Ми завоювали не серця європейців, а їхню повагу — Рунець про майбутнє членство в ЄС
Європа більше не дивиться на Україну як на “сіру зону” між Заходом і Росією. Після саміту в Єревані дедалі чіткіше видно: Україна стає частиною європейського політичного та безпекового простору.
Спеціальний кореспондент, міжнародний оглядач телеканалу ICTV Володимир Рунець розповів, як змінилося ставлення ЄС до України, чому європейці перестали боятися українців та який головний виклик бачать у нашій державі.
Саміт у Єревані і нова європейська безпека
— Чому саміт Європейської політичної спільноти в Єревані був важливим для України?
— Треба розуміти одну важливу річ: Україна зараз веде дві війни. Перша — реальна, фізична. Там, де фронт, дрони, кров, загиблі люди. Але є і друга війна — дипломатична. І вона не менш важлива.
Саме перемоги на дипломатичному фронті дають нам можливість виживати у війні реальній і зрештою перемогти.
Якщо дивитися на ситуацію очима людини десь на Донеччині, яка не знає, чи залишатися в підвалі, чи кидати все і тікати, може здаватися, що все дуже погано. Але якщо подивитися ширше — картина зовсім інша.
9 травня в Україні буде День Європи. А в Росії — парад, який уже складно назвати парадом. Частину техніки показуватимуть по відеозв’язку, а на Кремлі стоятимуть кулеметники, бо Путін боїться українських дронів.
І це результат не лише героїзму українців, а й того, що Україна дуже вдало веде дипломатичну боротьбу.
Саміт у Єревані — це показник того, наскільки сильно змінилося ставлення Європи до України. Ми завоювали не “серця європейців” — європейці прагматичні. Ми завоювали їхню повагу.
— Тобто Європа почала інакше дивитися на українців?
— Абсолютно. У Європі роками існував стереотип про Україну як про якусь пострадянську територію, яка застрягла десь у 70-х роках.
Навіть після безвізу були страхи, що українці масово поїдуть у ЄС, сядуть на соцвиплати, обвалять ринок праці. Але цього не сталося.
А після початку повномасштабної війни до Європи виїхали мільйони українців — і європейці побачили зовсім іншу картину.
У Чехії українці наповнюють бюджет. У Польщі різко впало безробіття. Люди побачили, що українці — це не тягар, а працьовиті й адаптивні люди.
Я пам’ятаю саміт НАТО у Вільнюсі. Я тоді питав європейських політиків не як чиновників, а як людей: що вони відчули 24 лютого 2022 року? І багато хто відповідав, що не очікував побачити країну, яка настільки здатна чинити опір.
— Саміт у Єревані показав, що Україна вже стала одним із ключових гравців у Європі?
— Це вже новий рівень для України. Особливо після того, як Україна почала активно працювати з країнами Перської затоки.
Європейці бачать, що держави Близького Сходу дивляться на Україну не як на жебрака, який постійно щось просить, а як на партнера. Україна сьогодні пропонує технології, досвід і знання, зокрема у сфері протидії дронам.
І це дуже важливий сигнал для Європи.
Є ще один символічний момент. Біля Єревана розташована російська військова база, де знаходиться приблизно до 5 тис. військових. І президент країни, яка воює з Росією, приїжджає до Єревана, відкриває саміт, проводить зустрічі на рівних з іншими лідерами.
Це демонстрація того, що Україна перестала боятися.
— Яким був сигнал цього візиту для Москви?
— Насамперед — що Україна більше не сприймає себе як “молодшого брата”, як це роками нав’язувала Росія.
Москва десятиліттями просувала тезу, що Україна нікому в Європі не потрібна. Але сьогодні цей наратив повністю зруйнований.
На саміті в Єревані дуже добре відчувалося, що Україна вже є частиною європейської політичної сім’ї.
Навіть зустріч Зеленського з словацьким прем’єром Робертом Фіцо показова. В Україні Фіцо часто сприймають як “маленького Орбана” (колишній угорський прем’єр, — Ред.), але їхня розмова була конструктивною. Так, у Словаччини є свої економічні інтереси й залежність від російської нафти. Але це вже не розмова про те, чи потрібна Україна ЄС.
Та й сам Роберт Фіцо наголосив, що не має нічого проти вступу приєднання України до Євросоюзу.
Важливою на саміті в Єревані була й зустріч Зеленського з прем’єром Грузії Іраклієм Кобахідзе, який представляє проросійську силу в своєму парламенті. Тобто Зеленський не боїться зустрічатися з своїми, так би мовити, політичними опонентами.
— Європа сьогодні бачить Україну більше як кандидата в ЄС чи як безпекового партнера?
— І те, і інше.
Треба пам’ятати: Європейський Союз ніколи не будувався як військовий союз. ЄС — це про економіку, правила, ринки. Але після початку повномасштабної війни в Україні Європа почала інакше дивитися на питання безпеки.
