Новини, яким довіряють: Факти ICTV відзначають 25 років в ефірі

Бути першим у новинах, говорити чесно й відповідально – таким було й залишається гасло інформаційно-аналітичної програми Факти ICTV, яка за 25 років роботи стала частиною щоденного життя українців.

Це тисячі ефірів і людей, які щодня працювали над тим, щоб глядач отримував правдиву та актуальну інформацію.

Проте Факти ICTV – це не лише новини, а й команда, яка творить історію.

– Хоч би як змінювалися технології, але серце Фактів залишиться незмінним – це редакція, в якій люди працюють заради людей.

В якій відповідають своїм ім’ям за якість і не йдуть на компроміси, – розповів СЕО Starlight Media Олександр Богуцький.

Йому хочеться назавжди зберегти у Фактах ICTV небайдужість і здатність дивитися на кожне рішення та історію не як на конвеєр новин, а як на подію, що має значення, навіть якщо зміниться все інше.

Олександр Богуцький наголосив, що за 25 років роботи Фактів ICTV особисто для нього був найважливішим старт, без якого нічого б не було.

– Звісно, і люди, які долучились до Фактів від початку і сформували новини саме такими, якими ми їх знаємо та любимо. Я хотів би бачити Факти – новинами щасливої країни. Хочеться вірити, що за 5-10 років війна буде позаду, а ми станемо суспільством, об’єднаним довкола цінності побудови справедливої та сильної країни.

Факти ж розповідатимуть про найкращі рішення, що роблять нашу країну щасливою, – переконаний СЕО Starlight Media.

– Я завжди кажу молодим журналістам: ця професія відкриває будь-які двері, в хорошому сенсі цього слова. Якщо ти хочеш записати інтерв’ю з Бредом Піттом, зрештою ти його запишеш. Найбільш наполегливі перемагають, – вважає керівниця інформаційної служби Факти ICTV, телеведуча Олена Фроляк.

За її словами, Факти ICTV зробили мільйон сюжетів, які стали резонансними та допомогли людям.

Олена Фроляк переконана, що якщо в цій професії працюють небайдужі люди, особливо із завищеним почуттям справедливості, то вони можуть гори звернути.

Шеф-редактор Фактів ICTV Віктор Сорока зазначив, що іноді журналістам доводиться працювати в екстремальних умовах. Такими були перші тижні повномасштабної війни. Тоді була лише робота – без сну та відпочинку.

– Ми спали, їли та жили на роботі, щоб глядач бачив, що наша команда у столиці, щоб ЗСУ бачили, що ми їх підтримуємо, – сказав він.

Проте Віктор Сорока пригадав і найдивнішу локацію, в якій йому доводилося працювати.

– Якось ми облітали Чорнобильську станцію на гвинтокрилі з міністром надзвичайних ситуацій над самим гирлом четвертого реактора – це було ще до будівництва саркофага. Враження незабутні. А потім спілкувалися із самоселами. Вони пригощали нас чорнобильськими бомбами-рибочками. То було страшно, сумно і щемко водночас, – поділився він.

Саме глядачі надихають працювати в складні часи, зазначила ведуча програми Факти Оксана Гутцайт. Журналістка пригадала, яким був її перший робочий день у команді.

– О, це дуже цікава була історія. Перший день на Фактах досі пам’ятаю. Тоді на принтері не працювала літера “я”. Вона була перевернута і стрибала на інші літери. У тексті це було смішно. Але я хвилювалася, тому досі пам’ятаю, – сказала вона.

Оксана Гутцайт зазначила, що ведучі новин завжди відчувають, як їхня робота змінює життя людей.

– Як ми подамо інформацію – так і сприйматимуть глядачі. Так само вони потім житимуть із цим чи змінюватимуть якось своє життя. Найбільш емоційний момент – стримати сльози. Все, що стосується війни – коли багато загиблих, тоді інколи не можна вже стримати сльози навіть в ефірах, – зазначила вона.

Ведучий Факти. Спорт Андрій Ковальський переконаний, що журналістика протягом останніх 25 років змінилася докорінно.

– Коли я починав працювати, ми писали все від руки на аркушах. Треба було на події максимально збирати інформацію. Зараз це простіше. Наприклад, коли я їхав на зйомки, то не занотовував собі турнірну таблицю Чемпіонату України з футболу чи хокею, бо їх можна легко знайти на офіційному сайті, – зазначив він.

– Під час Революції Гідності до мене в гості на ефір приходив Філарет. Я запитав у нього про можливість об’єднання церков. Він так глибоко на мене подивився, і було видно, що його це зацікавило. Тепер ми маємо ПЦУ, тобто я до цього теж трохи причетний, – пригадав ведучий програми Факти Петро Демʼянчук.

На його думку, головне – зберегти ті цінності, які були започатковані 25 років тому і шануються досі. Він зазначив, що змінилося кілька поколінь журналістів, але дух партнерства, підтримки, поваги, дружніх відносин та довіри зберігається дотепер.

– Бути частиною Фактів – це відповідальність, гордість, натхнення! Це справа і команда, яку я люблю, – зізнається ведуча програми Факти Анастасія Мазур.

Журналістка поділилася, що прийшла до команди Фактів у 2007 році, у спортивну редакцію. А вже через п’ять років, коли вирувало Євро-2012, вона “доросла до новин”. Анастасія Мазур наголосила, що це була велика мрія, яка здійснилася.

