Діряве ембраго: як Росія обходить санкції на імпорт зброї та де бере запчастини для своїх ракет

Ми не раз чули, що Росія не здатна самостійно виготовляти електроніку для своїх ракет і безпілотників. Але ж і купувати її на Заході, як раніше, теж не може через санкції.

То де бере? І що там насправді? Факти тижня разом із експертами зазирнули всередину, щоб розібрати все до гвинтика.

Найчастіше росіяни б’ють по Україні крилатими ракетами повітря-земля Х-101.

Дослідження показало – російська ракета містить десятки імпортних високотехнологічних компонентів, які відповідають за корекцію польоту і точність влучання у ціль.

– В Росії немає таких висококомпонентних технологій для того, щоб виробляти як оптику, так і інші речі, які дозволяють цим ракетам летіти, – сказав Олександр Рувін, директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

13 червня ракета Х-101 влучила у п’ятиповерхівку в Кривому Розі. 11 загиблих і десятки поранених.

Результат експертизи уламків показав, що 53 критично важливих елементи імпортовані з демократичних країн. Те саме – і з іншими виробами російського воєнпрому. 

– В Іскандерах, у крилатих і балістичних ракетах – від півтора до чотирьох десятків компонентів іноземного виробництва. В ракетах типу Калібр – понад п’ять десятків компонентів іноземного виробництва. Здебільшого розробник – США, також є британські, німецькі і Тайвань. Можна перечисляти. Але загалом визначаємо всі найбільш технологічні країни, – сказав військовий експерт Сергій Кузан.

Знайомі нам за чисельними нічними атаками Шахеди, марковані росіянами як Герань-2, теж мають імпортні елементи. Як-от приймачі, навігаційні блоки, антени. І вони геть не іранські.

З фахівцем Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ми розібрали нутрощі безпілотника.

– Тут застосовуються прийомно-передавальні модулі Сполучених Штатів Америки, також тактовий генератор, також є мікроконтролери виробництва США. Основна мікросхема, яка тут застосовується, з метою приховування, ми бачимо, що маркування повністю затерте. Це робиться навмисно, – сказав судовий експерт інституту Олександр.

Товар – одиничний. Дрони збираються буквально вручну з того, що вдасться дістати. Такий висновок роблю, бо блоки від однакових безпілотників мають різне наповнення.

Також у Шахедах трапляються західноєвропейські, японські, канадські й китайські елементи. Так само як і в начебто російських безпілотниках накшталт Орлан-10 і Форпост.

– Починаючи зі свічок виробництва Японії, які стоять у двигунах, і закінчуючи мікрочипами, які вироблені в США. У нас є великий перелік цих частин. Це і плати, і чипи, і різні частини, які допомагають у польотах: навігація, оптичні засоби. Російське займає від 10 до 15%, – сказав Олександр Рувін.

Причому відрізнити російсько-радянське легко навіть на око. Стос плат, розміром ледь не з радянську енциклопедію, електроніка від ракети Х-55, виготовлена в СРСР.

Зараз усю цю махіну можна вмістити в один маленький мікрочип.  

Але російський воєнно-промисловий комплекс такі ракети не модернізує, залишає дідівське начиння. Нові ж розробки намагається нашпигувати більш надійною імпортною електронікою.   

Та ключове питання – що це за діряве ембарго? Як Росія обходить санкції на імпорт зброї, запроваджені ще у 2014-му і посилені з початком повномасштабної війни?

Схема перша – псевдотранзит через Росію. Стає можливим завдяки лояльним до агресора країнам.  

– Прибуває комплект радіолектронного обладання, наприклад, до Вірменії, в порт Санкт-Петербурга прибуває корабель чи сідає в Москві літак, з якого вивантажують цей контейнер. Його мали б залізницею чи автомобільним транспортом везти до Вірменії, але нічого подібного, його везуть на російське оборонне підприємство. А у Вірменії фірма-прокладка ставить пташку: ми отримали, – пояснив авіаційний експерт Валерій Романенко.

Протягом останніх місяців РФ не тільки не зменшила, а й наростила обсяги торгівлі. 

Значна частина імпортованих товарів має подвійне призначення: може бути використана як цивільними, так і військовими.

Такі елементи можна вільно замовити на іноземних сайтах або торговельних майданчиках. Але в ГУР кажуть, що росіяни пішли далі.

– Це може бути навіть побутова техніка, яка закуповується в інших країнах, як-от телевізори чи пральні машинки, – сказав Андрій Юсов, представник ГУР Міноборони.

Ракети з пралок, звісно ж, не будують, тут потрібні складніші технології. І тому військову електроніку маскують під цивільну.

– Вони ховають електроніку, яка є підсанкційною, фактично розмиваючи між іншими побутовими товарами. Тобто йде перелік товарів, які в сукупності не підпадають під санкції. І між ними, як комплектовальні, ховається якраз оте начиння, ті мікрочипи, які можуть бути застосовані й у військовій промисловості, – сказав Сергій Кузан.

А ще – купують через розгалужені мережі фірм-прокладок, заздалегідь створених у Західній Європі, Штатах, Південній Кореї.

Ті переправляють вантажі до країн-партнерів Федерації, що поки не під санкціями. А вони вже – безпосередньо в РФ. 

– Санкційна політика не встигає за тими об’ємами і новими схемами, тим павутинням, яке розбудовує Російська Федерація разом зі своїми західними контрагентами, – зазначив Кузан.

Виходить, механізму контролю санкцій практично немає. У нашому ГУР кажуть, що працюють над подоланням російських схем спільно з партнерами.

– Ідеться про цивілізовані демократичні країни з ринковою економікою, тобто це позиція не держави, це позиція окремих фірм чи підприємств. Робота в цьому напрямку ведеться, і таких фірм насправді стало вже значно менше, але роботи ще багато, – сказав Андрій Юсов.

Цього тижня я надіслала журналістські запити виробникам, які згадуються у публічних звітах як такі, чия продукція опинилася у ракетах та безпілотниках, якими Росія гатить по Україні.

Питання прості – чи відстежують вони ланцюги поставок своєї продукції і чи будуть робити це у майбутньому.

І вже маю першу відповідь від крутного німецького виробника мікросхем. Він каже, що проконтролювати всі ланцюги поставок складно. Але наголошує, доручив усім партнерам вжити суворих заходів для недопущення витоку продуктів усупереч санкціям.

Головне – аби стурбованість і занепокоєння були не лише на папері.

Схеми усім достеменно відомі і, очевидно, працюватимуть і далі, якщо союзники всерйоз не наважаться їх перекрити.