Військові дії в Сирії нині сконцентровані на північному заході країни. Урядові сирійські війська при підтримці Росії атакують провінцію Ідліб – останній форпост повстанських сил, яких підтримує Туреччина. В Ідлібі знаходиться регулярна турецька армія, яка протистоїть військам Асада та росіянам.
Фактично, російська і турецька армія вже воюють між собою. Російська авіація підтримує наступ сил Асада з повітря та бомбить турецькі позиції в Ідлібі. З початку 2020 року в Сирії загинуло вже півтора десятка турецьких військових.
Нині в турецькому суспільстві ростуть антиросійські настрої, – розповідає Фактам Тижня місцевий політолог Торгул Ісмаїл. Кремль заявляє, що знищує терористів, а насправді часто атакує мирних мешканців. Під час нещодавнього авіаудару в Ідлібі було вбито 15 цивільних, серед них восьмеро дітей.
Туреччина вже оголосила про початок операції в Ідлібі з метою зупинити наступ сил Асада, та нарощує свою військову присутність в сусідній країні. Більше того, за повідомленням агентства Bloomberg, для стримування російської авіації Анкара попросила Вашингтон розмістити на турецько-сирійському кордоні два зенітно-ракетних комплекси Patriot.
Читайте: Росія і Туреччина запустили Турецький потік
Але й Росія поки не поспішає давати задню. Мета Москви в Сирії – збереження будь-якою ціною режиму Башара Асада. Відділяє росіян від цього – захоплення провінції Ідліб. Але збереження власної військової присутності в Ідлібі – це вже питання національної безпеки для Туреччини.
Однак, своєю військовою операцією в Сирії переслідує Туреччина і суто політичні цілі. Заради тиску на Росію в сирійському питанні Ердоган може використати й інший конфлікт – лівійський. В громадянській війні в цій африканській країні Анкара і Москва теж підтримують ворогуючі сторони. Туреччина – визнаний ООН уряд, Росія – маршала Халіфа Хафтара.
Ердоган стверджує, що у Лівії воюють більше 2 тис. вагнерівців. Вагнер – це позивний Дмитра Уткіна, ветерана чеченської кампанії, якого бачили навіть на офіційному прийомі в Кремлі поряд з самим Володимиром Путіним.
Кремль використовує найманців там, де необхідно приховати власну військову присутність. Адже офіційно ніякої кампанії Вагнера просто не існує. До того ж, так вирішується ще одне завдання – утилізація небезпечних елементів російського суспільства. Тим більше, що за жертви серед вагнерівців теж ні перед ким відповідати не треба.
Виходить таке собі державне гарматне м’ясо, аутсорсинг втрат. На Близькому Сході найманцям платять до $5 тис. на місяць. Для росіян це багато. Причому, за ці гроші вагнерівці беруть участь у реальних бойових діях. І не лише. В Сирії, наприклад, зафільмували тортури над арабами.
Та використовують їх і для виконання більш практичних завдань. Зокрема, захоплення нафтових та газових родовищ. Під час однієї з таких спроб взяти під контроль нафтопереробний завод в сірійській провінції Дейр-ез-Зойр в лютому 2018 року, бійців групи Вагнера накрила американська авіація. Загинуло тоді за різним даними до двохсот вагнерівців. Хоча офіційний Кремль ніяких втрат так і не визнав.
В Лівії вагнерівців також цікавить нафта. До початку громадянської війни ця країна була одним з найбільших експортерів нафти в світі. Інтереси Путіна і Ердогана в Лівії та Сирії перетнулися не на жарт. І все може закінчитися новою масштабною війною.
Але і з Заходом у турецького президента – конфлікт. І Путін йому потрібен для шантажу Європи та США. Чи продовжать два авторитарних лідери, які прагнуть імперської величі своїх держав, мачистські перегони?
У грі з Москвою у Анкари в запасі є ще одна карта. Туреччина, як показує практика останніх років, щойно в неї проблеми з Росією – їде в Україну. Ердоган завітав до Києва на початку лютого та натиснув на всі російські болючі теми. Заявив, що Туреччина ніколи не визнає анексію Криму та звернувся до українських військових.
Це гарний момент для української дипломатії активізувати свою діяльність на турецькому напрямку, демонструвати підтримку турецької позиції на міжнародній арені. Важливий момент – розвиток партнерства військових структур.
До слова, Факти ICTV розповідали про те, що Туреччина виділить Україні близько $36 млн військової допомоги.
