Вийшло розслідування Bellingcat про спецоперацію України із затримання вагнерівців

Журналісти-розслідувачі проекту Bellingcat та інтернет-видання The Insider оприлюднили розслідування про спецоперацію України із затримання бойовиків ПВК Вагнера.

Розслідування тривало рік. Розслідувачі намагалися встановити обставини унікальної спецоперації українських спецслужб, під час якої планувалося затримати понад 30 бойовиків російської Приватної військової компанії (ПВК) Вагнера, причетних до військових злочинів на Сході України.

Як наголошується в розслідуванні, ця спецоперація не мала аналогів за своїм масштабом та складністю. За даними розслідувачів, вона мала завершитися примусовим приземленням літака із вагнерівцями в Україні та їхнім затриманням.

– Сценарій за своєю складністю та продуманістю залишав далеко позаду найкращі серіали HBO та Netflix, – зазначають розслідувачі.

Однак спецоперацію спочатку перенесли, а згодом вагнерівців затримали сили КДБ Білорусі.

Розслідувачі провели десятки інтерв’ю з учасниками спецоперації, зокрема з російськими найманцями та колишніми співробітниками українських спецслужб. Були проаналізовані та верифіковані сотні електронних файлів, сотні годин аудіозаписів, зібраних під час підставного вербування.

Today, Bellingcat & @the_ins_ru publish “Inside #Wagnergate” – a year-long investigation that establishes the circumstances around the Ukrainian operation to capture dozens of mercenaries who fought for Russia-supported military entities in Eastern Ukraine https://t.co/6t2lfcKhQO

— Bellingcat (@bellingcat) November 17, 2021

Як виникла ідея спецоперації

Як зазначається в розслідуванні, українська розвідка ще з 2014 року вивчала вагнерівців. Спецслужби України багато дізналися про їхні методи вербування, взаємодію з ФСБ та ГРУ РФ, ротацію бойовиків між групою Вагнера та іншими приватними військовими компаніями.

За даними Bellingcat, сама операція почалася ще в 2018 році як звичайний збір розвідувальних даних. Проте на якомусь етапі виникла ідея заманити бойовиків у пастку під виглядом вербування на роботу.

Спочатку ідея полягала в тому, щоб виманити до п’яти осіб на територію Угорщини під приводом тренувань у спеціальному таборі для роботи в новій ПВК. Там бойовиків затримали б, екстрадували в Україну та судили.

Станом на вересень 2019 року ГУР Міноборони України зібрало персональні дані (місцеперебування, місце роботи, контактні дані) більше ніж тисячі найманців. Більшість із них воювали на Донбасі в період між 2014 та 2018 роками. Серед цих усіх осіб українську розвідку цікавили ті, хто засвітився у якихось військових злочинах на території України (це кілька десятків конкретних осіб).

Станом на початок 2020 року розглядалися різні варіанти спецоперації: від її завершення після успішного збору розвідданих до виманювання найманців до третьої країни (наприклад, Угорщини, Польщі або країн Балтії) та екстрадиції їх звідти до України.

– За словами трьох колишніх співробітників спецслужб, які поспілкувалися з Bellingcat, зокрема колишнього директора ГУР Міноборони України Василя Бурби, на початку липня 2020 року остаточний план був представлений політичному керівництву України та отримав його схвалення. План передбачав захоплення та затримання 33 найманців, для чого потрібно було змусити літак з об’єктами операції дорогою до їхнього фіктивного місця призначення здійснити екстрену посадку на території України… Рейс із Мінська до Стамбула… пролітав би над територією України протягом приблизно 28 хвилин, чого було б цілком достатньо, щоб зробити екстрену посадку в київському аеропорту Бориспіль, – йдеться в публікації Bellingcat.

Вербування найманців ПВК Вагнера

Під час вербування для правдоподібності було використано реальну ПВК МАР, яка була заснована в 2012 році в Санкт-Петербурзі, проте на час спецоперації вже припинила діяльність. У 2014 році ця ПВК проводила кілька операцій на Донбасі на користь Росії.

