Вікторія Гірко |

Світу потрібно робити ставку на інформаційну, інтелектуальну та технологічну економіку – Сергій Гайдайчук

Світу потрібно робити ставку на інформаційну, інтелектуальну та технологічну економіку – Сергій Гайдайчук

Сергій Гайдайчук — засновник і президент CEO Club Ukraine, інтелектуального клубу для власників і генеральних директорів великого та середнього бізнесу.

Цього року Сергій Гайдайчук виступає у ролі ініціатора й модератора панельної дискусії форуму Економіка України — шлях до трильйона. Під час дискусії учасники розкриють актуальні питання розвитку економіки, інвестиційної привабливості й авторитету України на міжнародній арені.

– Якою буде тема на форумі та що обговорюватимете? Які очікування від Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ) цього року?

– Ми як СЕО Club організовуємо свою панель Економіка України до $1 трлн. Це не про ВВП на душу населення, а про валовий національний продукт. Ми хочемо задати радикально іншу планку. Наші амбіції, наші мрії та уявлення формують реальний світ і на рівні окремої людини, і на рівні окремої країни.

Коли ми плануємо ВВП удвічі більше за сьогоднішній – це несерйозно. Тому ми хочемо обговорити, а чи можна дістатись іншого показника — $1 трлн. Саме це може об’єднати увесь бізнес: малий, середній, великий. Це може об’єднати всю країну. Подібна амбітна мета розширить межі для всіх. Вона стимулює думати стратегічно.

Коли у тебе ціль – $1 трлн за певний проміжок часу, ти розумієш, що якісь інструменти можна використовувати, а якісь працювати не будуть. З’являються чіткі критерії ухвалення рішень. Навколо мети фокусуються всі ресурси, об’єднуються люди. Розмова про можливість досягнення ВВП $1 трлн стимулює інший рівень запитань.

Що для цього потрібно, які сектори економіки мають розвиватися? CEO club хоче розвинути дискурс нового порядку. Тому ми на цю панель запросили і бізнесменів, і політиків, і українських, і міжнародних експертів.

– Наскільки ви вважаєте цю ідею реальною?

– Я взагалі вважаю цю ідею маленькою, та давайте хоча б спочатку поговоримо про 1 трлн, а потім рухатимемося далі. Ми чомусь боїмося ставити собі серйозні амбітні завдання. Хоча я вважаю це реальним. Якщо взяти окремі компанії, то, до прикладу, Apple коштує $2 трлн.

Така країна, як Україна, не може коштувати 500 млрд чи навіть 1 трлн — усі наші обмеження лише в головах, і в головах політичної еліти, бо саме вони формують думку населення. І якщо вони бояться ставити амбітні завдання, тоді їх ставитимемо ми – люди бізнесу.

– Чому попередні 30 років не змогли досягти таких показників?

– У нас не було такого бажання, ми не ставили собі подібних завдань. Ніхто нічого не може досягнути, коли не ставить собі цілі. У нас раніше стояли лише процесні цілі: збалансувати бюджетну політику, стабілізувати макроекономіку, виконувати рекомендації МВФ.

Та це біг по колу, шлях у нікуди. Кораблю, який не знає, куди пливе, жоден вітер не буде попутнім. Головна наша задача як СЕО Club — запустити дискурс більш високого ґатунку, ми хочемо, щоби країна ставила собі амбітні цілі.

– Які сильні сторони має Україна вже сьогодні?

– Сьогоднішньому світу потрібно робити ставку на інформаційну, інтелектуальну та технологічну економіку. Тільки тут може бути капіталізація, і тут можуть бути прориви. В Україні із цим усе гаразд. У нас є і потужний людський капітал, і креативні люди, і гарний фундамент в IT-індустрії. Є все, щоби зробити проривні проекти у площині нематеріальної економіки.

Та нам треба також розвивати промисловість, а не просто продавати сировину. Нас поставили в таку ситуацію, що сьогодні країна є сировинним додатком. Хтось купує у нас цю сировину, переробляє і вже продає нам продукцію в десять або й сто раз дорожче. Нам треба цього позбутися і стимулювати розвиток власних переробних індустрій.

