Харизма Гомону: Вадим Яценко про феномен хору, моду на класику та опір “русской культурє”

Виступ хору Гомін Львівського органного залу став справжньою сенсацією у соцмережах, зібравши мільйони переглядів за кілька днів. Мабуть, ви теж бачили відео з його харизматичним керівником Вадимом Яценком.
В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV він розповів про ставлення до раптової слави, хорове мистецтво та дипломатію та поміркував, що зробити для того, щоб українцям “заходив” немасовий культурний продукт.
Вадим Яценко про славу та підтримку сімʼї
– Як воно – прокинутися крашем всієї України? Ви відчуваєте цей тягар слави, а з ним і відповідальність?
– Зробіть, будь ласка, знижку на мій вік щодо слова “краш” (сміється – Ред.). Але я десь плюс-мінус розумію, про що ви.
Звичайно, на початку було стресово, напевно, навіть і для нервової системи. Бо, попри елементи професії та певну публічність, треба було зрозуміти, що робити з цим всім – з інформацією, із запитами, які до нас ішли.
Тому для початку ми змусили себе трішки заспокоїтися, зібратися з думками і вже далі, в контексті всього, що відбулося, почали працювати.
@lvivorgan????Завершується співочий сезон найкращого хору 2024 року за версією “Укрінформ” — хору “Гомін”! Не пропустіть фінальні концерти, аби зарядитися енергією, драйвом і любов’ю до української пісні! ???? Вечори, які вам ще довго будуть снитися: ???? 2 липня / 19:00 — “Цей хор, цей хор мені щоночі сниться” Ностальгія, ретро, пісні, які знаємо з дитинства — перевірений рецепт гарного вечора. ???? 11 липня / 19:00 — “Цей фольк, цей фольк…” Гомінкий, справжній — український фольк у виконанні “Гомону”! ???? 13 липня / 19:00 — “Цей хор, цей хор мені щоночі сниться” Ще одна нагода поринути у світ українського ретро — обіймаємо вас піснею! ???? Не проґавте — буде яскраво, буде по-справжньому, буде “Гомін”!♬ оригінальний звук – Львівський Органний
– Бачила такий коментар, коли ролик тільки зʼявився: “ні сорому, ні совісті, ні номеру телефона вокаліста”. Чи побільшало у вас шанувальниць? Чи пишуть в особисті повідомлення? Чекають з квітами після репетицій?
– Певно, що стало більше. Тут я дійсно радію за колектив, бо він набирає підписників, набирає популярності, і зараз ми, акумулюючи всі ці сили, анонсували всеукраїнське турне, яке охоплює 19 міст на серпень та вересень.
Тому це вся історія, звичайно, допомагає, і я сподіваюся, що буде і надалі допомагати саме в промоції українського мистецтва.
– Як ваша дружина поставилася до такої слави, що на вас звалилася? Ви ж колеги, так?
– Так, ми разом працюємо, просто не в Гомоні. Я є диригентом оркестру The Rock Symphony Orchestra, а Настя – солісткою цього колективу. Вона – надзвичайно прекрасна колега, у нас ніколи з нею не було ніяких проблем.
Тому вона мене дуже підтримує, адже знає, що не все так просто. З одного боку, здається, що всі люди мистецтва прагнуть слави й популярності, але коли ти насправді з тим стикаєшся, то це виявляється доволі важко. Тому підтримка сімʼї, звичайно, – найважливіша.
– Вона з розумінням ставиться до того, що вам можуть написати компліменти?
– Якщо в цьому плані, то ми повертаємося до того, що ми творчі люди й тут все має будуватися на довірі одне до одного. Моя Настя теж дуже гарна, красива, ефектна жінка, вона – співачка, їй теж можуть писати якісь коментарі.
Тут головне розуміти, що ці моменти, на які ми ніяк не можемо повпливати, будуть, і просто треба до них нормально ставитися. А ті моменти, де ми відповідаємо за якісь свої дії, це вже питання інше і питання до кожного.
Щодо коментарів, можу просто сказати, що я всім дякую за увагу!
– Як довго ви разом?
