“Судячи з усього, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати”, – каже посміхаючись російський диктатор Володимир Путін, виступаючи на виставці, присвяченій 350-річчю від дня народження імператора Петра I.
Тобто за термінами “денацифікація” та “демілітаризація”, як поясненням нападу на Україну, більше ніхто не ховається. “До наших планів не входить окупація українських територій”, – сказав Путін 24 лютого, оголошуючи про початок війни. А тепер вже відкрито визнає, що прийшов захопити Україну для відновлення імперії.
Причому не тільки Україну, в імперському угарі псевдоісторик Путін висловив претензії і на естонські та фінські території, а в Держдумі РФ слідом за диктатором вже пропонують скасувати визнання незалежності Литви.
Бункерний дідусь у своїх хворих фантазіях вже давно порівнює себе з російськими імператорами. Але якщо Петро I кров’ю прорубував “вікно в Європу”, то Вова I це вікно наглухо зачинив для кількох поколінь росіян.
Географ глобус пропив
Манія географічної карти – традиційна хвороба тиранів і диктаторів. Історія вчить, що закінчується така хвороба, як правило, дуже болісно для них самих.
Наполеон Бонапарт до 1812 року що тільки не оголошував частиною Франції – Нідерланди, німецькі Гамбург, Бремен, значні частини Італії з Генуєю і Турином, Каталонію, і навіть всю Далмацію та Іонічні острови. Наполеон з особливою насолодою вигадував назви департаментів на цих землях. Зрозуміло, що країни Європи ці приєднання не визнали. І коли настав 1815 рік і Францію повернули у старі кордони – корито великої імперії розбилося.
Гітлер теж активно включав усе нові землі до Рейху – результат відомий. Тепер Путін у розпал війни проти України мріє про якісь “приєднання”, а його посіпаки, відвідуючи тимчасово окуповані території, розповідають, що “Росія тут назавжди”.
– Панове географи, не забудьте, як закінчувалися такі ігри навіть у могутніших і страшніших — ганьба, довічне ув’язнення, куля в голову… І ще добре, якщо світова спільнота погоджувалась на старі кордони божевільних імперій, – відзначає російський історик Андрій Зубов.
Що це означає для України
На практиці ж хвороблива манія Путіна до “повернення земель” означає, що РФ переходить до поглинання окупованих українських територій. За даними джерел видання Медуза, так звані “ЛНР”, “ДНР” та тимчасово зайняті райони Запорізької й Херсонської областей планують об’єднати в один федеральний округ у складі Росії. Керує цим проєктом перший заступник голови Адміністрації президента Сергій Кирієнко, який останнім часом зачастив на тимчасово окуповані території.
– Сергій Кирієнко відповідає виключно за внутрішню політику Росії. Те, що він приїжджає до Маріуполя, Мелітополя — ясний сигнал всій російській еліті: Володимир Путін збирається анексувати ці території, жодної “незалежності” довго не буде, а буде “прохання про входження до складу Росії”, – вважає політичний оглядач Віталій Портніков.
Кирієнко вже почав розставляти на окупованих територіях своїх людей, що також свідчить про орієнтацію на поглинання. Так, у так званій “ДНР” він змінив “уряд”, призначивши його новим керівником російського чиновника Віталія Хоценка. До цього Хоценко працював міністром енергетики, промисловості та зв’язку Ставропольського краю Росії та директором департаменту Міністерства промисловості та торгівлі РФ.
Хоценко – випускник “школи губернаторів” та фіналіст конкурсу Лідери Росії 2018-2019 років. Обома проєктами опікувався Кирієнко і тепер розглядає їх як кадровий резерв для окупованих територій.
Разом із Хоценком у Донецьку висадилася ціла команда росіян. Заступником голови “уряду ДНР” став Євген Солнцев, який був помічником міністра будівництва Росії, а раніше працював у РЖД. Заступником керівника “адміністрації голови ДНР” призначений Олександр Костомаров – він обіймав посади віцегубернатора спочатку в Липецькій, а потім в Ульяновській області. І в Липецьку, і в Ульяновську Костомаров займався політичними питаннями.
