Вийти на четвертий етап неможливо – Арістов про план виходу України з карантину
Перший етап виходу України з карантину, згідно з планом Кабінету міністрів, має початися 11 травня.
Індикатор для нього можна було вважати виконаним, адже до сьогодні відсоток виявлених інфікованих до всіх протестованих не перевищував 5%.
Водночас з плану видно, що уряд вирішив не розкривати усі карти. Тому багатьом він здається далеко не ідеальним.
В інтерв’ю Фактам ICTV директор Revival Institute for Future, інфекціоніст Вадим Арістов розповів, наскільки дієвий план Кабміну і що можна змінити.
– Як ви оцінюєте крок уряду з опублікування плану виходу з карантину?
– Те, що уряд дав чітку дорожню карту, поділену на етапи, з визначеними критеріями і тим, що відкриватиметься – це, безумовно, великий прорив. Кожному бізнесу, його власникам і співробітникам важливо розуміти і бачити ситуацію, стежити за прогнозами.
Зараз уряд визначив критерії, які є певними KPI (ключові показники ефективності – Ред.), але поставив їх не для себе, а для навколишнього світу. Ми можемо дивитися на певні показники, як на термометр, але вони визначають те, що ні ми, ні уряд не здатні контролювати.
Можна це пояснити метафорою. Уряд каже: сидіть вдома, поки на вулиці є дим від пожеж у Чорнобилі. Індикатори показують, що дим від пожеж справді є і потрібно сидіти вдома. Немов цей дим з’являється у повітрі сам по собі, не від підпалів. Немо Кабмін не може на це жодним чином впливати.
Вищим рівнем відповідального урядування була б заява: ми виводитимемо щодня певну кількість пожежників, і громадяни зможуть контролювати, було це зроблено чи ні. Далі уряд щотижня нарощує чисельність пожежників на таку кількість осіб – ми дивитимемось, чи змогли це зробити.
Ми розумітимемо, що люди взяли на себе відповідальність, від якої залежить очищення повітря, і як вони з нею впоралися. Зараз цього немає. Щонайменше немає в публічній частині дорожньої карти виходу з карантину. Можливо, певна робота ведеться непублічно. Тобто уряд контролює своїх профільних виконавців і накладає певну відповідальність на них.
Однак коли ми цього не бачимо, не можемо бути певні в тому, що воно так справді і є.
– Що ви можете сказати про перший етап плану уряду?
– Є такий показник – відсоток виявлених інфікованих до всіх протестованих. Він не повністю адекватний. Кількість і якість протестованих фактично визначається урядом.
Кількість протестованих повністю залежить від мережі тестування (скільки лабораторій внести, скільки змін лаборантів вивести). Якість протестованих залежить від вибірки – кого з пацієнтів пропускають на аналізи (який алгоритм надати лікарям). Цими чинниками дуже легко маніпулювати або бути заручником маніпулювання місцевої влади.
Зараз видно все більше успіхів президента і міністра охорони здоров’я Степанова з підвищення забезпеченості ПЛР-аналізами на Covid-19. Однак залишається питання ефективності використання цих ресурсів, на які спрямували всю потужність держави. Чи тестуємо ми справді тих, від кого залежить поширення епідемії і час виходу з карантину?
Правильний шлях – спочатку збільшити відсоток охоплення Covid-тестами хворих з симптомами ГРВІ. Охопити їх повністю. Далі нарощувати через регулярні хвилі тестування всіх медиків, касирів, вразливих груп. І далі поширювати з охопленням хоча б 1% населення щотижня. Однак поки зусиль для цього недостатньо.
Інший спосіб маніпулювати, але це правильний орієнтир – збільшувати відсоток протестованих з підозрою на ГРВІ.
Станом на середину квітня є дані про кількість ГРВІ в країні. Мій Revival Institute порівняв кількість зафіксованих пацієнтів з ГРВІ та кількість протестованих нових підозр на Covid-19. На останню інфекцію у нас тестується не більше ніж 11,7% усіх випадків ГРВІ.
В реальності – ще менша частка осіб з ГРВІ, бо частина нових підозр на Covid-19 – це пневмонії, контактні особи та інші.
Відповідно, коли ми схочемо перевірити достатність Covid-тестування – то є показник співвідношення нових підтверджень інфекції до нових підозр. Від тижня до тижня він складає 39-43%. А показники Південної Кореї, на яку всі країни рівняються – 2%. Тобто в нас тестують явних хворих, дуже мало виявляють і перевіряють контактних осіб.
