Росія на Харківщині користується слабкістю України, а Кремль посилить ІПСО на Заході: експерти про головні події тижня

Разом із наступом російської армії на півночі Харківщини, ворог продовжує влаштовувати терор для українців, атакуючи енергетичні об’єкти України, що вже призвело до відключень світла та запровадження графіків, як взимку 2022 року.

Водночас спостерігаються напади Росії в інформаційному просторі: російський диктатор Володимир Путін намагається посилити взаємодію з Китаєм, Кремль просуває тези про нелегітимність президента Володимира Зеленського, а на міжнародному рівні триває боротьба щодо залучення країн на Глобальний саміт миру.

Про те, якими були головні політичні події в Україні та світі, а також, що відбувається у російсько-українській війні та які наслідки це матиме для України, Факти ICTV розпитали політолога Олексія Якубіна та військового аналітика, екскомандира роти батальйону Айдар Євгена Дикого.

• Ситуація на Харківщині
• Загроза наступу у Сумській області
• Замах на Фіцо
• Візит Путіна до Китаю
• Нищення українських енергооб’єктів
• Удари по Криму, НПЗ РФ і резерви ППО в Росії
• Зняття заборони на удари західною зброєю по території РФ
• Глобальний саміт миру
• Російські ІПСО щодо легітимності президента України

Ситуація на Харківщині

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський напередодні заявив, що через наступ росіян на півночі Харківської області, противник розширив зону бойових дій на 70 км.

За словами військового експерта Євгена Дикого, 70 км, порівняно з величезним фронтом, який був досі, “це чимало”.

– Це чимало. Весь наш активний, скажімо, ну, точніше, увесь наш той фронт, який ми звикли називати фронтом, становить приблизно 1,3 тис. кілометрів. Тобто, вважайте, ще майже 100 км одразу додалося. І не факт, до речі, що на цьому закінчиться. Там поруч Сумщина, – зазначає Дикий.

За його словами, сьогодні не весь кордон із Росією чи Білоруссю є зоною активних бойових дій, як, наприклад, північний рубіж, де хоч і відбуваються бойові дії, але низької інтенсивності.

– Тепер із наступом на Харківщині інтенсивність бойових дій на тій ділянці фронту прирівнюється до тих 1300 кілометрів, які ми до цього вважали фронтом. Це тепер, так би мовити, фронт-фронт, а не лінія розмежування. Тому, так, плюс 70 кілометрів – це багато. Тим паче, що не все вимірюється кілометрами. Бо ж якби це було, скажемо, просто 70 кілометрів, на яких тепер треба окопатися й тримати оборону. А це наразі 70 кілометрів, де ідуть активні наступальні дії ворога, де є загроза, скажімо, прориву в глибину нашої оборони. Поки що цього вдається уникати, але це дається тяжко, – пояснює військовий.

Тому, каже експерт, тим, що додалося нових 70 км фронту, відкрився новий напрямок, він відволікає українські резерви, яких і так небагато. Це, зокрема, й було певним чином задумом Харківської ворожої операції – знайти слабке місце України.

– Вони зрозуміли, що у нас, в принципі, мало людей – і саме цим намагаються максимально скористатися, – пояснює Дикий.

За інтенсивністю бойових дій нині Вовчанський напрямок, що на півночі Харківщини, є таким самим, як і Куп’янський напрямок у минулі місяці.

Загроза наступу у Сумській області

За словами Дикого, загроза наступу спостерігається і в Сумській області, хоча там ворог має значно менше сил, аніж це було перед початком наступу на півночі Харківщини. Якщо у Харківській області ворог мав близько 50 тис. військових, перед тим як почався наступ, то на Сумщині, станом на момент початку наступу на Харківщині, було десь 10 тис. ворожих сил.

– Тобто це не те, з чим (можна, – Ред.) ходити на Суми, але так само, як на Харківщині, поперти через кордон і нав’язати нам бої в прикордонних селах. Це цілком реально, – пояснює Дикий.

Переважно йдеться, каже екскомандир Айдару, про сухопутні війська армії РФ.

Втім, як зазначає військовий експерт, це не обов’язково означає, що Росія не посилить наступ влітку.

