В Україні експорт військової продукції не заборонений, а обмежений — Рахманін
- В Україні експорт військової продукції не заборонений, але обмежений і контролюється державою.
- Рішення щодо експорту ухвалюються індивідуально для кожного випадку з урахуванням потреб ЗСУ та безпекових ризиків.
В Україні під час повномасштабної війни експорт військової продукції не заборонений повністю, а діє в обмеженому режимі. Рішення щодо такого експорту ухвалюють у кожному конкретному випадку окремо — з урахуванням потреб фронту, позиції військових і безпекових ризиків.
Про це в інтерв’ю Radio NV заявив народний депутат, член парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін.
За його словами, твердження про повну заборону експорту специфічної військової продукції є помилковим.
— По-перше, є помилкою стверджувати, що в нас зараз заборона на експорт специфічної продукції. Він у нас дозволений, але обмежений, — сказав Рахманін.
Він пояснив, що для цього в Україні діє спеціальний механізм. Спочатку дозвіл має надати міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва, а після цього Державна служба експортного контролю видає ліцензію на експорт. Як зазначив Рахманін, такий механізм існував і раніше, однак працював через дуже вузький канал.
Окремо депутат додав, що міжвідомча комісія близько року фактично не працювала, але зараз відновила роботу.
— МКВТС близько року не працювала… Зараз вона запрацювала. Будемо сподіватись, що працюватиме ефективно, хоча виникають певні питання, — сказав він.
Рахманін наголосив, що дозвіл на експорт не може бути автоматичним. За його словами, будь-яка компанія, яка хоче продавати продукцію за кордон, має пройти низку погоджень.
Зокрема, СБУ має перевірити, чи немає ризику витоку технологій або потрапляння продукції до рук держави чи компанії, пов’язаної з ворогом. Окрім того, свою позицію мають висловити військові — чи потрібна така продукція Україні в тих обсягах, які планують відправити на експорт.
Як пояснив депутат, саме потреби фронту мають бути головним критерієм. Якщо виробник не закриває обсяг, потрібний українському війську, дозвіл на експорт навряд чи буде можливим. Але якщо підприємство має значно більші спроможності, ніж обсяг замовлення від держави, частину продукції можна було б продавати за кордон. Це, за словами Рахманіна, дозволило б зберігати робочі місця, вкладати кошти в розширення виробництва і сплачувати більше податків до бюджету.
Також він заявив, що підхід до експорту має бути не загальним, а диференційованим — окремо по кожному кластеру продукції. Зокрема, це може стосуватися тих сегментів, де внутрішній попит уже не покриває всі виробничі спроможності, або тих видів озброєння, які нині мало застосовуються на полі бою, але можуть мати попит на зовнішніх ринках. Водночас у кожному такому випадку, за словами депутата, вирішальною має бути оцінка військових.
Коментуючи побоювання щодо непрозорості видачі дозволів, Рахманін визнав, що ринок зброї в принципі важко назвати повністю прозорим.
— Завжди, де існує продаж і купівля зброї, це ніколи, на жаль, не буває прозоро. Це стосується будь-якої компанії у світі, будь-якої країни у світі, ми тут не виняток, — сказав він.
При цьому депутат зауважив, що для оцінки можливих зловживань потрібні конкретні кейси, а не абстрактні припущення.
Він також визнав, що лобізм у сфері закупівель зброї існує, але наголосив: нерідко заявлені виробниками спроможності суттєво відрізняються від реальних. За його словами, компанії можуть декларувати великі обсяги виробництва, які на практиці залежать від додаткових контрактів, персоналу, обладнання чи інвестицій.
Окремо Рахманін навів приклад із виробництвом дронів. За його словами, компанія може виготовляти умовно 20 тисяч одиниць, тоді як держава здатна закупити лише 15 тисяч. Якщо водночас є іноземний замовник, готовий заплатити великі кошти, це могло б дати виробнику ресурс для масштабування — збільшення персоналу, закупівлі обладнання та розширення виробництва. У такій моделі частина продукції йшла б на експорт, а частина — до ЗСУ.
За словами депутата, саме так і має працювати система: не через тотальну заборону, а через контрольовані рішення, які не шкодять обороноздатності країни і водночас дозволяють оборонній промисловості розвиватися.
Нагадаємо, на початку лютого 2026 року українські підприємства отримали перші дозволи на експорт озброєння.