– У серпні вже буде десять років шлюбу. Ми дуже рано одружилися, вже й у нас малому шість років. Тобто ми вже пройшли багато таких моментів, щоби, в принципі, вже в цьому віці та з тим досвідом, який є, нормально, адекватно оцінювати речі, що відбуваються.
– А для чого ви свого часу пішли на талант-шоу?
– Для досвіду якогось, хотів прокачати свої скіли в різних аспектах. Це все одне цікаво. Тому що вихід з зони комфорту – це перше, що треба робити, якщо ти хочеш розвиватися далі.
Також хотілося подивитися, який це вигляд має зсередини. Вже зараз є досвід організацій таких великих масштабних сцен. Ми завжди виступали з хором Гомін на сцені Львівського органного залу, це близько 300 місць. Зараз ми запустили тур і стикаємося з тим, що маємо організовувати звук, світло. Тому отримати досвід, як це працює, було цікаво.
– Гуцулка Ксеня є в репертуарі Гомону? (Цю пісню Вадим Яценко виконав на шоу – Ред.)
– Є, і це аранжування було написано в період нашої співтворчості з акапельним гуртом, який називався Aesthetic Voice. Ми всі – друзі-студенти тоді Київської консерваторії – створили цей ансамбль. Напевно, більше ніж 15 років минуло відтоді. Зараз це аранжування дуже гарно лягло саме в контексті концерту українського ретро.
Вадим Яценко про Цей сон та репертуар Гомону
– Чи в курсі Степан Гіга щодо каверу на його хіт? Яка ситуація з авторськими правами? Чи потрібно брати дозвіл у таких випадках?
– В Україні законодавство регулює норми щодо авторських прав, і Львівський органний зал дуже серйозно та відповідально ставиться до цих моментів. Тому в нас є підписаний договір з агентством, яке регулює дотримання всіх авторських прав.
Тож я не виключаю можливості, що Степан Гіга просто в режимі реального часу після кожного концерту отримує роялті за свою пісню.
– Він вже якось відреагував на ваше виконання? Я думаю, що він бачив це 100%.
– Можливо, але фідбеку не було. Я нещодавно бачив, що він мав тур по Іспанії. Тому, можливо, просто не було в нього часу. Але пану Степану великий респект, звичайно, за цю пісню.
– Особисто для мене Цей сон у виконанні Гомону набув геть іншого звучання. Чиї хіти ви ще переспівали? І що в репертуарі хору?
– Якщо саме щодо цього концерту, у нас є Квітка Цісик, у нас є пісні Володимира Івасюка. Якщо ж говорити взагалі про репертуар, то Гомін – це академічний хор, тому основна його візія – це популяризація української класичної музики. Останні два роки ми дуже активно працювали в основному з українськими композиторами, хоча і не без європейської класики.
Ми пишаємося тим, що маємо в репертуарі українські партесні концерти, написані ще в XVII столітті. Ми виконуємо так само твори композиторів періоду Української Народної Республіки – це надзвичайно талановита і відома плеяда, починаючи з автора Щедрика Миколи Леонтовича та продовжуючи творами Кирила Стеценка, Олександра Кошиця, Якова Яциневича.
– Наприкінці літа Гомін якраз презентує перший концерт із великого циклу, присвяченого творам Миколи Леонтовича. Що передбачає проєкт?
– Так, цикл ми присвятили 150-річчю Миколи Леонтовича, що відзначатимемо у 2027 році. На базі проєкту Ukrainian Live хочемо записати повну антологію його хорової творчості – це близько 220 назв.
До всієї цієї інтернет-історії у нас був чітко розписаний графік: як ми маємо проводити записи, концерти та лекції. Зараз все трішки змістилося, бо ми внесли до своєї роботи дуже активну гастрольну програму, але я думаю, що на Гомін чекають репетиції Літургії Миколи Леонтовича.
Вадим Яценко про хорову дипломатію, вплив РФ та українську культуру
– Чи виступає Гомін за кордоном та як часто? Бо про так звану “вєлікую русскую культуру” за кордоном знають, а нам треба своє робити.
– Останній кейс, який був, це зима. Ми разом з хором Гомін поїхали до Стокгольма, куди нас запросили дати два концерти в славнозвісному концертному залі, де щороку проходить вручення Нобелівської премії.