Особливо зараз, коли президент США Дональд Трамп створює серйозну турбулентність усередині НАТО. Європа вже думає про власну систему безпеки. Поки що про це говорять дуже обережно, але ці процеси вже йдуть.
Наприклад, Євросоюзу вигідно прийняти Туреччину до себе, навіть попри всі претензії, як-от посилення влади в руках президента Реджепа Ердогана, обмеження свободи слова, залежність судової системи тощо. Для ЄС Туреччина вигідна, бо це країна НАТО, яка через оптичний приціл дивиться на Чорне море і Крим. Крім того, Туреччина має дуже потужне виробництво зброї.
І тут Україна стає критично важливою для ЄС, бо має унікальний бойовий досвід, якого зараз немає фактично ні в кого в Європі. Зараз наші військові працюють у країнах Перської затоки.
Король Бахрейна Хамад бін Іса Аль Халіфа присилає в Єреван два літака за Зеленським. Президент України запропонував Бахрейну укласти угоду drone deal та розширити партнерство у сфері безпекових технологій.
Європейці бачать, що найбагатші країни світу дивляться на Україну як на партнера.
Україна захищає європейські цінності
— Наскільки Євросоюз готовий до вступу України?
— ЄС неоднорідний. Не можна порівнювати економіки Люксембургу й Болгарії, але вони мають однакове право голосу.
Чи готова Європа до України? Частково вона вже живе з Україною. Мільйони українців перебувають у країнах ЄС, і це не зруйнувало Європу.
Так, Україна потребуватиме підтримки. Але водночас вона сама стане великим внеском для Європи — і економічним, і безпековим.
— Які головні страхи Європи щодо України?
— Сьогодні Європа не боїться, що українці приїдуть і сядуть на соцвиплати. Цей страх давно зник.
Європейців більше лякає інше — що Україна може перетворитися на ще одну Угорщину.
Тобто проблема не в українцях як суспільстві. Проблема — у політичній культурі, яка в нас ще тільки формується.
Українській державі лише 35 років. Для історії це дуже мало. Ми не можемо порівнювати свої інституції з британськими чи німецькими, які будувалися століттями.
Але водночас українське громадянське суспільство сьогодні дуже сильне. Для України громадянське суспільство — це фундамент держави.
Колись європейці дуже боялися нашої корупції. Якось у 2014 році я сперечався з європейськими журналістами, мовляв, ЄС же взяв до себе Болгарію, Угорщину, Словаччину, а там корупція не менша, ніж в Україні. На що мені журналісти говорили, що то інше, а у нас в Україні — мафія.
Тут можна згадати, як в Угорщині побудували кругову розв’язку, яка не сполучена з жодною дорогою і знаходиться просто посеред поля. Будівництво обійшлося в понад €1 млн. Проєкт профінансували за кошти Європейського Союзу. От такий парадокс.
Україна і ЄС
— Чи змінилася риторика європейських політиків щодо України за останні роки?
— Дуже сильно.
Показовим був момент, коли президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вперше приїхала в Бучу після визволення міста в березні 2022 року. Вона побачила все на власні очі — розстріляні вулиці, дитячі візочки, убитих цивільних. І тоді прозвучала її фраза: Enough is enough (досить, це вже занадто).
Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель казала, що після анексії Криму та нападу на Донбас у 2014 році кремлівський диктатор Володимир Путін перебуває “в іншому світі” і нібито втратив “зв’язок із реальністю”.
Водночас вона намагалася втягнути Україну в формулу Штайнмаєра у 2015 році (механізм поетапної реалізації Мінських угод щодо врегулювання конфлікту на сході України. Формула визначає порядок набрання чинності законом про особливий статус Донбасу та проведення місцевих виборів, — Ред.)
А з початком повномасштабної війни Меркель заявила, що Путін зазіхнув на демократію та хоче знищити Європейський Союз.
Політики, які раніше намагалися домовлятися з Путіним, тепер почали зовсім інакше дивитися на Росію.
Європа поступово усвідомила, що йдеться не лише про Україну. Йдеться про безпеку самої Європи.
— Яку головну помилку Україна не повинна допустити у відносинах з ЄС?
— Україна не повинна перетворитися на Угорщину Орбана.
Не можна говорити з Європою мовою шантажу чи ультиматумів. Не можна вимагати від людей підтримки й одночасно руйнувати правила спільноти, до якої хочеш приєднатися чи в якій живеш.
Поки що Україна цього не робить — і це добре.
— Як би ви пояснили значення Дня Європи для українців у 2026 році?
— Тут усе дуже просто.
Ти або дивишся парад на Червоній площі, або думаєш про ціну свободи, демократії та миру після Другої світової війни.
Європа — це насамперед про цінність людського життя, свободи й демократії. І нам дуже важливо це усвідомлювати.
