ДШВ від методичок до цифрового бою: Ласійчук про трансформацію української армії

Українські десантно-штурмові війська (ДШВ) за останні 15 років пройшли трансформацію від пострадянського занепаду до цифрового управління боєм. Таким чином, сьогодні українським захисникам вдається стримувати ворога на найгарячіших напрямках уже в зовсім іншій війні – технологічній.

Про це розповів бригадний генерал 7 корпусу швидкого реагування ДШВ Євген Ласійчук.

Як мінялась українська армія 

Євген Ласійчук заявив, що з 2010 по 2014 рік українська армія знаходилася у зовсім іншій реальності – шикування, заняття по застарілих методичках, дефіцит всього.

– Але те, що було незмінним, – постійний вишкіл. Як сьогодні, так і в 2010-му ДШВ були і є найкращими у підготовці особового складу. 2013 рік став карколомним для української армії. Це був час так званого “кадрування”, коли восени 2013 року, після звільнення останніх строковиків, у ротах залишалося по три людини, – зазначив він. 

За словами бригадного генерала, такі підрозділи існували формально та на папері, але по факту були недієздатними. 

Від додав, що це була армія мирного часу, яка ментально не вірила у можливість великої війни. 

Тож у 2014, коли почалось російське вторгнення у Крим та на Донбасі, у держави залишилися лічені підрозділи, здатні на серйозний спротив. Серед них – аеромобільні війська.

– Саме тоді відбулося болісне відсіювання по всьому війську: залишилися ті, хто був готовий бути воїном. Вихід з кількамісячного оточення під Ізвариним, коли можна було тільки мріяти про логістичні дрони, та оборона Донецького аеропорту – стали точками гартування майбутнього українського війська, – повідомив Ласійчук. 

Він розповів, що українські захисники вистояли тоді виключно на внутрішній дисципліні та характері, адже відбувалося зіткнення двох пострадянських систем. 

Проте варто визнати, як зауважив генерал, що ворог тоді також ще не був готовий до повномасштабного зіткнення.

Роки з 2016 по 2021 він оцінив як період втрачених можливостей та запломбованих кулеметів, коли замість глибокої модернізації війська України поринули в бюрократію штабних перевірок та абсурдних комісій, які могли б перевіряти запах пороху в мінометах під час чергового перемир’я. 

– Ми втрачали темп і, що найболючіше, втрачали людей. Багато сильних офіцерів та сержантів не бачили перспектив та йшли з війська, наприклад, у поліцію. Формально ми тримали структуру, але не використали цей час для технологічного стрибка, який був життєво необхідним, – повідомив Євген Ласійчук. 

Тим часом 2022 рік, на його думку, розставив усе по своїх місцях. Тоді ядром спротиву став загартований у боях 2014-2015 років кадровий хребет, до якого долучилися вмотивовані цивільні, готові швидко вчитися й ставати воїнами. 

– Я зустрів ворога під Ізюмом, де ми готували оборону разом із мотивованими місцевими підрозділами ТрО, буквально споруджуючи перешкоди з підручних засобів. Тоді авіація противника літала просто над нами. Зв’язок зникав під впливом РЕБ. Мій командний пункт був на базі Козака. Він же слугував і ретранслятором для забезпечення зв’язку з підрозділами, – згадує генерал. 

Він пояснив, що на той момент українські захисники практично не мали засобів для зупинки авіації чи масованих танкових колон. 

На його думку, технології тоді були лише допоміжним чинником, тоді як вирішальною була людина. 

І лише ближче до літа Україна отримала перші зразки натівського озброєння: ПТРК Javelin, ПЗРК Stinger, легкі протитанкові засоби NLAW. 

Навчатися, за його оцінками, доводилося на ходу. Євген Ласійчук згадав, що перший перелом настав влітку з появою західної далекобійної артилерії – адже це змінило саму логіку бою і ЗСУ почали діставати ворога на дальніх підступах.

Пізніше, у 2023-2024 роках, українці мали по декілька “крил” на все угруповання, тож щоб побачити поле бою треба було замовляти політ та чекати свою чергу.

– Пілот бачив картинку і міг передавати інформацію лише через радіостанцію.

Перші Starlink дали можливість бачити поле бою. Ми вперше отримали стріми з переднього краю. Це була революція: командир бачив те саме, що й підрозділ у контакті. Ми усвідомили: дрон – це технологія, яка із допоміжної стає ключовою у веденні бойових дій, – повідомив генерал. 

За його словами, одними з перших почали створювати роту ударних БПЛА у 25-й повітрянодесантній бригаді ДШВ.

Тоді глибина тактичної розвідки стала нормою, а цикл ухвалення рішень скоротився до хвилин. В режимі онлайн ЗСУ почали коригувати удари високомобільними артилерійськими ракетними системами M142 HIMARS.

В тилу бригад почали будувати військо, насичене цивільним айтішниками та менеджерами.

– Десантник 2024 року перестав бути просто штурмовиком. Він став оператором складних систем, інтегрованих у цифрове середовище. Він почав використовувати наземні роботизовані комплекси для мінування та логістики, щоб зберегти найцінніше – життя людей, – заявив Ласійчук.

Генерал оцінив десант 2024 року як техно-десант, де штурмові дії виконували у поєднанні з технологіями, а безпілотники перетворилися на витратний інструмент. 

Тож для їхнього виготовлення шукали людей з відповідним мисленням, а не за військовим обліком. 

Так, у 2025 році, провели корпусну реформу, яка здійснила логічне продовження еволюції українського війська. 

– Якщо у 2014-му ми воювали на характері, а у 2022-му – на витривалості, то минулого року ми почали воювати на швидкості обробки даних. Додався ще один важливий компонент – цифровізація процесу управління полем бою. Почали активно використовувати інноваційну систему ситуаційної обізнаності Delta, інтегрували її від рівня батальйон-бригада до корпусу. Планування, координація, результати дій, аналіз та коригування – все відбувається в єдиному інформаційному просторі, – описав генерал. 

Нагадаємо, Факти ICTV поговорили з українськими експертами про те, чи принесе 2026-й довгоочікуваний мир.

Читайте також

Федоров презентував план війни: які пункти в переліку

Фото: 7 корпус ДШВ