Реальна вартість допомоги США Україні значно нижча за офіційні оцінки – дослідження
Реальна вартість військової допомоги Україні від Сполучених Штатів значно нижча, ніж про це заявлено офіційно. У Вашингтоні називають понад $60 млрд, а фактична сума оцінюється у $18,3 млрд.
Про це йдеться в дослідженні Economists for Ukraine.
Вартість американської допомоги Україні
Так, незалежний аналіз на основі публічно доступних даних показав, що за три роки повномасштабної війни загальна вартість допомоги США для України становить $50,9 млрд, з яких $18,3 млрд – це військова допомога, а решта $32,6 млрд – пряма бюджетна підтримка у вигляді відшкодування витрат через Світовий банк та застави за кредитами.
Ці цифри відрізняються від тих, про які заявляє уряд США. Зокрема, Штати оцінюють свою військову допомогу Україні у $65,9 млрд, а команда дослідників – у $18,3 млрд.
Причини розбіжності у сумах
Аналітики пояснюють, чому виникла така розбіжність у сумах.
По-перше, більшість військової допомоги США надавали з наявності на складах. У цьому випадку враховується вік зброї, її повна амортизація (зношення) та частота відмов (виведення обладнання з озброєння). З урахуванням цього всього вартість такого обладнання зменшується на 60%.
По-друге, у тих випадках, коли допомога складалася із замовленого нового обладнання, США наклали значні обмеження на вибір Україною озброєння та його використання. А передання деякого обладнання ще не відбулося.
По-третє, значна частина, близько 25%, військової допомоги США надали у формі кредитів, а не грантів.
Уряд США не просто переказував гроші безпосередньо уряду України. Пряма бюджетна підтримка Україні надавалася або у формі позик, або у формі відшкодувань, які адмініструвалися третіми сторонами, такими як Світовий банк. Тож жодного разу за останні три роки український уряд не мав можливості привласнити кошти Сполучених Штатів, наголошують аналітики.
Другий факт полягає в тому, що значна частина допомоги була у формі військового обладнання, боєприпасів та супутніх послуг. Відповідно до законодавства США (Федеральний закон про допомогу від 1961 року), військові частини, які отримували обладнання, проходили ретельний аудит, і кожна одиниця техніки постійно перевірялася, щоб переконатися, що вона не використовується не за призначенням. Кожна одиниця техніки була облікована.
Третій факт полягає в тому, що Україна була об’єктом ретельних перевірок як отримувач допомоги, і немає жодних свідчень про проблеми.
– Насправді рівень корупції, виявлений в Україні у зв’язку з підтримкою Сполучених Штатів, є одним з найнижчих серед усіх країн, яким Сполучені Штати надавали допомогу через Федеральний закон про допомогу, – наголошують аналітики.
Четвертим фактом є те, що США надали менше допомоги загалом, ніж Європа. Економіки Європи та США співставні за розміром, а тому були однаково залучені до допомоги Україні.
До речі, програма американського лендлізу закінчилася невикористаною.
Американська допомога в цифрах
США надали майже $31 млрд через рахунки Світового банку, якими керували підрядники USAID – компанії Deloitte і KPMG. Частина цих коштів пішла на адміністрування фондів та аудит програм, а також на накладні витрати Світового банку.
Уряд США виділив $12,1 млрд на закупівлю американських систем озброєння, боєприпасів, технічного обслуговування та послуг для ЗСУ. Наразі незрозуміло, скільки з $12,1 млрд було використано. Проте за підрахунками аналітиків, фактична вартість є ближчою до $5,5 млрд.
Також США використали заморожені російські активи для забезпечення кредитів Україні та Молдові на $25 млрд.
Кредит у $156 млн дозволив Україні придбати локомотиви американського виробництва, підтримавши 800 робочих місць у Пенсільванії.
У дослідженні взяли участь Анастасія Федик з Каліфорнійського університету в Берклі, Джеймс Годсон із некомерційної фундації AI for Good Foundation, Тетяна Дерюгіна з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн, Юрій Городніченко з Університету Берклі та Ілона Сологуб з VoxUkraine/KSE. Координатор дослідження: Емілія Маршалл із Каліфорнійського університету.
Агрегація та аналіз даних були проведені командою з 19 наукових асистентів з Каліфорнійського університету в Берклі, Стокгольмської школи економіки та Університету Мінерви.
