Що таке 5-та стаття НАТО та коли її застосовують
За результатами переговорів у Вашингтоні, США та європейські лідери розпочнуть роботу над безпековими гарантіями для України. Вони спиратимуться на діяльність Коаліції охочих і можуть передбачати розгортання багатонаціональних сил.
Гарантії мають забезпечити посилення української армії без обмежень, зокрема щодо чисельності військ, щоб не допустити будь-яких вимог Росії про скорочення ЗСУ у рамках можливої мирної угоди.
Пакет заходів базуватиметься на ініціативах Великої Британії та Франції, які очолюють Коаліцію охочих, і може включати багатонаціональні сили, проте формат їхнього розгортання ще остаточно не визначено.
Лідери також підтримали ідею гарантій на кшталт статті 5 НАТО, запропоновану прем’єркою Італії Джорджою Мелоні. Деталі та роль США у цьому процесі ще потребують узгодження.
Факти ICTV зібрали усі деталі про те, що таке стаття про колективну оборону Північноатлантичного Союзу.
5-та стаття НАТО – що це
Коли у 1949 році народжувалося НАТО, основоположним завданням Північноатлантичного договору – засновницького договору НАТО – було створення пакту взаємної допомоги з метою протистояння можливим намаганням Радянського Союзу поширити свій вплив на інші частини континенту, поза межами Східної Європи.
Держави-члени НАТО домовилися, що Договір має ґрунтуватися на солідарності – стаття 5 цього договору про колективну оборону фактично стала серцевиною військового блоку.
Стаття 5 договору Північноатлантичного Союзу передбачає, що напад на одного учасника НАТО є нападом на усіх його членів і викликає відповідь усіх держав-членів Союзу. Рішення щодо застосування 5-ї статті НАТО ухвалюється після консультацій між учасниками блоку.
Принцип колективної оборони посідає центральне місце у засновницькому договорі НАТО, що є виключним і непорушним принципом, який поєднує усіх членів організації, зобов’язуючи їх захищати одне одного і створюючи дух солідарності усередині військового блоку.
У разі введення в дію Статті 5, держави – члени НАТО можуть надавати будь-яку допомогу, яку вважають за доцільне відповідно до обставин. Це обов’язок кожної окремої країни, і кожна країна вирішуватиме, яку саме допомогу вона вважає за доцільне надати у кожному конкретному випадку.
Допомога надаватиметься у координації з іншими членами НАТО, причому не завжди йдеться про виключно військову допомогу. Характер допомоги залежатиме від наявності матеріальних ресурсів кожної з держав-учасниць. Отже, кожна окрема країна сама вирішуватиме, яким буде її внесок.
Коли застосовують 5-ту статтю НАТО
За статтею 5, у разі, якщо будь-яка з держав – членів НАТО стає жертвою збройного нападу, усі інші без винятку члени вважатимуть цей акт насильства збройним нападом на них усіх і вживуть усіх заходів, які вважатимуть за доцільне, щоб допомогти члену НАТО, який зазнав нападу.
У Договорі не деталізовано, що саме вважається “збройним нападом”, але інші міжнародні договори, як-от документи ООН, містять широкий перелік ознак агресії. Серед них, зокрема, застосування зброї державою проти території іншої держави.
За історію існування НАТО стаття 5 вперше була реалізована після терористичних атак у США 11 вересня 2001 року. Тоді заходи із колективної оборони охоплювали більш активний обмін розвідданими, допомогу Сполученим Штатам у питанні патрулювання повітряного простору тощо.
Текст 5-ї статті НАТО
Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить індивідуально чи спільно з іншими Сторонами такі дії, які вважатимуться необхідними, включно із застосуванням збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні.
Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв’язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.
Дану статтю доповнює Стаття 6, у якій йдеться, що у разі застосування Статті 5 збройним нападом на одну або більше Сторін слід вважати збройний напад, здійснений:
- на територію будь-якої із Сторін у Європі чи у Північній Америці, на алжирські департаменти Франції , на територію Туреччини чи на острови під юрисдикцією будь-якої із Сторін, розташовані в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака;
- на збройні сили, кораблі чи літальні апарати будь-якої із Сторін, які перебувають в межах цих територій або в якомусь іншому регіоні Європи, де на момент набуття цим Договором чинності були розміщені окупаційні війська будь-якої із Сторін, а також у Середземному морі чи в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака.
Джерело: NATO