А у самопроголошеній “ЛНР” було оголошено про призначення “віцепрем’єром” колишнього віцегубернатора Курганської області Владислава Кузнєцова. Показово, до цього російські чиновники ніколи не займали постів в урядах псевдореспублік.
– Призначення Кирієнком “своїх” людей на керівні посади у “ЛДНР” свідчать про те, що рішення щодо поглинання територій у Кремлі прийняте. Для контролю над процесом потрібні люди, яким Кирієнко може довіряти. У “ЛДНР”, де відносно сильні “місцеві еліти”, виникла потреба призначати виконавців ззовні — брати зі свого кадрового резерву. І саме вони координуватимуть процес поглинання своїх областей Росією, – підкреслюють в Українському інституті майбутнього.
З Півднем складніше
Але з тимчасово окупованими районами Херсонської та Запорізької областей десантом підконтрольних варяг ситуацію не вирішиш. Ці території – фактично некеровані з цивільної точки зору. Росія спирається тут виключно на військових. Тому навіть видимість “референдуму” провести буде важко, на святкування Дня Росії, наприклад, зібрати людей зовсім не вдалось. Надія – продемонструвати якусь згоду місцевих еліт з анексією, легітимізувавши таким чином процес.
– Найближчими тижнями Росія активно займатиметься створенням політичної інфраструктури на окупованих територіях Півдня України. Для цього підбиратимуть українських політиків та/або бізнесменів, які готові працювати на користь РФ. На відміну від попередніх місяців, коли подібні особи приховували свої симпатії до окупантів, зараз їх робитимуть максимально публічними, відрізаючи таким чином “шляхи до відходу”, – відзначають в Українському інституті майбутнього.
Подібна практика (у разі її успіху) може також використовуватися як механізм деморалізації частини українського суспільства.
Завіса для внутрішнього споживача
Рішення Кремля про анексію окупованих територій свідчить про те, що ця тема стає ключовою і у комунікації влади всередині Росії. Російському населенню спробують знову продати “відновлення величі країни”, як пояснення зубожіння та бідності.
Мовляв, заради історії знову треба трохи потерпіти. Крім того, навколо окупованих територій розвернеться нова боротьба всередині російських еліт. Для того ж для Кирієнка успіх проєкту з поглинанням – визначальний крок для майбутньої кар’єри, в якій він бачить себе вже ледь не наступником Путіна.
Утім, російським переписувачам підручників з історії та географічних мап не варто поспішати. Про які “референдуми” та “приєданння” можна серйозно говорити, якщо ЗСУ вже менш ніж за 20 км від Херсона і продовжують своє просування, звільняючи один за одним захоплені населені пункти.
Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк впевнений, що утриматися на Півдні для російських загарбників – нереальне завдання, і українські військові матимуть шанси на системний контрнаступ.
Разом з тим, задумане Росією “приєднання” українських територій стане показовим сигналом для Заходу і лише підсилить як санкційний тиск на Москву, так і збройну підтримку України.
– Ця відверто імперіалістична програма є безпрецедентним викликом міжнародному праву і серйозною загрозою для всієї повоєнної глобальної системи безпеки. Вона також викриває абсурдність закликів умиротворити Москву або прийняти якесь врегулювання шляхом переговорів, яке дозволить уникнути “приниження” Росії, – констатує Пітер Дікінсон, науковий співробітник Atlantic Council.
За словами Дікінсона, жодного компромісу з Кремлем бути не може, поки Путін продовжує заперечувати право України на існування та заявляє про свій намір анексувати цілі регіони країни.
Всім миротворцям нарешті треба усвідомити, якщо Путін не зазнає вирішальної поразки в Україні, він обов’язково піде далі у своїй місії щодо “повернення” втрачених російських земель. Власне, він про це вже відкрито говорить, і найкращий спосіб зупинити Вову I – забезпечити перемогу України у війні.
