Російські спецслужби вже давно діють на території України. Як же вони організовують замахи на українських силовиків і які використовують методи роботи?
Начальнику відділу Рівненського СІЗО Івану Мамчуру було 37. За злою іронією долі його могила знаходиться на кладовищі із безглуздою назвою Молодіжне. У чоловіка залишилась дружина і донька. Весняного вечора 2016-го року майор повертався додому – в багатоповерхівку спального району Рівного. Але дійти до квартири так і не встиг. На поверсі його чатував кіллер з пістолетом. Він випустив у жертву усю обойму. Падаючи, Мамчур чомусь сказав: Це був не я. Я не винен.
Останні слова лишаються загадкою для слідства. Так само незрозуміло, чому кіллер залишив головний речовий доказ на місці злочину. Як би там не було, після виконаної роботи вбивця поїхав до Москви, але через 2 місяці вирішив повернутись в Україну, щоб привітати з днем народження свою тутешню пасію. На кордоні його і затримали.
Олег Смородінов сидить у Рівненському ізоляторі тимчасового тримання. Він зізнався у вбивстві Івана Мамчура та співпраці із ФСБ. Йому 51 рік. Він – колишній моряк і міліціонер. У 2014-му воював під Мар’їнкою на боці бойовиків так званої ДНР. До цього двічі відсидів за хабарі та організовану злочинність.
Олександр Гатіятуллін на початку 2000-х очолював злочинне угруповання і сидів зі Смородіновим у одній в’язниці. Гатіятуллін зав’язав з криміналом і нині очолює громадську організацію Україна без тортур. Каже, що за кілька днів до вбивства зустрічався зі Смородіновим у рідному Маріуполі. Тоді шпигунська історія Смородінова лише повеселила Гатіятулліна. Але за пару місяців він почув знайоме прізвище у новинах.
За словами Смородінова, його кураторами були підполковник ФСБ на ім’я Максим з напарником Філіпом. Вони завербували його у 2015-му. В обмін на роботу чекісти пообіцяли йому $5 тис. і поновлення на службі, але вже у російському МВС, в анексованому Криму. Смородінов отримав список із 6 людей, яких мав знайти, а далі просто стежити. Для конспірації він домовився із кураторами називати жертв квітами.
Читайте: ФСБ і ГУ Генштабу РФ потрібно визнати терористичними організаціями – Турчинов
Першою мішенню стала троянда, а точніше начальник відділу Рівненського СІЗО Іван Мамчур. Куратори надіслали через, тоді ще не заборонений у Росії Telegram, повідомлення із фразою: Квітка має бути зірвана сьогодні. Завтра буде не актуально. Смородінов взяв пістолет, який йому привіз подільник із Москви, дочекався жертву біля квартири і виконав наказ.
Коли два роки тому російські спецслужби підірвали авто полковника СБУ Олександра Хараберюша, а потім генерала української розвідки Максима Шаповала – була принаймні зрозуміла мета операції. Росія ліквідовувала українську силову верхівку, яка протистоїть їй у війні. Але навіщо ФСБ вбивати начальника інженерно-технічного відділу Рівненського СІЗО?
Як з’ясувалося, мотив той самий, що і в отруєнні російського екс-шпигуна Сергія Скрипаля або ж подібного вбивства колишнього працівника ФСБ Олександра Литвиненка. Це була помста.
Але ж загиблий Мамчур не силовик і тим більше не політик. То ж за що йому мстились? Відповідь крилась у чорному списку, який Смородінов отримав від ФСБшних кураторів. Як розповів сам обвинувачений, імен він не пам’ятає, але дані є на його комп’ютері у Москві.
Смородінов не брехав – у файлі був той самий список. Усі люди у ньому, окрім Мамчура, живі, тому з міркувань безпеки ми не називаємо їхні прізвища. В усіх потенційних жертв було військове минуле. Згодом цю інформацію офіційно підтвердила СБУ. До того ж, людей зі списку об’єднує не тільки Донбас, але й інша війна Кремля – у Грузії.
Про участь загиблого працівника Рівненського СІЗО у російсько-грузинському конфлікті Смородінову розповіли куратори. Ця детективна історія ФСБшної помсти – лише одна ланка довгого ланцюга терактів та вбивств, який тягнеться з Росії.
Агенти ФСБ в Україні. Хто вони і як діють
На початку квітня у Голосіївському районі Києва диверсант намагався закласти вибухівку під авто офіцера української розвідки, але бомба передчасно детонувала. Росіянину Олексію Комаричеву відірвало обидві руки, але він вижив. І прямо із госпіталя через відеозв’язок давав свідчення для суду.
Разом із керівником операції Тимуром Дзортовим вони заїхали в Україну по фальшивих киргизьких паспортах. Напарник зізнався у співпраці з російським ГРУ і розповів про свої завдання. Смерть пройшла поруч. Якби не передчасна детонація, офіцера української розвідки спіткала та ж доля, що і його колег.
31-го березня 2017-го року мешканка Донецька Юлія Прасолова заклала вибухівку під авто полковника СБУ Олександра Хараберюша у Маріуполі. Через кілька годин від машини лишився тільки каркас. Офіцер загинув на місці. Через три тижні після вбивства – новий теракт, але вже у Києві. Мешканець Донецька Олег Шутов заклав вибухівку під авто генерала української розвідки Максима Шаповала. Він теж загинув на місці.
Результати розслідування українських силовиків показали, що теракти і невдала спроба закладання вибухівки, організовані однією і тією ж людиною. Начальником Департаменту контррозвідувальних операцій ФСБ Росії генералом-лейтенантом Дмитром Мінаєвим.
Скільки ще життів забере ця неоголошена ФСБ війна – незрозуміло. Тим часом у Рівному на вирок суду чекає вбивця Івана Мамчура. Щоб отримати якомога коротший термін – він співпрацює зі слідством. Чи пробачать Смородінову такий крок його московські куратори – питання відкрите.
До слова, Факти ICTV розповідали про те, що СБУ назвала ім’я організатора вбивств і замахів на українських офіцерів розвідки.