У вересні 2019 року розвідка України зареєструвала схожий домен та сайт chvk-mar.org, щоб перехоплювати запити про набір персоналу, які надходили ПВК МАР.

Засновник ПВК МАР Олексій Марущенко (другий ліворуч)

У рамках спецоперації була вигадана історія про набір найманців для охорони нафтових об’єктів російського державного нафтового гіганта Роснафта на Близькому Сході. Цю місцевість обрали не просто так: на кінець 2019 року Роснафта справді експлуатувала нафтові свердловини на Близькому Сході, подекуди нафтові об’єкти стояли біля лінії фронту і потенційно потребували захисту.

Для правдоподібності українська розвідка зареєструвала ще один домен-приманку office-rosneft.org. Саме його було використано для листування через електронну пошту з найманцями.

Куратором проекту був спецназівець із реальним бойовим досвідом, який фігурував під псевдонімом Сергій Петрович. Він добре орієнтувалася у збройному конфлікті на Донбасі, а також у жаргоні російських найманців. Він зголосився грати роль фейкового рекрутера та “куратора” нібито з боку російських спецслужб.

Також був задіяний “кріт” із ГРУ – офіцер середньої ланки ГРУ, заарештований і завербований українською розвідкою в “ДНР”.

Щоб розкрутити фіктивний сайт з набору в ПВК, на російських сайтах, де вже раніше вербували бойовиків, було розміщено низку оголошень про вакансії. Оголошення з’явилися навіть на популярній російській онлайн-дошці оголошень Avito.ru.

У вакансії йшлося про послуги в сфері охорони державних та приватних компаній по всьому світу. В оголошенні була вказана заробітна плата в 225 тис. рублів.

Зміна стратегії

Після обробки великої кількості нерелевантних заяв від найманців, які не становили інтересу для української розвідки, було вирішено змінити підхід.

У квітні 2020 року відповідальним за операцію призначили співробітника українських спецслужб, який раніше служив у контррозвідці СБУ та керував операцією із затримання бойовика “ДНР” Володимира Цемаха. Спецоперація із затримання вагнерівців отримала кодову назву Авеню.

Новий керівник операції доручив “Сергію Петровичу” провести співбесіду із деякими найбільш перспективними кандидатами. Завдання полягало в тому, щоб з’ясувати, чи можна використати когось із найманців як довірених осіб для вербування інших значущих для України бойовиків.

Для цього “Сергію Петровичу” надали спеціальний телефон без SIM-картки та програму для підробки ідентифікатора абонента, що показувала сирійський телефонний номер. Найманцям говорили, що їхній куратор перебуває в Сирії.

У вересні 2019 року одним із перших заявку подав Артем Міляєв, 1981 року народження (відомий під позивним Шаман). Він повідомив, що отримав військовий досвід у Чечні, на Донбасі та в Сирії, а також був заступником командира “штурмової бригади” у “ДНР”, де командував більш ніж 100 бійцями. Міляєв запропонував провести набір серед його колишніх підлеглих.

До кінця травня 2020 року було отримано десятки нових заявок. Усі найманці посилалися на “Шамана” як на свого референта. Бланки документів, які заповнювали бойовики, виглядали як форми, які раніше використовувалися справжньою ПВК МАР. Заявки зрештою заповнили більше ніж 200 найманців. Вони зазначали особисті дані (поточну адресу, номери телефонів та електронну пошту, зріст, вагу та розмір взуття, освіту та військовий досвід), надсилали скани військових нагород та медалей.

На початок червня 2020 року українська розвідка отримала від найманців сотні сторінок зізнань про їхню роль у війні на Донбасі, у бойових діях в Африці та на Близькому Сході, імена командирів і фото нагород, виданих Кремлем, а також раніше невідомі фото і відео про військові злочини.

За даними журналістів Bellingcar і The Insider, багато хто із найманців розкрив інсайдерську інформацію про вторгнення Росії в Україну в 2014-2015 роках, а також про підтримку ПВК Вагнера з боку Кремля. Серед найманців був і підполковник Олександр Кривенко, ймовірно, найбільш високопоставлений офіцер із тих, кого вдалося “завербувати” українській розвідці.