– Чи може наступ ще посилюватися? Ще й як може. Не забуваймо, що в Росії триває мобілізаційний процес, на відміну від України. Не забуваймо про наказ Шойгу, злив якого стався в березні цього року – в російські опозиційні медіа. Там, якщо ви пригадуєте, йшлося про необхідність, окрім їхнього стандартного набору на контракт, який вони постійно здійснюють, все ж таки провести ще й примусову мобілізацію до 300 тис. осіб. От у міру того, як вони ці 300 тис. набиратимуть, звичайно, вони можуть дуже посилити свій тиск, – пояснює Дикий.

Це і є ключовою перевагою російських сил на сьогодні – у Росії набагато більше солдатів.

– От на більшості ділянок фронту взагалі співвідношення зараз 1:7, 1:10. І цілком логічно, що вони саме цією своєю перевагою намагаються максимально скористатися, – пояснює експерт.

Замах на Фіцо

У середу, 15 травня, на очільника уряду Словаччини Роберта Фіцо, який відомий своєю проросійською риторикою, було здійснено замах. Нападник зробив чотири постріли з вогнепальної зброї під час візиту словацького прем’єра до міста Гандлова. Зловмисник, яким виявився Юрай Цінтула, зізнався у злочині. Примітно, що нападником виявився 71-річний пенсіонер, який був учасником напівмілітарної проросійської організації Slovenskí Branci.

Станом на цей час інформують про важкий стан голови словацького уряду, тому невідомо, коли він повернеться, та чи повернеться взагалі до виконання своїх обов’язків.

На думку політолога Олексія Якубіна, такою ситуацією скористаються партії-прихильники політики Фіцо, які перебували в опозиції на рівні Європейського Союзу.

– Помітно, що партії, які критикували, наприклад, допомогу України, вже намагаються подекуди використовувати це в такому політичному ключі, – каже він.

Це уже застосовують у тій самій Словаччині, додає політолог. Він навів приклад, як міністр внутрішніх справ Словаччини звинуватив опонентів Фіцо у тому, що вони розпалювали ворожнечу.

– Загалом, хоч як би не закінчилась історія з Фіцо, але, очевидно, що вона буде використана на виборах (до Європейського парламенту, – Ред.). І партії, які скептично ставляться до того, що ЄС має далі продовжувати той курс, який є, будуть цим користуватися, – додає він.

І хоча нападник на Фіцо заявив, що не погоджувався з політикою уряду Словаччини, він не вказував, про яку саме політику йдеться: зовнішню чи внутрішню. Олексій Якубін вважає, що у політтехнологіях, стосовно того, як ситуацію буде використано на виборах, це не матиме різниці.

– Тут є таке правило: якщо це може бути зроблено, то це буде зроблено. Мені здається, нам глобально вигідніша будь-яка політична стабільність в Європі. Євроскептики, ультраправі, або, з іншого боку, ультраліві, вони зацікавлені якраз в будь-якій дестабілізації, – пояснює політолог.

Візит Путіна до Китаю

Російський диктатор Володимир Путін прибув 16 травня у Пекін, китайську столицю, з дводенним візитом. У такий спосіб він хотів налагодити відносини з китайським лідером Сі Цзіньпінем, який перед цим здійснював візит до країни Європи, а саме до Франції, Сербії та Угорщини.

Це стало 43-ю зустріччю між Путіним та Сі, що є рекордом за кількістю візитів для китайського лідера.

Втім, на думку політолога Якубіна, не варто вважати, що ця зустріч щось кардинально змінить у відносинах між Китаєм і Росією.

– Я не вважаю, що Китай буде готовий збільшувати економічну допомогу Росії, адже, я ось навіть спеціально подивився, вони анонсували понад десять договорів, але ті дуже дрібні, наприклад, експорт топінамбуру. Розумієте? Тобто ось такого масштабу (договори, – Ред.) деякі з них. Масштабних договорів, наприклад, пов’язаних з енергоносіями, які потенційно можна було б очікувати, немає, – пояснює політолог.

Тому, вважає Якубін, Китай, найімовірніше, залишиться у процесі балансування між Європою та Росією, хоч Сі частково й підтримав певні очікування Путіна заявами, як, наприклад, заявою про наміри брати участь у мирних переговорах щодо війни лише за участю РФ.

– Політично для Путіна важливо отримати такий сигнал, – каже політолог.

Втім, саме економічно, Китай продовжить балансувати, не підтримуючи агресію Росії.

Нищення українських енергооб’єктів

За останній тиждень українці особливо відчули наслідки ворожих атак по енергетичній інфраструктурі, що призвело, зокрема, вже до відключень світла й енергоживлення за графіками.

Втім, ця ситуація може загостритися, коли на вулиці значно потеплішає, а українці почнуть вмикати кондиціонери.