Кожен член команди Фактів – це приклад для наслідування, який надихає, – наголосив журналіст та ведучий програми Факти. Спорт В’ячеслав Цимбалюк.

– Олена Фроляк – рушійною силою і лідерством. Вона – локомотив нашої редакції. Віктор Сорока – зваженістю та холоднокровністю у будь-якій ситуації. Воєнкор Олег Корнієнко – фанатичною відданістю місії, яку він виконує на передовій. Юля Конік – нестримною енергією та зарядженістю на роботу. Оксана Дихніч – умінням “розрулити” будь-яку ситуацію. Цей список можна продовжувати ще довго, – поділився він.

В’ячеслав Цимбалюк пригадав, що найбільше серед проведених ефірів йому запам’ятався фінал Кубка УЄФА 2009 року, коли Шахтар грав із Вердером. Тоді журналіст чекав, щоб повідомити результат у прямому ефірі, проте матч затягнувся.

– Коли суддя дав фінальний свисток, ми з колегами несамовито волали, радіючи перемозі Шахтаря. Але ефір був уже за дві хвилини. Вести його довелося напівзірваним голосом, – сказав він.

Ведуча програми Факти Юлія Сеник переконана, що кожен член команди – легенда свого фронту: від редактора, який встигає все, до гримера, що рятує за хвилину до ефіру.

– Але найбільше надихає відчуття, що ми всі – одна бойова машина, яка працює на одному подиху. У нас є традиція – виходити в ефір, навіть коли довкола сирени чи вибухи. Це вже частина ДНК Фактів, – наголосила Сеник.

– За кожне сказане слово ми усвідомлюємо свою відповідальність і розуміємо, як сильно це може вплинути на суспільство і країну, – звернув увагу журналіст Факти ICTV, військовий кореспондент Олег Корнієнко.

Звільнення Бучі – один із сюжетів, який запам’ятався йому на все життя.

– Я був першим із журналістів, хто потрапив у місто після деокупації. У мене досі час від часу спливають перед очима ці тіла, братська могила, поховання у дворах. Здавалося, що те, що я побачив, жодним словом не описати у сюжеті, – пригадав кореспондент.

Нині журналісту доводиться працювати неподалік лінії фронту.

– Нещодавно поїхав на дорогу смерті Добропілля-Краматорськ. На другий день дізнався, що я був в оточенні ворога. Чи коли від тебе за 10 м вибухають дрони, снаряди, авіабомби. Ти прощаєшся з життям, але вдача не полишає, – сказав Корнієнко.

Журналістка Факти ICTV Ольга Чайко пригадала один із теплих моментів, коли зрозуміла, що це саме її місце роботи.

– У сина в дитсадку почався карантин. Лікар сказала, щоб я забирала його додому. Я в шоці, адже щойно влаштувалася на роботу, й одразу треба йти на лікарняний. Розумію, що не впоралася, інший набір тривожних думок. На що редакторка-координаторка каже: “Іди спокійно, бери лікарняний, а потім виходь. Чекаємо”. Саме так я зрозуміла, що це місце роботи – моє, – поділилася Чайко.

Проте журналістці доводилося працювати і в екстремальних умовах, зокрема на мікрорайоні Острів у Херсоні в грудні 2022 року.

– Заїхати під обстрілами ми змогли. А щоб виїхати, довелося ховатися на розбитих дачах і чекати, поки у росіян почнеться обід. Розказали цей епізод працівникам ДСНС. Вони покрутили пальцем біля скроні й сказали, що самі не ризикують туди заїжджати не в броньованих автівках, – зазначила вона.

– Завдяки Фактам я зустріла свого чоловіка. Це була зйомка у Михайлівському Золотоверхому соборі – перша літургія митрополита Епіфанія на посаді очільника Православної церкви України. Ми жартуємо, що нас благословив сам Епіфаній, – зізнається журналістка Оксана Михайлова.

Вона поділилася, що було неочікувано і приємно, коли близько року тому головна редакторка Фактів ICTV Олена Фроляк розповіла в прямому ефірі про народження її первістка Остапа.

– Наш звичний ритм змінився – від часом дистанційної роботи до роботи під ракетними ударами. За останні 5 років команда пережила чимало стресових ситуацій. Ми відзняли найстрашніші кадри: деокупацію населених пунктів, пошук людей під завалами після прильотів. Тримає лише думка про день, коли ми робитимемо матеріал про повернення військових додому та тишу на всій лінії фронту, – зазначила кореспондентка Христина Величанська.

Журналістка пригадала одну зі своїх перших зйомок про пораненого військового, який втратив під час АТО кілька пальців і не міг зробити собі біометричний паспорт для виїзду за кордон.

За її словами, тоді у правилах не було прописано, що робити тим, хто не може здати усі відбитки, тому військовому постійно відмовляли. Але завдяки розголосу про таких людей подбали, змінивши умови.

– Із перших зйомок і ефірів запам’ятався марш УПА в Києві, а також відрядження у Донецьк, де загинули гірники на шахті Засядька, – пригадав журналіст Факти ICTV, парламентський кореспондент Василь Саф’янюк.

Про те, що робота журналістів змінює життя людей, зізнається він, вперше відчув після зйомок чергового будівельного скандалу. Саф’янюк висловив сподівання, що найважливіша подія ще буде попереду – перемога України.