Кінцевий варіант спецоперації

Станом на кінець травня 2020 року таким чином вдалося завербувати 180 найманців. Багато хто с них почав скаржитися, що доводиться занадто довго чекати початку операції та перших зарплат.

На початку червня 2020 року найманцям повідомили про нібито загибель “Сергія Петровича” під час виконання завдання в Сирії. Як зазначають журналісти-розслідувачі, смерть “Петровича” стала формальним завершенням операції зі збору даних, після чого відбувся перехід до активної стадії спецоперації.

Українська розвідка через нового “куратора” повідомила найманцям, що їх тепер запрошують на роботу в Венесуелу – для охорони об’єктів Роснафти.

Із 180 набраних осіб було вирішено обрати кілька десятків головних військових злочинців, організувати їхній переліт і посадити літак, коли він летітиме над територією України.

Як наголошується в розслідуванні, через пандемію коронавірусу вилетіти з Росії можна було лише через Білорусь. А найбільш зручним та правдоподібним був рейс до Стамбула, під час якого літак мав 28 хвилин перебувати в українському повітряному просторі.

Під час спецоперації було визначено два сценарії, які давали змогу законно посадити літак на території України: якщо комусь на борту стане зле (наприклад, станеться серцевий напад), або якщо на борту лайнера виникла загроза вибуху (другий варіант було прийнято за основу як більш надійний).

Керівництво України ставлять до відома

Журналісти із посиланням на колишніх співробітників ГУР Міноборони України повідомляють, що президент Володимир Зеленський вперше дізнався про спецоперацію 15 червня 2020 року під час брифінгу з головами спецслужб.

– Опитані нами співробітники розповіли, що 26 червня 2020 року президент Володимир Зеленський схвалив операцію та попросив підготувати докладний план. Цей план-концепцію було підготовлено та схвалено 1 липня 2020 року… Як розповідають колишні співробітники розвідки, з моменту, коли активна фаза плану була схвалена міністром оборони і представлена президенту, Зеленського регулярно інформували про хід операції Авеню. Це робили двоє старших офіцерів, відповідальних за проект: директор ГУР Міноборони Василь Бурба та заступник директора СБУ Руслан Баранецький, – йдеться в публікації Bellingcat.

Журналісти Bellingcat та The Insider пояснюють, що схвалення президента України було необхідним, оскільки спецоперація спричинила б великий політичний резонанс і загострила б напруження між Україною та РФ.

На цьому етапі ГУР Міноборони співпрацювало зі Службою безпеки України. І співробітники СБУ підтверджували, що серед “завербованих” найманців були одні з найбільш небезпечних терористів, які брали участь у боях під Іловайськом та Дебальцевим, були причетні до збиття українського військово-транспортного літака під Луганськом у червні 2014 року. А один найманець стверджував, що на початку липня 2014 року супроводжував із РФ до України установку Бук, з якої збили пасажирський Boeing рейсу MH17.

Прибуття вагнерівців до Мінська

У розслідуванні сказано, що спочатку планувався рейс на 47 осіб. Але через труднощі з квитками список скоротили до 34 осіб, а решті бойовиків повідомили, що вони полетять іншим рейсом. У список включили і тих, хто не мав стосунку до війни на Донбасі, щоб не викликати підозр у найманців.

Хоча СБУ допомагала в проведенні операції, формально потрібно було виставити все так, що Служба безпеки дізналася про бойовиків випадково (адже, за легендою, літак мали посадити через дзвінок про загрозу вибуху). Для цього вигадали ще одну легенду: що начебто анонімний інформатор повідомив СБУ про незаконну операцію з вербування найманців і назвав адресу та пароль до електронної пошти. Це давало СБУ змогу негайно відреагувати, коли “випадково” літак із найманцями сів би у Борисполі, а також отримати санкціоновані судом ордери на арешт бойовиків.

За даними журналістів-розслідувачів, 15 липня 2020 року було придбано 34 квитки з Мінська до Стамбула. Рейс мав вилітати за 10 днів. За легендою, найманці мали полетіти на “роботу” на три місяці. Один із членів групи не вилетів через хворобу.

