Якби не чисельність РФ, ми б давно перемогли: командувач ДШВ про перевагу ЗСУ, службу та цінності

Бригадний генерал та командувач Десантно-штурмових військ Збройних сил України Ігор Скибюк дав інтерв’ю спеціальному кореспонденту, міжнародному оглядачу телеканалу ICTV Володимиру Рунцю. Він розповів про ДШВ, службу в армії та як змінився характер бойових дій за останні роки.

Довідка. Ігор Скибюк народився на Херсонщині, випускник Одеського інституту Сухопутних військ, а згодом і Національного університету оборони України.

Офіцерську службу розпочав у 1998 році в лавах 6 окремої аеромобільної бригади Оперативного командування Захід, яка згодом була переформована у 80 окремий аеромобільний полк та 80 окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду. Пройшов усі щаблі військової кар’єри.

Виконував завдання за призначенням у складі українських миротворчих контингентів у Косові та в Іраку.

Учасник Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. З жовтня 2018 року – начальник штабу – заступник командира 95 окремої десантно-штурмової бригади.

У листопаді 2021 року Ігор Скибюк став командиром Галицької бригади ДШВ, в складі якої і зустрів повномасштабне вторгнення військ РФ в Україну.

Саме під його безпосереднім керівництвом 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада вела успішні бойові дії під час оборони Південного напрямку та міста Вознесенськ, вела запеклі бої в районах Білогорівки, Слов’янська, Лисичанська, Спірного, Бахмуту, брала участь у Слобожанському контрнаступі.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, 14 жовтня 2022 року Ігорю Скибюку присвоєно найвищу державну нагороду – звання Героя України з врученням ордену Золота зірка.

Наприкінці 2022 року Ігоря Скибюка було призначено начальником штабу – заступником командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України, а 11 лютого 2024 року – командувачем Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Лицар орденів Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів, нагороджений іменною вогнепальною зброєю.

Усе своє його життя бригадний генерал Ігор Анатолійович Скибюк присвячує розвитку й становленню українського десанту, примноженню героїчних та славетних традицій окремого роду військ.

Служба в ДШВ

– Десантники завжди асоціювалися з престижем. Всі хотіли, якщо служити в армії, то саме у цих військах. Як вдається підтримувати цей престиж сьогодні – нові виклики, нові часи?

– Нам не потрібно нічого доводити. Ми вже на десятиліття вперед завоювали авторитет військ, престижність. Показали свою ідентичність десантну, зробили безліч значних внесків у перемогу, успішних операцій.

– Чому людям треба йти у ДШВ?

– Ми – високопрофесійні штурмові війська. У нас не буде сумно, ви будете у гущі подій, підготовлені якнайкраще, ви будете під найкращим та найефективнішим командуванням. Ви будете у професійних та згуртованих колективах, де кожна бригада, рота, батальйон – як родина. У нас здоровий глузд на першому плані. Ми відкриті до експериментів, зокрема у ДШВ. Ми напрошуємося на експерименти, які проводить Генштаб, Міноборони.

Потрібно працювати так, щоб військовим частинам було зручно виконувати завдання. Вони не будуть знати, наскільки я компетентний, поки не побачать, наскільки я турботливий. Українська армія – не паперова, не рудиментарна, це сучасна, успішна армія з великими здобутками, хорошими традиціями.

Зазвичай коли закінчуються війни або по їхніх етапах якихось, проводять дослідження і потім намагаються цей досвід впровадити. Ця війна – не така.

– Ви кажете, що головне на вашій посаді зараз, щоб люди відчували турботу. Як вона має проявлятися?

– Для мене честь, коли я вітаюся та тисну руку своїм солдатам. У плані турботи я маю як командувач задовольняти необхідні  потреби у ресурсах своїх військових частин, я повинен вирішувати питання підготовки особового складу та його потреб. У мене є вимога, якщо якийсь солдат звертається, він завжди має отримати відповідь на своє питання.

– Ті військовослужбовці, які їдуть навчатися за кордон, це здебільшого новачки чи люди з бойовим досвідом. Чому вони можуть там навчитися? 

– Буває і так, і так. Проводяться спеціалізовані курси для певних військових професій, компетенцій, на які їдуть вже досвідчені офіцери, сержанти, які вивчають конкретні зразки озброєння або певні компетенції.

А є велика кількість солдат, які щойно призвані і проходять базову підготовку, отримують там основні військові навички. На мій погляд, підготовка за кордоном є необхідною. Вона прищеплює певні цінності цих армій.

Війна та як змінився характер бойових дій

– Щодо передової дуже багато скепсису. Дуже часто у медіа блимають слова “поразка”, “зневіра” і “занепад”, “тупик”. Наскільки праві голоси ззовні щодо того, що відбувається зараз в Україні?

– Як військовий професіонал я маю свій аналіз, якесь прогнозування. Але це досить складна війна, знову ж таки, нерівнозначність у силах. Важлива підтримка наших партнерів, системність цієї підтримки, швидкість цієї підтримки.

– А є ресурси, їх достатньо чи є якась нестача?

– Є нестача, є потреба у найбільш ефективному їх розподілі.

– Яких ресурсів зараз не вистачає найбільше?

– Це засоби бойового ураження і високотехнологічні зразки зброї, щоб ми були на полі бою досить захищені та ефективні. Але у нас є план війни, у нас є плани кампанії, є розуміння того, що ми робимо. У розумінні того, що ми робимо, ми переважаємо противника, переважаємо в ефективності керівництва. Якби це не була настільки неспівмірна кількість противника порівняно з нами, все б вже давно закінчилося. Просто ресурси противника дуже великі.

– Чи хвилювалися військові щодо гойдалок стосовно ухвалення Конгресом США військової допомоги Україні?

– Результат цього важливий, а уся ця політична ситуація, дискусія не потребує заглиблення.

– Експерти кажуть, що характер війни змінився. Ви б погодились з цією тезою? Якщо так, як сторони почали по-іншому воювати?

– Так, він змінився взагалі як характер війн певного покоління. І всередині він змінився декілька разів. Важливі зараз технології різного роду. Я думаю, що закінчувати цю війну будуть вже певні роботизовані системи, які працюватимуть на полі бою. Безсумнівно, це можливості дронів різного типу, можливості засобів розвідки, РЕБу. Зараз йде велике радіоелектронне протистояння засобів розвідки, воно інколи більш жорстоке, ніж ближній штурмовий бій чи боротьба за вогневу перевагу артилерії.

Певні тактичні прийоми і способи зовсім нові, які суперечать тому, до чого ми готувалися. Коли вирішувала маса, то зараз, крім засобів високих технологій, вирішують успішність, навченість, здатність бійця штурмової групи виконувати своє тактичне завдання та мати перевагу над ворогом завжди у будь-яких умовах.

– Чи правильно сказати, що війна стала інтелектуальнішою?

– Однозначно. Ефективність роботи штабів, де, я думаю, ми завжди переважаємо противника, тобто ми завжди розуміємо, що відбувається на полі бою і маємо варіанти, як нам робити. Є ще навченість і професіоналізм людей, які це застосовують та керують операціями. Буває таке, що груба сила не вирішує нічого.