Роботи замість солдатів: як Україна впроваджує бойові безпілотники на фронт
На околиці Києва розташовано центр підготовки 3-ї штурмової бригади, де поряд з тренувальними окопами й смугою перешкод працює так званий Kill House — навчальна база для бойових роботів.
Саме тут українські військові випробовують безпілотні наземні апарати (UGV), які вже незабаром можуть частково замінити солдатів на передовій.
Про це повідомляє The Economist.
Як Україна замінює солдатів роботами на передовій
Перші зразки UGV вже діють на фронті, зокрема в 3-й штурмовій бригаді. Хоча поки їх небагато, найближчим часом ситуація може змінитися. Навесні Україна оголосила про плани розгорнути до 15 тисяч таких роботів. Експерти порівнюють цей потенційний прорив із вибуховим зростанням виробництва дронів у 2023 році.
— У нас немає достатньо людей, щоб зупинити російську м’ясну хвилю. Тому ми пошлемо своїх зомбі проти їхніх, — каже один з виробників.
В Україні вже працюють близько 40 приватних компаній, які створили понад 200 моделей UGV. Їх умовно поділяють на три групи: логістичні (пальне, вода, евакуація), інженерні (розмінування, прокладання зв’язку, мінування), а також бойові (з гранатометами або турелями для боротьби з дронами).
Перед відправкою на фронт ці апарати доопрацьовують: додають камери, додаткові канали зв’язку та захист від радіоелектронної боротьби.
Керівник UGV Academy під позивним Старк розповідає, що машини вже виконують завдання, які раніше потребували цілих груп солдатів. Наприклад, дрони-мулові платформи транспортують сотні кілограмів вантажу, а нові моделі евакуаційних апаратів, такі як Ardal, вивозять поранених без ризику для медиків.
Саперні дрони тепер можуть виставляти десятки мін за один прохід. UGV Hyzhak (у перекладі — Хижак) з використанням ШІ знищує дрони противника на відстані до 200 метрів, а бойовий Liut (Лють) з кулеметом калібру 7,62 мм вже довів ефективність під час української операції в Курській області у серпні 2024 року.
Як згадують оператори Шедоу та Шура з 92-ї бригади, раніше їм доводилося пішки супроводжувати свій UGV на передову — що сьогодні вже було б смертельно небезпечно через активність російських дронів. Тепер вони можуть керувати машинами дистанційно через Starlink із командних пунктів у глибокому тилу.
— Один з нас пілотує, інший п’є колу або йде на перекур, — жартує Шедоу.
Водночас вони вважають, що UGV поки не замінять піхоту, але значно полегшать логістику.
Найбільшими бар’єрами для масштабного застосування залишаються проблеми зв’язку. У гірській місцевості або під деревами Starlink працює ненадійно, а сітчасті мережі зв’язку можуть зруйнуватися при втраті ключових вузлів. За словами інженера Бюро Буревій Віктора, для повноцінного використання UGV у бою необхідне вдосконалення штучного зору або ШІ, що може статися не раніше, ніж через рік. Інша проблема — брак досвідчених операторів.
Попри це, саме Україна наразі лідирує в розвитку наземної робототехніки, бо цього вимагає ситуація. Росія, що щомісяця мобілізує 8–9 тисяч солдатів, поки не має такої потреби. Але, як і в історії з FPV-дронами, Кремль може спробувати скопіювати українські розробки, масштабувати та стандартизувати виробництво.
— Якщо ми зможемо замінити хоча б 1% потреб у живій силі на фронті — це вже успіх. І я вважаю, що вже зараз ми можемо значно більше, — каже Василь, засновник компанії, яка виробляє Лють.