Тому особливо актуальним залишається питання, чи продовжить Росія подальші удари по енергооб’єктах України напередодні літнього періоду.

На думку Євгена Дикого, росіяни продовжать “добивати” енергетичні об’єкти України.

– Я гадаю, що не тільки добиватимуть, а й доб’ють. Боюсь, що не з’явиться в нас за такий короткий період стільки ППО, щоб цьому можна було запобігти. Фактично, в нас вже й так лишилася майже тільки ядерна генерація. От ядерна генерація і далі залишиться. Бо це і є тією червоною лінією, яку свого часу провів (президент США Джо, – Ред.) Байден, – каже експерт.

Тому, продовжує він, українські реактори атомної генерації жодного разу ще не були ціллю ударів з боку РФ, і, вважає експерт, навряд чи будуть.

Втім, хоча генерація від атомних електростанцій залишається, Росія продовжує атаки по підстанціях довкола АЕС і регулярно створює ситуації, коли згенерована на АЕС енергія просто не потрапляє далі в мережу.

За словами експерта, наразі росіянам залишилося добити кілька гідроелектростанцій і ТЕЦ.

Виходом із ситуації може бути, вважає Дикий, перехід на малу розподілену генерацію, тобто, наприклад, багато маленьких ТЕЦ.

У ситуації, коли такі електричні генерації будуть встановлені в різних містах і районах України, ворог не зможе їх дістати. Зі свого боку, виведення з ладу одного чи двох таких об’єктів ні на що не впливатиме в мережі.

– Але перехід на таку генерацію потребує коштів, але головне – часу. До літа ми точно цього не встигнемо зробити, навіть якщо зараз це реально впроваджують, – каже він.

За словами військового експерта, Росія продовжить ці атаки, оскільки, крім дестабілізації ситуації в Україні, так Кремль хоче вивести з ладу вітчизняний оборонно-промисловий комплекс.

– Минулої зими вони сподівалися, що закошмарять населення і воно почне просити миру. Зараз ця ціль, гадаю, нікуди не ділася, але вона точно другорядна. Річ у тім, що свого часу вони почали до нашої армії ставитися серйозно. От коли ми розбили, власне, СВО. Коли вони зрозуміли, що ми дійсно є серйозним ворогом, ось тоді й перемкнулися на війну із серйозним ворогом. Отак зараз вони почали серйозно оцінювати нашу військову промисловість, – пояснює він.

Євген Дикий зазначає, що нині Україна дійсно має вплив на території Росії, б’ючи туди українськими дронами, а на фронті ЗСУ змогли протриматися, хоч і зі складнощами, але близько 7 місяців без допомоги з боку Сполучених Штатів.

– От ворог зараз зрозумів, що наш оборонпром нині на злеті. От пригадуєте заяви наших посадовців про те, що за минулий рік виробництво військової продукції зросло втричі, а цьогоріч очікувалося зростання ще у 6 разів. І багато публічно обговорюють те, скільки на це треба грошей ідеї брати. Але ж проблема в тому, що на це також треба багато енергії. Один який-небудь серйозний станок із ЧПУ, він споживає набагато більше енергії, аніж цілий великий багатоповерховий будинок. Тому я вважаю, що зараз обнулення нашої енергетики є частиною військових зусиль ворога з тим, щоб ми не могли самі випускати все те, чого нам, скажемо, не дають союзники, – каже він.

Водночас, для великого і розгалуженого військово-промислового комплексу України нині не вистачає автономних систем генерації електроенергії, як, наприклад, дизельних генераторів, каже Дикий. Крім того, такі генератори споживатимуть чимало пального, що вплине на суттєве зростання цін цієї продукції.

Удари по Криму, НПЗ РФ і резерви ППО в Росії

За останній тиждень також зросла кількість ударів України по тимчасово окупованому Криму, зокрема, по аеродромах і російській протиповітряній обороні.

Євген Дикий пояснює, що на сьогодні оборона півострова є для Росії слабким місцем, чим користуються українські війська.

– Їхніми слабкими сторонами виявилося, з військового боку, дуже слабке ППО. Тобто, я буду коректним, воно не таке й слабке. Але порівняно з тим, скільки їм треба прикривати, – абсолютно недостатнім. Плюс, за технічними характеристиками стало зрозуміло, що їхнє ППО не здатне збивати багато з того, що ми можемо застосовувати, – каже він.

