Удар РФ по Києву вбив дружину першого загиблого внаслідок аварії на ЧАЕС

У ніч на 14 листопада під час масованого удару по Києву російський дрон влучив у будинок на Троєщині, в якому жили колишні працівники ЧАЕС і їхні родини. Внаслідок удару загинула Наталія Романівна Ходимчук.

Загинула Наталія Ходимчук під час обстрілу Києва 14 листопада

Про смерть жінки повідомили в Державному агентстві з управління зоною відчуження (ДАЗВ). Вона була вдова Валерія Ходемчука, який став першою жертвою Чорнобильської катастрофи.

– Ми втратили жінку, яка пройшла крізь чорнобильське пекло, втратила чоловіка, виховала дітей, вистояла перед трагедіями, що могли зламати будь-кого. Але не її, – написали в агентстві.

Російський безпілотник влучив просто у квартиру пані Наталії – вона вигоріла дощенту. Саму жінку швидкою доправили до опікового центру.

У лікарні того ж дня Наталію Ходимчук провідали друзі з організації Промінь 5/2 (вона об’єднує родичів загиблих від променевої хвороби після аварії на ЧАЕС).

– Вони встигли поговорити з пані Наталією – попри важкий стан, 45% опіків тіла вона була при свідомості й трималася мужньо, – йдеться у повідомленні ДАЗВ.

У ніч на 15 листопада серце Наталії Ходимчук зупинилося. Їй було 73 роки.

– Наталія Романівна жила з гідністю, любов’ю і тихою силою, яка надихає всіх, хто знав її особисто чи через її історію. Вона була веселою, підтримувала інших, сяяла. Тепер її голос доєднується до голосів усіх невинних українців, убитих російським терором, – написали в агентстві з управління зоною відчуження.

В агенстві також додали, що невдовзі, 25 листопада, пані Наталія мала разом з іншими ліквідаторками їхати в Прип’ять для фотосесії в рамках проєкту “Чорнобиль: жіноча доля” до 40-річчя трагедії.

До повномасштабної війни вона щороку їздила на Чорнобильську АЕС, а також у село Копачі, де колись був її родинний будинок.

Наталія та Валерій Ходимчук: історія кохання

Державне агентство з управління зоною відчуження поділилося також історією подружжя чорнобильців і світлинами з останньої поїздки пані Наталії до Припʼяті.

Валерій Ходемчук (прізвища подружжя різняться однією літерою через помилку під час оформлення паспорта) був старшим оператором головного циркуляційного насоса на 4-му енергоблоці ЧАЕС. Він познайомився з Наталією у прип’ятській їдальні, де вона працювала продавчинею, а він – щодня обідав.

Фото: ДАЗВ

Валерій і Наталія проводили вільний час разом по буднях, а по суботах і неділях ходили на танці у Копачі – рідне село Наталії.

– Танці тривали до пізнього вечора, він проводжав мене, а потім або йшов пішки понад 5 км, або залишався ночувати з моїми братами, – пригадувала вона в розмові з ДАЗВ.

Фото: ДАЗВ

Одного разу посеред тижня Валерій несподівано прийшов. Наталія сиділа за ткацьким верстатом – ткала невеликі килимки з квітками, так звані “кросна”, і дуже зашарілась через те, що залицяльник побачив її за простою роботою у домашньому одязі. Проте Валерій на це не звернув уваги, оскільки прийшов із серйозними намірами – свататися.

Спільне життя молоде подружжя почало в “пдушці” – пересувному будиночку в Лісовому масиві. У 1975 році вони отримали квартиру, а незабаром народили двох дітей – сина Олега і доньку Ларису.

Наталія розповіла про день, коли востаннє бачила свого чоловіка живим:

– Валера збирався на нічну зміну, по телевізору показували фільм про кохання за розрахунком. Я обійняла його й запитала, чи з любові він зі мною одружився. Він посміхнувся і відповів: “Звісно, по любові!”.

Про аварію пані Наталія дізналася від сестри – її чоловік працював зварювальником на 5-6 енергоблоках. Валерій мав уже бути вдома, проте так і не прийшов. У медсанчастині та морзі його не було. Зрештою Наталія зателефонувала директору станції Віктору Брюханову.

За кілька хвилин до неї приїхали представники профкому станції – вони проінформували, що пошуки Валерія продовжуються та порадили слухати уважно радіо та готуватися до евакуації.

Зрештою Наталія мусила припинити пошуки чоловіка – не хотіла й надалі піддавати колег-пошуковців смертельній небезпеці та лишати їхніх дітей без батьків – як залишилися без батька її діти.

Вона розповіла, що не змогла сказати свекрусі правду про загибель її сина – збрехала, що Валерія відвезли на лікування до Москви разом із колегами.

Про його смерть жінка дізналася лише 10 травня – з виступу на телебаченні Михайла Горбачова. Тіло Валерія Ходемчука так і не знайшли.

Понад 20 років пані Наталія відвідувала Мітинське кладовище, де поховані загиблі внаслідок аварії на ЧАЕС. Там є і символічна могила її чоловіка.

В ній замість тіла поховали його сорочку, яку він зняв перед зміною.

– Я її не прала, бо на ній лишився його запах, який ще кілька років не вивітрювався. Її й поховала замість Валери… Дуже часто син носив його краватку й запонки, – згадувала пані Наталія.

Майже 40 років після смерті чоловіка Наталія продовжувала з ним говорити.

У розмові з агентством з управління зоною відчуження вона зізналася: коли росіяни окупували зону відчуження й станцію, просила Валерія “вигнати їх звідти”.

Перед початком повномасштабного вторгнення у Наталії народилась онучка, яку назвали на честь діда – Валерією.

Вона розповідала, що жила заради дітей та заради онуків. Також вона дуже переживала, що наразі її родина не може зібратися разом – сім’ї доньки й сина в різних країнах. Наталія Ходимчук говорила, що чекає, коли вони зможуть знову це зробити і вірила, що це обов’язково станеться. Вона казала, що повинна прожити за себе й за Валеру.

Нагадаємо, що вибухи в Києві пролунали у ніч на 14 листопада. Місто атакували ударні дрони та балістичні ракети. Повідомлялось про 7 загиблих, а також про понад 30 постраждалих.

Читайте також

Актор і військовий Олексій Наконечний загинув у ДТП: не доїхав до частини лише кілометр

Фото: ДАЗВ