Для пересічного громадянина це не так помітно і зрозуміло, адже загальна кількість тестів на Covid-19 виглядає значною і постійно зростає. Кого ж тестують, окрім нових підозр на інфікування?
Є певна кількість хворих в лікарнях, яким роблять ці тести. Поки вони в лікарні, їм кілька разів повторюють тести. Це важливо, щоб знайти момент, коли їх вже можна виписувати. Однак, звичайно, це менше впливає на розповсюдження епідемії, аніж тестування нових підозр і контактних осіб для нових підтверджених випадків інфікування.
Я казав, що обраний урядом показник не повністю адекватний. Ми розглянули нижню частину цієї пропорції, тепер давайте перейдемо до верхньої – до кількості виявлених інфікованих. Може виникнути ситуація, коли кількість інфікованих зростає в абсолютних цифрах, однак загалом співвідношення стабільне або зменшується, адже почали тестувати безсимптомних людей або частіше перевіряти тих, хто майже вилікувався.
Тому можна порадити уряду обирати показники, які краще демонструють епідемічну ситуацію. Показник всіх інфікованих до всіх протестованих можна було б замінити на динаміку кількості інфікованих в абсолютних цифрах. В такому разі ми дивитимемось на результати уряду з контролю епідемії, а не на маніпулятивні співвідношення.
Загалом – співвідношення, на елементи якого впливає каскад різних зацікавлених чиновників – дуже необ’єктивний показник для політичних рішень.
– Які є проблеми на інших етапах?
– Індикатор другого етапу плану уряду – щоденна кількість пацієнтів, які одужали. Він базується на припущенні, що все добре з тестуванням і ми бачимо, яка епідемічна ситуація в країні. Ніби коли люди інфікуються, ми їх знаходимо і починаємо лікувати.
І відповідно, якщо надходження до лікарень з Covid-19 менше, ніж вивільнення ліжок цими пацієнтами – це нібито маркер поступового виліковування країни від епідемії. Однак це дуже політичний індикатор, адже він характеризує, скоріш, віртуальну, ніж реальну ситуацію.
Зараз потужність нашої системи тестування дуже обмежена, вона не відповідає розмірам країни. Сьогодні система виліковування в Україні справляється краще, аніж система тестування.
Нині у нас тестують лише 0,077% населення. Водночас в США поставили собі за мету тестувати 2% населення, і цього тижня її мають досягти. Загалом Сполучені Штати хочуть досягти показника тестування в 1% населення щотижня і нарощувати далі до 10%.
В Україні дуже маленька швидкість тестування, через що в систему не входить достатня кількість інфікованих. Тобто вони можуть продовжувати відвідувати громадські місця і розганяти епідемію або лікуються вдома і звертаються вже у тяжкому стані.
Загалом – готовність системи тестування в Україні поки відстає від рівня, який нам потрібен для виходу з карантину.
Наступним індикатором у плані уряду є зайнятість лікувальних закладів хворими на Covid-19 менше 10%. Взагалі дивно, що про це кажуть, адже минулого тижня була зайнятість ліжок 8,4%. Тобто він вже досягнутий, а його у плані ставлять на третій етап.
На четвертому етапі у нас індикатор про нові непов’язані випадки.
Станом на сьогодні його просто неможливо досягнути, адже немає потужності знаходити пов’язаність. Задовольнити цей критерій по-справжньому неможливо без створення нової інфраструктури (Центру контролю та попередження захворювань – подібного до американського CDC).
Чого не вистачає – так це системи медичних розслідувачів. В Ухані (провінції на 11 млн жителів) працювало 1,8 тис. груп по п’ять розслідувачів. Тобто величезна, потужна система, яка повинна знаходити контактних осіб і, відповідно, говорити про те, що є пов’язаність випадків між собою.
В нас після закриття Держсанепідслужби країна пішла в протилежний бік. Кількість епідеміологів зменшилась – зараз їх близько 500. Тож для задоволення цього етапу потрібно створити необхідну інфраструктуру.
Однак сумно, що, згідно з запропонованим планом, четвертого етапу можна і не досягати. Адже на третьому етапі вже всі найважливіші для бізнесу обмеження знімаються.
На ньому вже є театри і кінотеатри, заклади громадського харчування – найпотужніші способи контакту людей між собою та інфікування працюватимуть.