Експерт пояснює, що після слідом за цією слабкою стороною є й інший момент, а саме те, що військова машина Росії сьогодні залежить від російської економіки та, власне, продажу нафтопродуктів від доволі обмеженої кількості нафтопереробних заводів.

– І от, власне, що ми зараз робимо? Ми послідовно та покроково знищуємо їхнє ППО. А коли воно знищене, ми далі дешевими простенькими українськими дронами знищуємо їхню нафтопереробну галузь. Це їхнє слабке місце, їхня ахіллесова п’ята – і ми зараз по ній працюємо, – пояснює він.

Як вказує Дикий, наразі немає свідчень, що окупанти перетягнули якусь значну частину сил ППО з Криму в безпосередню зону бойових дій на лінії зіткнення, навпаки, вони стягують до Криму додаткові протиповітряні засоби.

– Загалом у них ППО вистачило на те, щоб прикрити лінію фронту – всю, включно з Кримом. Їм вистачило прикрити лінію фронту і, скажімо, найближчі території. Ну, й на Москву. Все. Але заради того, щоб прикрити ці два напрямки, хай навіть перший і доволі великий, вони оголили фактично всю іншу країну. Вони познімали ППО повністю всередині Росії. Для Москви зняли ППО з Арктики. На фронт уже перегнали ППО з Курильських островів навіть, – пояснює експерт.

Він нагадує, що Курили були завжди прикриті засобами протиповітряної оборони, ще з часів 1945 року, коли їх окупував Радянський Союз.

– Усієї російської ППО вистачило на 1300 кілометрів фронту з чотирма окупованими областями та містом Москва, – пояснює Дикий.

Через це, додає військовий аналітик, такі об’єкти в Краснодарському краю РФ, як Туапсе чи Новоросійськ, де напередодні відбулися атаки, теж залишаються під ударами.

– Цікаве було відео, як наші простенькі дрони лупили там по порту і по нафтопереробному заводу. Вони намагалися їх збити виключно зі стрілецької зброї. Там усе небо було в трасерах від кулеметів, але не було жодної ракети. Тобто, виходить, що в них там серйозного ППО просто немає, – пояснює він.

Окрім того, росіяни зараз активно переймають український досвід із залученням мобільних вогневих груп, які на території України активно й успішно нищать ударні безпілотники РФ Shahed.

– Те, що було перевагою Росії в часи, коли ворог приходив на танках, або на конях, оці величезні простори. То от у сучасній війні, коли дуже багато важить прикрите небо, ці великі простори – це їхня слабкість, – пояснює експерт.

Зняття заборони на удари західною зброєю по території РФ

За минулий тиждень у медійному просторі відновилася дискусія про те, щоби зняти для України обмеження щодо ударів по території Росії західним озброєнням.

І хоча в Пентагоні заявили, що поки що не розглядають таких кроків і планують дотримуватись іншої позиції, але все ж цю тему лобіюють низка спікерів, зокрема й президент Володимир Зеленський.

Як вказує Євген Дикий, застосування таких західних озброєнь, як ракети Storm Shadow чи ATACMS, по об’єктах на території Росії, було б вкрай важливим для України.

– Те, що нам зараз забороняється це робити, це приблизно так, що ми б’ємося на рингу і, так, з боксером абсолютно іншої вагової категорії, аніж ми, але плюс до того, нам ще одну руку взяли і прив’язали до корпуса. Оця заборона бити по території Росії, це, з військового погляду, одне з наших найслабших місць, – пояснює експерт.

За його словами, якщо цю позицію союзників вдасться похитнути, то це чимало змінить для України. Передусім, йдеться про об’єкти на території Курської, Бєлгородської та Брянської областей РФ, які зараз для Росії є “абсолютно спокійним тилом”, оскільки крім українських дронів туди нічого Україна не використовує.

Євген Дикий пояснює, що такими об’єктами на території РФ буде, насамперед, протиповітряна оборона противника, яка дозволить відкрити небо для України.

– Далі – все, відкрите небо, після чого починають бити по аеродромах. Це однозначно номер один для нас, тому що ворожа авіація для нас є дуже великою проблемою. Зверніть увагу, як ми б’ємо по аеродромах у Криму, наскільки регулярно, систематично. І не маємо права того зробити на території Росії. На другому місці після аеродромів – великі склади боєприпасів, а після цього вже логістичні й командні пункти, – каже Дикий.