Ми мали програму з українських колядок. Так от, навіть попри відомість Щедрика, виявилося, що музиканти у Швеції не знають, що він родом з України. Тому культурна дипломатія, зокрема хорова, – це теж дуже важливо, адже вона може відкривати українську культуру для європейців.
Раніше, особливо до 2014 року, був такий момент, коли іноземці вважали, що Україна – “це десь там біля Росії”, і це в кращому випадку. На жаль, доводиться визнавати те, що наш ворог у плані мʼякої сили працює, не покладаючи рук. У свою культурну дипломатію вони вкладають страшні гроші.
Ми бачимо, що після тієї підтримки, яку Україна отримала в Європі під час повномасштабного вторгнення, уже на сцени всіх європейських театрів повертаються російські солісти, в репертуар всіх театрів і концертних залів повертається Чайковський і Прокоф’єв.
Тому ми зі свого боку хотіли б робити й будемо робити все можливе, щоби бути присутніми скрізь, де тільки можна.
– За останні роки, на жаль, через жахливу причину у вигляді повномасштабної війни, ми отримали сплеск попиту на український культурний продукт. Як ваш колектив планує використати цю жагу до свого – українського?
– Дійсно, говорячи про попит на українське, без приставки “на жаль” не обійдешся. Українці продовжують гуртуватися біля чогось свого.
Ми з усією командою, звичайно, розуміємо, що треба підтримувати цей бум. І хочемо, щоби кейс Гомону допоміг іншим прекрасним українським оркестрам та хорам, допоміг людям зацікавитися. Це справді є можливістю для виховання суспільства.
Адже коли ти вирішуєш провести свій вечір в умовному театрі або на умовному концерті класичної академічної музики, а не подивитись якесь шоу на YouTube, відбувається перевиховання. До речі, зараз є великий попит на українське не тільки серед глядача, але і серед творчих людей, які відкривають для себе абсолютно нові грані цього всього.
Вадим Яценко про хор Гомін
– Як можна потрапити до Гомону? Саме до складу хору.
– Гомін – це колектив, який складається виключно з професійних музикантів. Це люди, які або просто зараз навчаються в музичній академії, або вже закінчили її.
Щоби потрапити, потрібно стежити за новинами на сайті Органного залу, дивитися, чи буде конкурс. Але щоб вас допустили до самого конкурсу, у вас має бути вища музична освіта, як мінімум бакалавра, з вимогами до стажу роботи, плюс конкурс, який проводиться в декілька етапів. Потрібно співати, читати ноти з листа, якісь вправи, моменти на інтонацію.
Тобто це є робота в прямому розумінні слова. Просто багатьом людям, які, можна так сказати, не в тусовці, видається, що спів у хорі не є рівноцінним, наприклад, до фізичної праці. Однак це професія, яку потрібно здобувати.
– У популярності та слави є ще один наслідок – це зростання заробітку. Яка ситуація з фінансуванням? Чи є чим заохочувати молоді кадри та триматися на ринку, якщо можна так сказати?
– У нас все плюс-мінус добре. Як всі бачили, основну масу хору складають хлопці та дівчата, яким по 20-25 років, це в основному студенти. Вони мають паралельно ще якісь проєкти, тому що всі вони молоді, круті, амбіційні та хочуть реалізовуватися. Ми дуже тому раді й абсолютно не забороняємо того робити, аби не заважало основній роботі.
Львівський муніципальний хор Гомін має фінансування з міського бюджету. Зараз в контексті нашого турне ми постараємося підтримати всіх артистів, наскільки це можливо, бо гастролі — це дуже енергозатратно.
– Як плануєте підтримувати цікавість до немасового культурного продукту? Гомін працює з 1988 року, й от нарешті від нього кайфанула вся Україна.
– Ми точно будемо працювати, створювати цікаві програми та виступати із ними.
Причому працювати треба в комплексі, бо історія, коли музиканти грають концерти для музикантів, має зупинитись. Адже так ніякої популяризації, про яку ми говоримо, не відбудеться.
Не може колектив місяць вчити програму, потім взяти квитки, розповсюдити між собою, між друзями та родичами, а потім просто вийти, заспівати чи заграти й сказати “дякую всім”. Так культуру не побудуєш.