Найманцям сказали зібратися на автовокзалі Москви 24 липня. Звідти 33 бойовики ввечері прибули до Мінська (Білорусь) автобусом з фіктивними документами.

Згідно з початковим планом, бойовики мали приїхати до Мінська пізно ввечері та вирушити прямо до аеропорту, звідки вилетіти до Стамбула наступного ранку.

Відкладення спецоперації

Як зазначають журналісти Bellingcat та The Insider, за день до відправки найманців, 23 липня 2020 року, двоє співробітників спецслужб – начальник ГУР Міноборони Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький – приїхали в Офіс президента для фінальної доповіді щодо спецоперації.

Президент Володимир Зеленський на той момент був зайнятий, а тому зустрічався з Бурбою та Баранецьким голова Офісу президента Андрій Єрмак.

– Як Бурба розповів Bellingcat, Зеленський на той момент був зайнятий, і вони не змогли зустрітися з ним особисто. За словами Бурби, голова Офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень, – йдеться в публікації Bellingcat.

За словами опитаних журналістами джерел, Бурба одразу після зустрічі зателефонував керівникам проекту з ГУР Міноборони і повідомив, що Офіс президента просить відкласти операцію на тиждень. Формальною причиною перенесення спецоперації щодо затримання 33 вагнерівців стало бажання не зірвати перемирʼя на Донбасі.

– На той момент президент Зеленський щойно досягнув угоди з Росією про припинення вогню на Донбасі, про що він оголосив того ж дня, 23 липня, на спільній прес-конференції з президентом Швейцарії. Припинення вогню, яке все ще потребувало схвалення Нормандської четвірки, набувало чинності 27 липня 2020 року. Формальним приводом перенесення спецоперації нібито було те, що якщо її буде проведено 25 липня, це зірве перемир’я, – йдеться в матеріалі The Insider.

За словами Бурби, він наполягав, що відкласти операцію на тиждень неможливо, оскільки це призведе або до втрати довіри з боку найманців, або ж до виникнення підозр з боку білоруських чи російських спецслужб. Бурба в коментарі журналістам повідомив, що в подальшому представники Офісу президента намагалися знайти компроміс із командою ГУР Міноборони та запропонували скоротити затримку операції до чотирьох днів.

Дату вильоту і захоплення найманців спочатку вирішили перенести на середу, 29 липня 2020 року (щоб перемир’я встигло набути чинності). Зрештою, команді ГУР вдалося успішно перебронювати квитки на четвер, 30 липня (тобто спецоперацію мали провести на п’ять днів пізніше).

Після цього Бурба повідомив Офісу президента, що операцію проведуть із затримкою на п’ять днів.

В Офісі президента України не надали журналістам-розслідувачам коментар з цього приводу. Раніше Володимир Зеленський запевняв, що не має стосунку до спецоперації щодо затримання найманців Вагнера. Однак, як стверджується в розслідуванні, президента на останньому етапі постійно інформували про її перебіг.

The Insider також наводить думки неназваних колишніх оперативників ГУР Міноборони, що однією з причин зриву спецоперації могло стати упереджене ставлення Банкової до Василя Бурби (начебто тріумфальне завершення такої важливої операції зробило б його героєм в очах суспільства і надало політичної ваги, а цього в Офісі президента не хотіли).

Наближені до Бурби джерела розповіли The Insider, що одразу після арешту вагнерівців у Мінську він запропонував усім, хто знав про спецоперацію (крім президента), пройти тест на детекторі брехні (щоб з’ясувати, чи не було витоку інформації). Згодом Бурбу усунули від виконання обов’язків.

Затримання вагнерівців у Білорусі та видача Росії

Коли 33 найманці ПВК Вагнера прибули на автобусі до Білорусі, їх, замість аеропорту, спрямували до тризіркового готелю в Мінську. На той момент Київ уже відклав спецоперацію.