Глобальний саміт миру

Протягом останнього тижня різко активізувалася робота української влади, зокрема президента Володимира Зеленського, щодо залучення різних країн до участі в Глобальному саміті миру, який повинен відбутись у Швейцарії 15-16 червня цього року.

Окрім іншого, залучення триває саме щодо країн Глобального півдня.

За словами Якубіна, за останні 20 років світ дуже змінився, нині він вже є поліцентричним, а країни Глобального півдня набрали політичну й економічну вагу, завдяки чому їхня роль у світі зросла. Це спостерігається як у Латинській Америці, так і в Африці та Азії.

– Змінюються баланси у всьому на міжнародній арені. Тому зараз роль країн Глобального півдня вже не зводиться просто до якоїсь такої формальності. Від того, чи будуть вони готові погодитися, наприклад, на наше бачення війни, врегулювання конфлікту, може багато що залежати, – пояснює експерт.

Іншим питанням є те, що Росія намагається демонструвати світу російсько-українську війну як локальний конфлікт, який не має глобального значення. Інший прояв російської пропаганди – що ця війна нібито є конфліктом між Заходом і Росією.

– І, відповідно, якщо на форумі буде досить багато представлених країн Глобального півдня, то Росії вже в майбутньому буде набагато складніше, з огляду на позиції країн Глобального півдня, розповідати, що це локальна війна, і взагалі, що це виключно війна, як вони люблять це казати, яка триває в межах протистояння Заходу проти Росії, – пояснює експерт.

Політолог додає, що Кремль також намагається грати на антиколоніальних наративах, які присутні країнам Глобального півдня.

За словами Якубіна, ключовими країнами з переліку держав Глобального півдня, участь яких важлива для України на Саміті миру, є Бразилія, Аргентина, Китай, Індія, Індонезія, Саудівська Аравія, Південно-Африканська Республіка.

– Нам важливі, наприклад, G20, та нам були б важливі всі країни, які в цій ситуації. А умовно менш важливими є держави, які орієнтуються на позицію регіонального лідера, – сказав він.

Щодо значення самого Глобального саміту миру, Якубін попереджає, що не слід марно очікувати, що після цього з’їзду одразу будуть вирішені якісь питання щодо війни. Цей саміт, на думку політолога, створить рамку, від якої буде простіше відштовхуватись у майбутньому.

– Якщо велика кількість країн буде (на саміті, – Ред.), то ми можемо, скажімо так, і Україна, й наші партнери, говорити щодо позиції того, як закінчення війни бачить Київ, як її сприймають велика кількість країн… Після цього саміту Росії доведеться врахувати, що серед усіх цих мирних планів є позиція, яка має, можливо, підтримку більшості країн світу, – вважає політолог.

Це також важливо і в контексті того, що Росія намагається просувати пропагандистський наратив проти президента України, а саме у питанні легітимності, оскільки після 21 травня, якби не воєнний стан в Україні, повноваження Володимира Зеленського мали б завершитися.

– А так саміт покаже, що, власне, лідери світу спілкуються з українською владою. Тобто ці тези, які Росія буде просувати, будуть розбиті, – каже політолог.

Російські ІПСО щодо легітимності президента України

Українські спецслужби та інші органи попереджають, що після 21 травня російські пропагандисти активно поширюватимуть тезу про те, що після 21 травня, через 5 років після попередніх президентських виборів, легітимність президента України є нібито завершеною.

Крім того, українські медіа та моніторингові спільноти б’ють на сполох, оскільки вже є чимало вкидів та закликів у соцмережах, щоб українці організовувались і виходили на протести 21 травня.

На думку політолога Якубіна, це створюється для того, щоби розхитати ситуацію в Україні та продемонструвати це, передусім, західній авдиторії.

– Росії потрібно в майбутньому, коли стане питання про переговори, говорити, “а з ким нам розмовляти?”. Вони намагаються вплинути на західну авдиторію. І я гадаю, що у цьому сьогодні ключова мета – це західна аудиторія… Це спроба сказати, що “ми начебто готові розмовляти, але з ким?” – пояснює експерт.

Розрахунок Росії у цій ситуації покладається на довгострокову перспективу, а не на перші дні після 21 травня. Отже, Кремль, потроху намагатиметься на Заході та деінде просувати тезу, що в Україні не провели вибори, а в такій диктатурі, як Росія, начебто вибори стали можливими.

За словами політолога, такі країни, як, умовно, Угорщина, або уряд угорського прем’єра Віктора Орбана, потенційно може використовувати цю тезу як один з аргументів.