Зняття обмежень, які є на четвертому етапі, більше про психологічні ознаки відновленого комфортного життя. Це, наприклад, планова медична допомога і метро.
Тому тривогу викликає така асиметрія. Ми відкриваємо способи найбільшого розгону епідемії, однак публічно не висуваємо зобов’язань запустити необхідну інфраструктуру для контролю за епідеміями. Очевидно, що з переходом до третього етапу в уряду вже не буде такого серйозного лобіювання від підприємців і опозиції і, відповідно, стимулу створення важливої для нацбезпеки інфраструктури розслідувань інфікувань.
Нам фактично обіцяють, що ми можемо повернутись до попереднього життя, не зробивши висновків, як уникнути повтору проблеми. А вона повториться, можливо, вже через місяць після зняття цього карантину. І знову ми обиратимемо між горою трупів і закриттям економіки. А Південна Корея створила потрібну інфраструктуру і не сиділа в карантині взагалі.
Повертаючись до метафори – не потрібно думати, що у нас є “дим” навколо квартири, який невдовзі розвіється, і ми житимемо, як і раніше. Потрібно створювати команди “пожежників” і саджати на ізоляцію “паліїв”.
Наше майбутнє пов’язане з постійним в’їздом людей з новими інфекціями. Час на подорож з найвіддаленішого села Бразилії, Африки, Китаю – 36 годин. Щороку у нас прискорюватиметься поява нових інфекцій, з якими людство ніколи не стикалося.
Є глобальне потепління, скорочення тропічних лісів, переміщення різноманітних гризунів, кажанів ближче до людини. Відповідно, ми підхоплюватимемо інфекції, про які навіть не думали. Також прискорюватиметься їх поширення між видами.
Відповідно, нам потрібно мати інший рівень системи протиепідемічної безпеки і здатність медичної системи швидко мобілізовувати медиків, ліжка, обладнання.
– Які показники можна ввести замість тих, що зараз є в уряду?
– Перший індикатор – зменшення абсолютних чисел інфікування. Зараз використовуються співвідношення, а вони маніпулятивні.
Другий – підвищення охоплення населення тестами. Потрібно його доводити до 1% щотижнево.
Третім показником має бути досягнення такої кількості тестів, за якої відсоток лабораторно підтверджених випадків Covid-19 серед нових підозр буде близько 2-3%.
Четвертий показник – збільшення тестування людей з ГРВІ. Потрібно охоплювати 100% таких пацієнтів.
П’ятим індикатором можна зробити зменшення середнього часу очікування тесту. Зараз люди чекають до восьми днів на результати, а за цей час потрібно було б їх лікувати і проводити розслідування їх контактів.
Шосте – збільшення кількості перевірених контактів. Потрібно бачити, скільки контактів перевірили відносно тих, кого визнали інфікованими. Знайшли одного інфікованого і перевірили його контакти протягом двох останніх діб. Наразі забувають перевірити і родини інфікованих, і мешканців їх гуртожитків.
Сьомий індикатор – зростання кількості розслідувань захворювання.
Восьмим показником можна зробити здатність вилікувати. Потрібно впевнитись: летальність людей з Covid-19, що об’єднані датою надходження, поступово знижується. Тобто покращуємо протоколи лікування і взаємодію лікарів, а не виснажуємо здатність системи лікувати.
Дев’яте – зростання кількості ШВЛ в країні, розуміння, скільки їх закупили і ввели в роботу. Бо апарат у коробці не лікує – потрібен підвід кисню і наявність кваліфікованих лікарів.
Десятим індикатором стане вивільнення ліжок в реанімаціях і ШВЛ, щоб бачити, що система справді все менш навантажена у дефіцитній ланці.
Одинадцяте – збільшити терміни всіх етапів з 10 до 14 днів, оскільки саме це середній інкубаційний період хвороби. Якщо ми хочемо змінити баланс системи і побачити епідемічний результат – потрібно дочекатися кількості нових інфікованих.
І останнім є частка медиків, що охоплені тестуванням раз на два тижні. Україні потрібно охоплювати найвразливіші групи населення. Щонайменше, касирів і медиків.
Тільки завдяки науці і правильному менеджменту ми можемо зупинити епідемію. З найменшими втратами для економіки. Якщо зекономити на розрахунках і протиепідемічній інфраструктурі – сплатимо вдвічі більше. Причому з кишені громадян і бізнесу.
Спілкувався Владислав Бомбела
