Сучасне рабство: як не стати жертвою торговця людьми переселенцям та мігрантам
Понад 12 млн українців вимушено залишили свої домівки через навалу російських військ, які старанно прикидалися “дружнім” і “братнім” народом. Більша частина залишились на теренах України, стали внутрішньо переміщеними особами. Інші – шукають безпечного життя за кордоном.
Проте всі мігранти потенційно стають жертвами торгівців людьми. Фахівці вже помічають невеликий приріст звернень щодо сучасного рабства. Щоб проінформувати людей про небезпеку та допомогти у важкій ситуації, Міжнародна організація з міграції в Україні проводить плідну роботу: запущені безкоштовні гарячі лінії, впроваджується інформаційна кампанія.
Факти тижня ексклюзивно поспілкувались з речницею представництва МОМ в Україні Варварою Жлуктенко. Про перші дзвіночки, які вкажуть на торгівця людьми, як працюють рекрутери та іншу допомогу мігрантам – як внутрішнім, так і зовнішнім – у нашому інтерв’ю.
– Міжнародна організація з міграції вже не перший рік допомагає українцям: як довелося змінити роботу після початку повномасштабного вторгнення російських військ?
– Міжнародна організація з міграції вже понад 20 років займається протидією торгівлі людьми в Україні. За цей час ми надали реінтеграційну допомогу понад 19 тис. постраждалих від сучасного рабства: це чоловіки, жінки, діти, які постраждали від експлуатації за кордоном, а також в Україні.
Сьогодні завдяки Європейському Союзу ми маємо змогу доносити інформацію про ризики торгівлі людьми до тих українців, які були змушені залишити свої домівки через війну, до тих, хто виїжджає або вже виїхав за кордон, і до тих, хто залишається вдома. Тому що сьогодні люди, на превеликий жаль, є уразливими, незалежно від того, де вони перебувають.
Адже багато хто втратив роботу, втратив джерело доходу. І ми зі свого досвіду знаємо, наскільки швидко злочинний світ пристосовується до умов, що змінюється, і легко знаходить нових жертв.
– Ви згадали про сучасне рабство. Поясніть, що зараз вважається сучасним рабством?
– Торгівля людьми є одним із найбільших за своїми масштабами транснаціональних злочинів. І за своєю дохідністю стоїть одразу після торгівлі зброєю та наркотиками. В сучасному розумінні торгівля людьми передбачає, що людей заманюють, тобто вербують, іншими словами.
Далеко не завжди, як у нас багато хто звик думати, у нас викрадають прямо десь на вулиці. Рекрутерами можуть бути навіть знайомі. Люди, яким майбутня постраждала особа схильна довіряти. Їх заманюють, їх вербують, їм роблять якусь заманливу пропозицію, але потім це все закінчується їхньою експлуатацією.
Людей вербують, їм не платять обіцяних коштів. Їх залякують, їм погрожують. Вони позбавлені можливості фізично врятуватись. Тобто якщо ви, наприклад, працюєте на якійсь роботі, вам затримують зарплату, але ви маєте змогу звільнитися та піти, і наступного дня не прийти на роботу, то така ситуація не є торгівлею людьми.
Торгівля людьми передбачає, що людину зачиняють у закритому приміщенні чи на закритій території. У неї відбирають документи. До неї можуть також застосовувати фізичне насильство і погрози: погрози безпосередньо їй або її близьким.
Все перемістилося значною мірою в інтернет. Окрім вербування через особистий контакт, також дуже поширеною схемою є вербування через інтернет, просто навіть через оголошення на стовпах. І звичайно, в цьому задіяні і рекрутери, які шукають майбутніх постраждалих, і експлуататори. Ланок може бути доволі багато в цьому злочинному ланцюжку, тому нерідко виникають потім труднощі з розслідуванням таких справ.
– З початком повномасштабної війни чи були зафіксовані такі випадки торгівлі людьми в Україні або за межами країни – у Європі?
– Ми ще не маємо статистики, яка прямо зараз дозволяла би нам говорити про сплеск торгівлі людьми. Ми знаємо з нашого міжнародного досвіду, що під час будь-яких конфліктів, під час будь-яких війн такий сплеск стається.
Наша безкоштовна гаряча лінія консультування мігрантів 527 вже отримує багато повідомлень про спроби торгівлі людьми.
Про ситуації, коли пропонують людям, наприклад, віддавати свій паспорт, що є однією з перших ознак дуже загрозливої ситуації. Така історія трапилася з переселенцем тут, на території України.