– Як у ситуації політичної кризи, коли влада та її економічний курс змінюються, перейти від стратегій до реальних дій?

– Криза у головах. У світі, у який ми зайшли, ця криза буде перманентною. Для того, щоби вийти з цієї ситуації, нам треба чітко сформувати бачення. Як тільки ми його сформуємо, одразу з’являться і партнери, і ресурси, і енергія його втілити.

– Ви засновник і президент CEO Club. Яку роль відіграє клуб в економічному розвитку країни?

– Щонайменше СЕО Club об’єднує підприємців нового штибу, тих бізнесменів, які створили свої бізнеси з нуля і зробили їх успішними. Спільнота СЕО Club — це рольова модель для нових бізнесменів країни, якими вони мають бути. Це креативні люди, які інвестують у свій розвиток – інтелектуальний та культурний, які ризикують, створюють щось, чого не було. Але це також люди, які беруть відповідальність за своє село, місто, країну.

Вони свідомі щодо свого соціального впливу, і тому, окрім просто бізнесу, також реалізуються соціальні проекти. Так ми створюємо та показуємо нову модель, новий спосіб життя, в якому можна бути успішним підприємцем та водночас створювати благо для людей, країни та світу.

Окрім рольової моделі для підприємців, у СЕО Club є і друга роль — це підняття планки. Наприклад, організацією цієї панелі про 1 трлн ми задаємо дискурс іншого порядку — про те, куди йде країна, куди йде світ. Для цього ми, зокрема, залучаємо провідних інтелектуалів. СЕО Club працює з сенсами, майбутнім, новими трендами. Цими новими сенсами та трендами ми підштовхуємо й стимулюємо наших політиків, нашу владу почати діяти більш стратегічно.

– У своїх інтерв’ю та дописах ви часто згадуєте про важливість колективних історій успіху та впливу на суспільство. Чи є зв’язок цього з економічним станом країни? Як це відбивається на економіці України?

– Нематеріальний світ повністю формує матеріальний світ. Тобто наші ідеї, правила, взаємовідносини повністю впливають на те, як формується матеріальний світ. Одним із цих формотворчих елементів є довіра. Що більше довіри в країні, компанії, серед людей, то швидше відбувається взаємодія.

Що більша довіра — то швидша та ефективніша взаємодія. Сама довіра створюється через соціальний капітал. Соціальний капітал — це якраз об’єднання, горизонтальні спільноти. Люди у спільнотах краще комунікують, здатні створювати щось нове спільними силами. Що більше довіри серед учасників економічних процесів, то прогресивніше економіка. Є дослідження, які підтверджують залежність рівня економіки від рівня довіри.

– Що потрібно зробити просто зараз, щоб вийти з економічної кризи, перейти з парадигми виживання?

– Нам потрібно сформувати амбіційні цілі й завдання, тому що вони формують сенс. Сенс – нащо творити і жити. Так ми бачимо майбутнє. Щоби мати гарне сьогодення, треба мати гарну картинку майбутнього. Так парадигма виживання перетвориться на парадигму створення. Коли ми товчемося на одному місці й не знаємо, куди йдемо, — ми виживаємо.

Коли змінюється картинка, у нас з’являється сенс жити, мотивація. Це можна зробити на рівні кожної людини. Бо ключ до щастя не в тому, що відбувається навколо, — навколо постійно буде турбулентність. Ключ усередині нас, і в тому, як ми ставимося до того, що відбувається навколо, як поводимося. Якщо ми відчуваємо себе творцями, ми так і будемо жити.

А якщо ми себе відчуваємо жертвами обставин, криз, то так і буде. Треба змінити ставлення всередині себе і на рівні країни. Треба консолідувати меншість людей, які думають у такому напрямку. Меншість завжди задає напрямок більшості.

– Якою ви бачите Україну через 10 років?

– Я бачу країну, де з’явилася нова еліта, яка перезавантажила всі інститути влади. У цієї нової еліти є амбіції та мотивація, а також бачення, як зробити Україну провідною країною світу.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Факти ICTV
Читайте новини Факти ICTV у Google News.
Довіряйте лише перевіреним фактам.
Приєднатись
Завантаження...

Вгору Вгору
Знайшли помилку в тексті?
Помилка