Однак готель був заповнений, і найманці змогли провести там лише два дні. 27 липня 2020 року 32 із 33 бойовиків переїхали до заміського санаторію Беларусочка. Ще один найманець (єдиний, у кого був білоруський паспорт) залишився у родичів у Мінську.

Найманцям наказали дотримуватися сурової дисципліни та інструкцій, не вживати алкоголь та не гуляти містом.

Один із бойовиків повідомив Bellingcat, що 28 липня близько 19:00 вони помітили незвичний мікроавтобус біля Беларусочки, схожий на автомобіль стеження КДБ. Найманці припустили, що таким чином спецслужби Білорусі стежать за тим, щоб вони вчасно залишили територію країни.

Однак у ту ж ніч, незадовго до світанку (приблизно о 4:30), до санаторію увірвався спецназ групи Альфа КДБ Білорусі, кинув світлошумові гранати через балкони і штурмом взяв номери найманців.

Із розмов співробітників КДБ бойовики зрозуміли: ті переконані в тому, що вагнерівців у Білорусь відправили для повалення влади Олександра Лукашенка (це відбувалося перед президентськими виборами в країні). Схожі публічні заяви робив і сам Лукашенко, звинувативши російських найманців у тому, що вони прибули для втручання у вибори.

Згодом найманців 22 години тримали у відділку міліції у наручниках, на колінах та обличчям до стіни. А незадовго до півночі 29 липня їм зачитали документи про арешт і висунули звинувачення в змові з метою повалення влади та організації масових заворушень.

Коли зʼявилися новини про затримання вагнерівців, українська влада намагалася переконати Мінськ видати їх (за процедурою екстрадиції).

Згідно зі свідченнями найманців, деякі з них отримали від СБУ сповіщення про кримінальні звинувачення, висунуті щодо них в Україні (через замовні листи на домашні адреси). Звинувачення були датовані 29 липня – днем затримання в Мінську.

30 липня 2020 року до МЗС Білорусі був викликаний тимчасовий посол України: йому повідомили про арешт бойовиків та запитали інформацію про злочини, які інкримінують найманцям.

3 серпня 2020 року Офіс генпрокурора України направив у Білорусь запит про арешт 28 із 33 найманців в очікуванні офіційного запиту щодо екстрадиції. Офіційний запит про екстрадицію подали лише через 8 днів – 11 серпня 2020 року.

5 серпня 2020 року Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Лукашенком щодо екстрадиції бойовиків.

У розслідуванні зазначається, що влада Росії як мінімум до 3 серпня не розуміла справжню причину перебування бойовиків у Білорусі і випускала заяви, що це співробітники приватної охоронної компанії, які прямували до третьої країни, але не потрапили на рейс.

5 серпня 2020 року Генпрокуратура РФ подала офіційний запит до прокуратури Білорусі щодо передачі Москві 32 затриманих росіян.

Журналісти припускають, що приблизно через тиждень після затримання вагнерівців у Білорусі влада і спецслужби РФ зрозуміли, як вони там опинилися. В ФСБ Росії змогли відстежити “український слід”: зокрема через IP-адресу, з якої публікувалося оголошення на Avito про вакансію, а також через українську реєстрацію одного з турагентств, які замовляли квитки для найманців.

7 серпня 2020 року президент РФ Володимир Путін зателефонував Олександру Лукашенку.

Через кілька днів у Білорусі спалахнули масові протести через фальсифікації на президентських виборах, переможцем яких білоруська ЦВК оголосила Лукашенка.

На той момент Лукашенко потребував підтримки Кремля, а тому питання, кому видати вагнерівців – Україні чи РФ – було вирішене на користь Москви.

Починаючи з 10 серпня, протягом кількох днів російські літаки, які використовують керівники ФСБ, здійснили серію рейсів до Мінська.

А вже 14 серпня 2020 року Росія оголосила про отримання 32 виданих найманців.

Водночас опитані Bellingcat вагнерівці повідомили, що їх випустили в Росію лише 16 серпня, після чого вивезли до якогось населеного пункту під Москвою і помістили на двотижневий карантин. Протягом цього часу найманців неодноразово допитували співробітники ФСБ.

Джерело: Bellingcat, The Insider