Він шукав роботу на новому місці, йому запропонували підробіток вантажником зі щоденною оплатою. Його це дуже зацікавило. Але коли він прибув на місце майбутнього, як він думав, працевлаштування, побачив там високий паркан, побачив багато охоронців. І йому сказали: віддавай нам свій паспорт, свою довідку внутрішньо переміщеної особи, начебто для оформлення. На щастя, він зрозумів, що робити цього не варто, пішов звідтіля та ще й зателефонував на нашу гарячу лінію.
Віддати паспорт запропонували й іншій людині з України, яка вже перебувала за кордоном, на території Чехії. Запропонували роботу в Німеччині, запропонували доправити туди, але знову ж таки, сказали, віддай нам свій паспорт, а поїдеш з якимось папірцем, дозволом, контрактом. Щось таке незрозуміле. Також, на щастя, людина зрозуміла, що робити цього не варто.
Є ситуації із незрозумілими анонімними перевізниками, які дуже активно пропонують свої послуги, особливо жінкам і дівчатам, що подорожують чи збираються подорожувати самостійно. А коли їх просять пред’явити документи – дуже нервово на це реагують, а потім припиняють спілкування.
Була ситуація, коли жінка шукала помешкання в Європі, переписувалася певний час із паном з однієї з країн ЄС, який запропонував їй свою допомогу. І зрештою з’ясувалося, що за це безкоштовне проживання він хоче, щоб вона надавала йому сексуальні послуги.
Тобто, таких тривожних дзвінків дуже багато. І ми розуміємо, що з часом почнуть звертатися люди, почнемо ми ідентифікувати тих, хто таки постраждав від торгівлі людьми, від експлуатації.
– Наскільки я розумію, не всі люди навіть самі собі зізнаються, що вони потрапили в ситуацію торгівлі людьми. І навіть з тих, хто визнає, не всі звертаються на гарячі лінії, не всі звертаються до правоохоронців. Тобто скоро ми будемо мати більше інформації про той самий сплеск?
– Безумовно. Ті 19 тис. постраждалих, яких Міжнародна організація з міграції ідентифікувала і надала їм допомогу з 2000 року – це лише верхівка айсберга. Тому що дуже багато людей взагалі не звертаються по допомогу.
Складно визнати себе постраждалими насамперед чоловікам, а останніми роками саме чоловіки становили більшість постраждалих від торгівлі людьми в Україні. І на першому місці серед типів експлуатації була примусова праця.
Тому ми завдяки ЄС сьогодні маємо змогу звертатися до всіх українців, до всіх людей, яких торкнулася війна, які стали уразливими через останні події, і пояснювати їм, що, на превеликий жаль, сьогодні ніхто не може відчувати себе в абсолютній безпеці від ризиків торгівлі людьми.
– Але міграція може бути не лише зовнішньою, а й внутрішньою. Яким чином організована допомога Міжнародної організації з міграції для ВПО?
– З 1996 року працюємо в Україні. І з 2016 року МОМ працює взагалі глобально, входить до системи ООН, як агентство ООН з питань міграції.
Станом на сьогодні Міжнародна організація з міграції в Україні надала допомогу приблизно 300 тис. внутрішньо переміщених осіб та іншим людям, які постраждали від війни.
Це гуманітарна допомога у вигляді непродовольчих товарів, тобто гігієнічних наборів. Також це багатоцільова грошова допомога. Це і надання продуктових наборів, що нам вдалося здійснити в окремих регіонах. Також, за фінансування міжнародних донорів, зокрема Європейського Союзу, МОМ має змогу підтримувати роботу безкоштовної гарячої лінії емоційної підтримки – 0 800 211 444, на якій можна отримати безкоштовну анонімну професійну консультацію психологів.
Ми також займаємось, за допомогою ЄС та інших донорів, ремонтами тих заново облаштованих колективних центрів, в яких зараз проживають внутрішньо переміщені особи. Це школи, яким потрібно чи замінити вікна, чи переобладнати санітарні системи, чи електричні системи.
Тому що тепер на них зовсім інше навантаження. Це старі гуртожитки, якими не користувалися до цього, або які так чи інакше потребують зараз ремонту.
І почали ми цю програму з Закарпаття. На Закарпатті відремонтовані чотири таких об’єкти, зараз ще два перебувають в процесі ремонту. На черзі ще десять. І надалі ми збираємося розширювати цю програму, тому що інші регіони, крім Закарпаття, які приймають внутрішньо переміщених осіб, також потребують такої допомоги.
– Ця програма існує завдяки коштам європейських донорів, з Європейського Союзу та за рахунок інших програм, правильно?
– Вона існує за рахунок коштів багатьох донорів: це і Європейський Союз, і окремі країни Європейського Союзу, в нашому випадку йдеться про Німеччину. Це і Сполучені Штати Америки, і Японія, це й інші донори.
