Це здавалось неможливим: як розвідка здійснила сім успішних рейсів до Азовсталі
Сім рейсів гелікоптерів, які доставили на територію заводу Азовсталь воду, їжу, зброю, протиповітряні засоби та десант, евакуювали поранених, вже встигли стати легендою. Безпосередні учасники операції у заблокованому Маріуполі розповіли, як розвивались події на Азовсталі.
Начальник зв’язку оборони Маріуполя за позивним Мольфар розповів, що останньою точкою оборони вирішили зробити завод Азовсталь.
Фото: Міноборони
– Там є природня перешкода – річка, яка закриває з однієї сторони та допомагає тримати оборону. По-друге, він географічно вигідніше розташований. З заводу найлегше діставатися до інших точок у місті, – зазначив Мольфар.
Начальник ГУР Міноборони України Кирило Буданов розповів, що вже тоді російська армія повністю контролювала територію навколо Маріуполь, а водні шляхи заблокувала бойовими кораблями.
– Тоді противник вже повністю контролював всю територію довкола міста Маріуполь. Водні шляхи було неможливо використовувати, оскільки противник підвів свої бойові кораблі. Вони контролювали виходи Маріупольського морського порту. Залишався єдиний шлях – це повітряний міст, – зауважив Буданов.
Фото: Міноборони
За словами начальника зв’язку оборони Маріуполя, наші захисники очікували наступ зі Сходу. Бійці хотіли перекрити доступ до міста, заблокувавши ворога біля Азовсталі. Проте російська армія прийшла з напрямку Бердянська.
– Ми очікували все-таки наступ з напрямку Сходу, що основні сили прямуватимуть у напрямку Безіменного. Ми хотіли не пускати противника у місто, щоб він не перейшов річку. Тому ми хотіли, щоб він вперся в Азовсталь зі сторони лівого берега, і далі вже не пройшов у місто. Ми не думали, що противник прийде з тилу, з напрямку Бердянська, – поділився Мольфар.
Офіцер спецназу ГУР Міноборони України за позивним Флінт розповів, що російські війська постійно завдавали ракетні удари по Азовсталі, тому українським бійцям потрібно було доставити необхідну техніку, за допомогою якої вони змогли б дати більшу відсіч ворогу.
– Авіація противника господарювала у повітрі, завдавала ракетно-бомбові удари. Техніка противника відчувала повну перевагу у вуличних боях, зокрема, брала участь у штурмі Азовсталі. Тому хлопцям було вкрай необхідно доставити переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, комплекси зі знищення броньованої техніки Nlaw та Javelin, – вважає Флінт.
Боєць полку Азов за позивним Георгій розповів, що завод відкрили для місцевого населення. Мирні жителі отримали воду, їжу та речі першої потреби.
– Ми зібрали те, що було розраховано наш особовий склад. Усі сховища Азовсталі, які там були. Там було 36 бункерів, із них робочих 34. І в Азовсталі там теж була якась кількість їжі, води. Відкрили завод для місцевого населення та дали людям продукти, воду та речі першої потреби. Для півмільйонного міста – це нічого, – повідомив боєць.
Разом з захисниками Маріуполя на Азовсталі перебувала ще й велика кількість мирних жителів. Запаси продовольства та ліків, розраховані на українських військових, дуже швидко закінчились.
– Ситуація склалася так, що разом із захисниками на Азовсталь відтягнулася величезна кількість цивільних, які не хотіли перебувати під окупацією. Запас продовольства, медикаментів та води, який був розрахований на гарнізон, дуже швидко вичерпався. На середину березня вже було зрозуміло, що критично необхідно, окрім боєприпасів та засобів ураження противника, доставити воду, продукти та медикаменти.
