26 січня нардепи від монобільшості з підтримкою депутатської групи Довіра ухвалили законопроект про всенародний референдум. Для підтримки закону вистачило 255 голосів, однак депутати від Голосу та Євросолідарності проголосували проти.
Чому у Раді розділилася думка нардепів і що насправді означає цей закон, пояснює голова правління громадянської мережі Опора Ольга Айвазовська.
– Скасування дії попереднього диктаторського закону тривало шість років та завершилось відповідним рішенням Коституційного суду. В цьому процесі для мене героїнею є Юлія Кириченко, яка тримала процес багато в чому на власній ініціативі та не залишала його протягом трьох скликань парламенту.
Не всіх тоді турбувало, наскільки той закон є загрозливим і далеким від демократичної практики. Натомість, групи, які не підтримують цієї форми народовладдя не ініціювали на моїй пам’яті навіть дискусії щодо виключення з тіла основного Закону в конституційний спосіб цього інструменту.
Звісно, це було і нереалістично. Мати норму в Конституції, але виступати проти закону – вцілому породжує практику мертвонародженості самого права. Будь-якого права, а не лише на референдум. Сьогодні може йтися про референдум, а завтра і про вибори, бо вони комусь здаються шкідливими.
За її словами, законопроект встановив дієві запобіжники проти зловживання правом, яке може бути здійснено винятково політичними групами.
Держава Україна не спроможна щомісяця проводити референдуми про все на світі, бо ми не маємо для цього двох мільярдів помножених на апетити політиків.
– Але ці запобіжники хтось вважає такими, які не дадуть провести референдум взагалі, а інші – навпаки, що ми матимемо марафони волевиявлення. І одні, і інші добре розуміють, що ці судження є далекими від істини.
Закон не підмінятиме парламент, бо у ньому немає норми про ухвалення законів, хоча багато хто цього хотів. Це закон є трьохетапною верифікацією будь-яких територіальних питань, коли президент, чи парламент буде підписувати угоди, але громадяни скажуть – ні.
Ольга Айвазовська наголосила, що закон не дає право виносити на розгляд антиконституційні питання або такі, що суперечать правам людини.
– Хочеться згадати популярну тему про смертну кару, яка залишається популярною, але виноситись на голосування не зможе, як і Мінські угоди, бо вони не є частиною офіційно ратифікованих міжнародних угод, які можуть бути схвалені через інструмент референдуму.
Тому посилання на Загальну декларацію прав людини та інші ратифіковані документи є прийнятними і корисними. Скасування ж дій окремих норм законів, або законів є формою народного вето, втім, парламент може заповнювати правовий вакуум через прийняття відповідно до регламенту інших законів або норм.
А от оцінка щодо відповідності Конституції КСУ питань відбувається лише в порядку звернення президента або 45 народних депутатів, що є їх правом, а не обов’язком, тому кожна з гілок влади має інструменти вивірення змісту ініціативи.
Електронне голосування не діятиме до ухвалення окремого закону на цю тему, який поширюватиметься і на виборчі процеси, але це мабуть десятилітня перспектива, яка не може бути пришвидшена в силу недовіри до форми, суцільних загроз та низької спроможності держави до захисту таких даних і процесів від зовнішнього втручання.
– Ніж може бути холодною зброєю або ж скальпелем для проведення філігранного хірургічного втручання, з метою лікування та збереження життя. Мудрості всім, – підсумувала Айвазовська.
Які питання можна виносити на референдум
- затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України;
- загальнодержавного значення;
- про зміну території України;
- про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.
На всеукраїнський референдум може виноситися лише одне питання.
Джерело: Ольга Айвазовська
