PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Ілія Куса
Автор: Ілія Куса

Військовий конфлікт між Сирією та Туреччиною: чого хоче Ердоган і чому ситуація погіршується

Військово-повітряні сили РФ атакували турецьких військових в Ідлібі. У результаті загинули 33 військовослужбовця. Губернатор прикордонної з Сирією турецької провінції Хатай Рахмі Доган повідомив, що десятки отримали поранення і деякі з них перебувають у важкому стані.

Натомість турецькі війська завдали наземні та повітряні удари цілями сирійського режиму.

Нині ситуація у Сирії критична.

Загибель стількох турецьких солдат не може пройти безслідно. Це означає, що Ердогану треба якось відповідати, і простими рапортами про тисячі нейтралізованих сирійських солдатів уже не обійдешся.

Положення вкрай напружене. З одного боку, масштабна військова операція Туреччини проти сирійської армії у Сирії, ймовірно, на якийсь час отримає кредит народної довіри і схвалення з точки зору моральної переваги позиції Туреччини щодо ситуації у Сирії, в яке все поки що вірять, – розповідає експерт з питань міжнародної політики Ілія Куса.

З іншого боку, затягування конфлікту та зростання жертв у геометричній прогресії може швидко змінити тріумфально-патріотичний настрій почуттям сум’яття та невизначеності у самій Туреччині.

Окрім того, сотні турецьких солдатів перебувають в оточенні на своїх спостережних постах навколо провінції Ідліб на територіях, нині підконтрольних Асаду.

Читайте: Авіація РФ атакувала турецький конвой в Сирії, вбито 33 військових

Їхнє масове вбивство, звичайно, було б уже 80 лвл hard-ball game з боку Дамаска, але якщо його притиснуть до стінки та поставлять питання про виживання політичного режиму, то тут всі засоби хороші.

Асаду втрачати нічого. Сирійські війська на своїй землі. Вони розуміють, за що стоять і за що вмирають. Вони сповнені ненависті до турків і готові стояти до останнього. Генералітет налаштований рішуче (навіть якщо переоцінює свої сили).

До того ж позиція самої Туреччини щодо Ідлібу занадто розмита та неоднозначна як з міжнародно-правової, так і з політичної точки зору.

Читайте: Туреччина скликає екстрене засідання НАТО

По-перше, турецькі військові не мають права перебувати в Ідлібі і взагалі у Сирії. Згідно з міжнародним законодавством, вони є окупантами. Це ускладнює втягування у конфлікт країн НАТО, які не бажають лізти в ідлібське болото.

По-друге, що б не говорила турецька влада, у складі протурецьких сил воюють також і відверті екстремісти – колишні члени “Ісламської держави” (досі використовують відповідні нашивки), екстремісти з Ісламської партії Туркестану та Таухід валь Джихад, терористи коаліції Тахрір Аш-Шям.

Завдяки цим силам турки і зуміли контратакувати сирійську армію в останні кілька днів, захопивши Ан-Найраб, а потім і Саракеб.

Підтримка такого джихадистського інтернаціоналу – це дуже каламутна історія, яка не усім до вподоби і є загрозою для самої Туреччини, у якій з угрупованнями непрості стосунки. Ну, і сюди ж складності із залученням ЄС та НАТО.

У Ердогана реально цугцванг, в який він загнав себе сам. Не реагує – втрачає обличчя та популярність, а можливо, і політичну легітимність. Реагує як зазвичай або слабко – те ж саме і дає привід ворогам і далі на нього тиснути. Реагує – ризикує розв’язати повноцінну війну, яку не факт, що зможе виграти, а наслідки якої можуть стати катастрофою для регіону.

Росія перебуває у такій самій складній ситуації. Якщо Туреччина атакує, треба буде щось робити. Почнуть відповідати слабко і непереконливо – дадуть Анкарі зрозуміти, що можна тиснути й далі. Не відреагують – втратять союзника у Дамаску і, можливо, вплив у Сирії, а ініціативу перехоплять США і їхні союзники. Дадуть відповідь – ризикують розвалити свій альянс з Туреччиною і втягнутися у війну, яку не хочуть.

Читайте: Путін – вбивця! Під консульством РФ у Стамбулі проходить протест

А почали все це амбітні політики з усіх боків, які побудували повітряні замки, вдаючи, що все добре і питання можна вирішити, просто його заморозивши на час, не звертаючи уваги на те, що відбувалося на місцевому рівні.

Автор: Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру Український інститут майбутнього.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка