколінням, можна констатувати, що ця дата (так званої Великої вітчизняної війни – Ред.) вийшла з ужитку, з людської свідомості.

Усі знають, що була Друга світова війна і була німецько-радянська війна як її складова. На сьогодні це не проблема.

– Про вітчизняну війну згадують і в контексті нинішньої війни проти Росії. Але як вітчизняної війни України. Чи можна її так називати?

– Поширюється думка, особливо серед публіцистів, щоб називати цю війну національно-визвольною, що є абсолютно неправильним як з історичної, так і юридичної точки зору.

Національно-визвольні рухи і сили, які вели національно-визвольні війни, – це були поневолені, колоніальні народи. Тобто коли валилися імперії, і народ визволявся.

Сучасна українська держава існує з 1991 року. Ми не є завойованою Росією державою, не є її колонією і в нас немає причин вести національно-визвольну війну. Держава є, народ є, з усіма міжнародними юридичними ознаками незалежності.

– Як тоді ми можемо назвати цю війну?

– Наша війна є оборонною, справедливою, всенародною. Вона має саме такий характер.

Війна РФ проти нас є завойовницькою, агресивною, тобто з порушенням міжнародних норм війни і є однією з ознак геноциду.

Із того, як вона її веде, я вважаю, що це є війна тотального характеру. Для українського народу вона є цивілізаційною війною за життя.

На карту поставлене не лише існування української державності, але й існування української нації як такої.

Якщо брати суху назву – це російсько-українська війна. Якщо давати подвійну назву, то я вважаю, що це є війна за життя.

– Звичайно, ми віримо у перемогу України у цій війні. В якому випадку ми можемо заснувати український день перемоги у ній?

– Питання полягає у тому, що ми маємо на увазі під самою перемогою. Вище керівництво України сьогодні не має стратегічного бачення, чого ми маємо досягти у цій війні.

З одного боку, президент Володимир Зеленський заявляє про територіальну цілісність України. З іншого боку – про виведення російських військ станом на 23 лютого 2022 року. Це нібито закінчить війну. Але тоді не буде відтворення територіальної цілісності України.

Тому ми не можемо такий кінець війни вважати навіть в перспективі переможним, навіть якщо підпишуть певний акт або документ.

Другий аспект – визволення Донбасу і Криму. Чи є це актом перемоги над Росією? Я вважаю, що це буде зарано називати актом перемоги.

Якщо буде юридично підписаний акт, то відбудеться відновлення цілісності. Якщо не буде розвалено і переможено РФ у її нинішньому вигляді, то ця війна не закінчиться.

Вона матиме наступний етап після певного затишшя і розпочнеться через два-три-п’ять років знову. Якщо пов’язувати це з Другою світовою війною у європейському просторі, то це б якщо Союзники визволили свої території і зупинилися на кордоні Німеччини.

Це є зразком того, що Україна і союзники мають завершити цю війну актом капітуляції Російської Федерації з супровідними документами про репарації, перелаштування конституційного та юридично-адміністративного устрою РФ, міжнародним трибуналом над злочинцями.

Має змінитися вертикальний і горизонтальний устрої (Росії – Ред.), відбутися повалення ідеології, її засудження разом з лідерами, засудження всього російського суспільства, разом з його перевихованням. Ми воюємо не з Путіним і навіть не з РФ, а з усім російським суспільством.

Тоді ми можемо назвати це актом перемоги над Росією. В іншому випадку її не буде.

– Якою ви бачите назву такого пам’ятного дня, якщо його запровадять?

– Це буде день перемоги у війні за життя.