Що радянська влада приховувала про Чорнобильську катастрофу: 5 невідомих фактів
40 років тому вночі проти 26 квітня за декілька кілометрів від міста Прип’ять Київської області вибухнув реактор четвертого енергоблоку на Чорнобильській атомній електростанції.
Той день зруйнував не тільки частину АЕС, а й життя тисяч людей. З наслідками того вибуху Україна бореться і досі. Свого часу радянська влада засекретила майже всю інформацію про трагедію.
П’ять фактів, які приховували про Чорнобильську катастрофу, – читайте в нашому матеріалі.
Аварії на Чорнобильській АЕС
У 2020 році Державний архів СБУ спільно з Українським інститутом національної пам’яті презентував другу книгу збірника Чорнобильське досьє КДБ.
Серед іншого там було опубліковано документи, які охоплювали період від початку 1970-х і до листопада 1986 року. Ці документи засвідчували, що аварії на ЧАЕС траплялися і до квітня 1986 року, але їх приховували.
В одному з інтерв’ю історик і директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут розповідав, що проблеми були з самою конструкцією. Чорнобильська АЕС була однією з перших, каркас реактора якої був не повністю литий із бетону.
За словами історика, виявилось, що бетон був неналежної якості, а заливали його не так, як це передбачали технічні норми. Тому й були тріщини та прогалини між різними блоками. У результаті така недбалість спричинила те, що перекриття не витримало і завалилося всередину.
Фото: Gekaskr | Dreamstime.com
Радіоактивні костюми дітей
Попри те, що влада усвідомлювала масштаби катастрофи, вона все ж намагалася ретельно приховати їх. У ті часи в радянських республіках було заведено виходити на демонстрації 1 травня – у Міжнародний день праці.
Тисячі працівників підприємств, установ, навчальних закладів, зокрема й школярі, обов’язково брали участь у першотравневих заходах. Тому навіть після Чорнобильської катастрофи радянська влада вирішила не скасовувати багатотисячну демонстрацію в Києві, розташованому лише за 150 км від Прип’яті.
Скасування таких масштабних заходів точно викликало б запитання, тому 1 травня 1986 року демонстрація таки відбулася.
Але, за словами Андрія Когута, у документах, які тоді передавали вищому керівництву, чітко йшлося про те, що костюми дітей, які брали участь у тій першотравневій демонстрації, після того, як вони їх здали, мали величезний радіоактивний фон.
Перевищення рівня радіації
Під грифом секретно в архівах зберігалися і реальні показники рівня радіації. Так, в одному з документів того часу йдеться про те, що в Києві радіоактивність у повітрі на різних точках становить від 500 до 1 050 мікрорентген на годину, а в приміщенні – до 100 мікрорентген на годину. Хоча нормою є радіаційний фон до 0,3 мк3в/год (1 мікрорентген – це 0,01 мікрозіверта на годину, – Ред).
Вищим від норми був і рівень радіації у відкритих водоймах Київської області. Зокрема у місті Бородянка, що за 60 км від столиці, він становив 70 мікрорентген на годину, а в Іванкові (за 80 км від Києва) – 200 мікрорентген на годину.
Водночас у цьому ж зведенні йшлося про те, що на пресконференції у Москві 9 травня повідомляли, що на кордоні 30-кілометрової зони рівень радіації в момент аварії становив 10-15 мілірентген на годину, 5 травня – 2-3 мілірентгена на годину, а 8 травня – до 0,15 мілірентгена на годину.
Один мілірентген на годину дорівнює одній тисячі мікрорентгенів на годину. Тобто реальні показники радіації в Києві 9-10 травня в три-шість разів перевищували офіційні, які начебто заміряли напередодні за 30 км від ЧАЕС.
Обмежений доступ до інформації
У ще одному документі під грифом таємно вищому керівництву доповідали про перебування у Києві американського кореспондента Стівена Страссера та лікаря Гейла, що також приїхав зі США.
Зокрема, там йдеться, що групи чекістів (вихованців Комітету держбезпеки СРСР, – Ред.) робили все, щоб не дати іноземному кореспонденту отримати необхідну інформацію.
– У заходах були задіяні вісім офіцерів КДБ у відставці, 19 членів спецдружини, зокрема семеро з них відпрацьовували наступальну тактику ведення розмов із кореспондентом, – йшлося у документі.
У довідці заспокоювали, що контакти Страссера вдалося обмежити і спілкувався він, сам про це не здогадуючись, з агентами КДБ, які повідомляли йому вигідну владі інформацію.
Факти про променеву хворобу
У липні 1986 року було створено засекречений документ – Перелік фактів про аварію на ЧАЕС. У другому його розділі йшлося про те, що інформація про опромінення персоналу станції, ремонтного персоналу залучених організацій і населення є абсолютною таємницею.
Також суворо заборонялося розголошувати дані про захворюваність усіма формами променевої хвороби людей, які зазнали впливу радіації під час аварії на ЧАЕС і ліквідації її наслідків.
Крім того, під гриф таємно потрапляла уся інформація стосовно масових отруєнь і епідемічних захворювань, пов’язаних з аварією, і дані про результати лікування новими методами або засобами променевої хвороби.
Фото: Depositphotos
Завдяки тому, що у 2019-му і 2020 роках було оприлюднено дві збірки Чорнобильське досьє КДБ, сьогодні Україна і світ мають можливість дізнатися усі подробиці Чорнобильської катастрофи, яку так ретельно свого часу намагалися приховати.
Щоправда, розсекречені факти, на жаль, свідчать лише про одне: людські життя нічого не важили для радянського маховика влади.
Джерело: Український інститут національної пам’яті